Мумія крокодила під час презентації колекції єгипетських старожитностей в Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику, 5 травня 2017 року. До київської колекції єгипетських старожитностей належать мумії крокодила і людини, а також дві кришки давньоєгипетських саркофагів
Фото:

Ратинський В'ячеслав/УНІАН

У музеях Києва, Одеси, Львова та Дніпра зберігаються давньоєгипетські мумії людей та тварин — крокодилів, змій та птахів. Більшість із них досліджені недостатньо або й зовсім не досліджені. Але віднедавна вони почали розкривати науковцям свої таємниці. Що вже відомо — з'ясовувало hromadske.

Минулого року був започаткований «Ukrainian Mummy Project» — міжнародний науковий проєкт із вивчення мумій за допомогою сучасних технологій. Ініціювали його Вільнюський університет, де цим напрямком опікується фізичний антрополог Даріо Піомбіно-Маскалі, а з боку України — єгиптолог Микола Тарасенко з Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України. Також до нього залучаються різні фахівці та установи з України та з-за кордону. Мета проєкту — поглибити знання з історії та культури Стародавнього Єгипту, а також зоології.

Скарби з Лаври

У травні 2017 року вперше за кілька десятиліть Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник показав давньоєгипетські старожитності, що зберігаються в його фондах. Спочатку — представникам ЗМІ, а за кілька тижнів — усім відвідувачам Лаври, але лише впродовж одного дня, після чого повернули їх до сховища.

Дві мумії — людини та крокодила, саркофаг і дві кришки від саркофагів до цього упродовж кількох десятиліть не мали змоги побачити навіть науковці, що займаються дослідженням таких речей.

Вони знали про їхнє існування, але дуже мало — про них самих та їхню історію. Вивченням цих артефактів зайнявся старший науковий співробітник Інституту сходознавства імені А.Ю. Кримського Микола Тарасенко.

Бог води

Давні єгиптяни муміфікували не лише людей, але й тварин — котів, птахів, змій, крокодилів та інших. Зокрема, крокодил уособлював Себека (або Собека) — бога води й розливу Нілу. Цих тварин розводили на спеціальних фермах, щоб потім робити із них мумії. Упродовж останніх століть на території Єгипту їх знаходили — і досі знаходять — археологи, і вони потрапляли до різних країн.

Микола Тарасенко з’ясував, що «київську» мумію у 1860-му році подарував археологічному музею при університеті Святого Володимира (нинішній КНУ ім. Т. Шевченка) його випускник на ім’я Йосип Шкуратовський.

Швидше за все, саме він незадовго до цього привіз її з Єгипту. Де саме її знайшли та як саме вона потрапила до його рук — ми, напевно, вже ніколи не дізнаємося. Зате з’ясувалося, що в Україні вона в різний час зберігалася в різних наукових установах, а вже після Другої світової війни опинилася в музеї Києво-Печерської лаври.

Під кутом зору зоології мумія донедавна була практично не досліджена. Було відомо, що її довжина — 161 см. Це досить великий екземпляр навіть за мірками європейських музеїв і точно найбільший в Україні (дві значно менші мумії крокодилів зберігаються в Одеському археологічному музеї НАН України і одна в Дніпропетровському національному історичному музеї ім. Дмитра Яворницького).

Хоча в Британському музеї є мумія крокодила на ім’я Себек завдовжки 4 метра. «Київська» мумія добре збережена, якщо не рахувати відсутність передньої правої лапи. Кілька місяців тому її почала досліджувати зоологиня Євгенія Яніш з Інституту зоології НАН України.

Мумія крокодила під час презентації колекції єгипетських старожитностей в Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику, 5 травня 2017 року. До київської колекції єгипетських старожитностей належать мумії крокодила і людини, а також дві кришки давньоєгипетських саркофагів
Фото:

Ратинський В'ячеслав/УНІАН

Мумія людини під час презентації колекції єгипетських старожитностей в Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику, 5 травня 2017 року. До київської колекції єгипетських старожитностей належать мумії крокодила і людини, а також дві кришки давньоєгипетських саркофагів
Фото:

Ратинський В'ячеслав/УНІАН

Мумія підросла

«Зазвичай мумії щільно обмотані стрічками тканини, але в даному випадку науковцям дуже поталанило, оскільки тканини на крокодилі немає, — розповідає Євгенія Яніш. — Це дозволило дослідити її візуально. А крім того, це дає можливість зробити проміри основних морфометричних параметрів».

Останнє простими словами означає, що тварині вимірюють розміри різних частин тіла та відстань між певними точками. Це потрібно для того, щоб, наприклад, визначити вид або підвид тварини. Завдяки такому вимірюванню мумія крокодила «підросла» і тепер її довжина 165 см. Це молода особина, можливо, ще не статевозріла.

Через карантинні обмеження наразі дослідження зупинилося, але, щойно буде можливість, Євгенія Яніш планує поновити роботу. Одне з питань, яке вона хоче з’ясувати — до якого виду належить крокодил.

Нільський чи пустельний?

На початку XIX століття відомий французький зоолог Етьєн Жоффруа Сент-Ілер, досліджуючи черепи муміфікованих крокодилів, помітив, що вони відрізняються від черепів нільського крокодила.

Він виділив цих тварин у новий вид — західноафриканський, або пустельний крокодил (Crocodylus suchus). Але аж до недавнього часу зоологи вважали, що це просто інша назва (синонім) нільського крокодила і, фактично, йдеться про один вид.

Буквально останніми роками за допомогою ДНК-аналізу вдалося з’ясувати, що йдеться про два справді різних види. Причому вони не такі вже й близькі родичі, хоча зовні досить подібні і в часи Стародавнього Єгипту жили поруч. Попри це, єгиптяни їх добре розрізняли, і сьогодні виявляється, що всі мумії крокодилів, яким робили ДНК-аналіз, належать саме до західноафриканських. 

Євгенія Яніш каже, що наразі зробити в Україні ДНК-аналіз крокодилу немає можливості, але визначити видову приналежність можна буде після додаткових досліджень за допомогою комп’ютерної томографії.

Мумії кота і птаха
Фото:

Олена Струк/надане hromadske

Полювання на крокодила?

Також за її допомогою наші дослідники хочуть перевірити ще одну гіпотезу. Вважається, що стародавні єгиптяни не вбивали крокодилів, яких вважали священними тваринами. Їх розводили в неволі і, коли вони помирали від природних причин, проводили муміфікацію. Але минулого року французькі науковці знайшли докази, що так було не завжди.

Вони дослідили мумію крокодила із Ліонського музею красних мистецтв за допомогою синхротронної мікротомографії (сучасний інструментальний метод дослідження, що дозволяє «зазирнути» всередину об’єкта не руйнуючи його) і з’ясували, що тварину вбили ударом по голові. Це єдиний такий доведений випадок.

Можна припустити, що таке ставалося, коли попит на мумії крокодилів перевищував пропозицію і, щоб його задовольнити, на тварин полювали в природі. Щоб з’ясувати, наскільки поширеною була така практика, потрібно досліджувати інші мумії крокодилів.

Євгенія Яніш сподівається дізнатися, що могло стати причиною смерті «київського» крокодила. Надалі вона планує дослідити інші давньоєгипетські мумії тварин в Україні, зокрема крокодилів, змій та ібіса в Одеському археологічному музеї, крокодила в Дніпропетровському національному історичному музеї, а також кота й сокола у Львівському музеї історії релігії.

hromadske продовжує слідкувати за науковим проєктом із дослідження єгипетських мумій в Україні і обов’язково розповість про його майбутні результати. Зокрема, коли доступ до мумії буде поновлено, ми покажемо процес дослідження за допомогою томографії.

Автор: Дмитро Сімонов
Поділитись: