ENRU

«Китай ставатиме агресивнішим» — інтерв'ю з китайським дисидентом

Бей Лінг — це китайський дисидент і письменник, керівник Незалежного китайського ПЕН-центру (незалежного об’єднання китайських письменників). Сьогодні він живе в еміграції: у 2000 році китайська влада його депортувала, звинувативши в «незаконній видавничій діяльності». Це була відповідь на його письменницьку та видавничу діяльність: Бей Лінг був засновником китайського часопису «Тенденція», що публікував твори незалежних китайських письменників. 

Він відомий багатьма книжками поезії, прози та публіцистики, останні з яких вийшли англійською мовою. А також — публічними зверненнями на захист китайських дисидентів, зокрема митця Ай Вейвея і лауерата Нобелівської премії миру Лю Цзяобо (у липні цього року Лю Цзяобо помер після близько 10-и років ув’язнення у китайській тюрмі). 

У вересні Бей Лінг приїжджав до Львова на міжнародний конгрес письменників (конгрес Міжнародного ПЕН-клубу). Тоді ми і домовилися про інтерв’ю. Поговорили ми після завершення 19-го з’їзду Комуністичної партії КНР, який може задати напрямок розвитку країни на наступні роки. Ось що Бей Лінг нам розповів.

Китайський дисидент і письменник, керівник Незалежного китайського ПЕН-центру Бей Лінг під час презентації своєї книжки у Лейпцигу, архівне фото, 2014 рік Фото: Christina Zartmann, Martina Rotzal/ZKM_Medientheater

Про зміцнення китайського лідера

Головний результат 19-го з’їзду Комуністичної партії, що завершився 24 жовтня, полягає в тому, що нинішній президент Сі Цзіньпін тепер стає сильнішим та має більше влади. 
Мені здається, з’їзд також показав, що в Китаї не відбуватиметься жодних змін. Бо Сі Цзіньпін, який був лідером комуністичної партії протягом останніх п’яти років, тепер повністю цю партію контролює. І в майбутньому, можливо, ми будемо мати справу з більш агресивним лідером, з більш агресивною комуністичною партією та з більш агресивним Китаєм. 

Про зміцнення позицій Сі Цзіньпіна ви можете судити з огляду на те, хто є п’ятьма новими членами політбюро, яких представили на з’їзді партії. Вони переважно наслідують його політику та працюють на нього протягом останніх двадцяти років.
Наприклад, китайський прем’єр, Лі Кецян, дуже слабка особистість. Він — технічна фігура і не має багато влади. 

П’ять років тому прем’єр Вен Цзябао мав чимало влади — і поділяв її з президентом Ху Цзіньтао. Але зараз все не так. Є сильний президент, Сі Цзіньпін, і є слабкий прем’єр. 
Наступні п’ять років називають «новою епохою» Сі Цзінпіна. Її новизна полягатиме в тому, що він контролюватиме абсолютно все.

Президент Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпін (в центрі) в заключний день конгресу Комуністичної партії Китаю в залі засідань китайського парламенту (Велика народна зала) в Пекіні, 24 жовтня 2017 року Фото: REUTERS/THOMAS PETER

Про амбіції Сі Цзіньпіна стати «другим Мао»

Мао Цзедун був королем. Він мав владу до кінця свого життя. 
Багато хто каже про те, що Сі Цзінпін хоче повчитися від Мао, стати на нього схожим, стати другим Мао. Але це неможливо. Сьогодні Китай є значно відкритішим, ніж у часи Мао. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Новий Мао? Як лідер Китаю стає на шлях диктатури

Навіть попри те, що Китай використовує інформаційну стіну в інтернеті, попри те, що він блокує міжнародну інформацію — все одно неможливо заблокувати все. Тому коли багато хто каже, що Сі Цзіньпін стане другим Мао, мені це здається смішним і божевільним. Він не може стати другим Мао. Не тому, що він цього не хоче, — просто тому, що ніхто інший цього не хоче, зокрема і його партнери.

Плакати із зображеннями Президента Китаю Сі Цзіньпіна (ліворуч) та китайського політичного діяча, засновника Комуністичної партії Китаю Мао Цзедуна на вулиці у Шанхаї, 24 жовтня 2017 року. У Пекіні з 18 по 24 жовтня проходив з'їзд Компартії Фото: REUTERS/ALY SONG​

Про Путіна і Сі Цзіньпіна

Я пам’ятаю, як роки три тому Сі Цзіньпін казав Владіміру Путіну: ви подобаєтеся мені як особистість, я відчуваю певну спорідненість з вами. Бо він тоді хотів побудувати в Китаї таку саму диктатуру, як і в Росії. І тепер, через три роки, він майже здобув усю цю владу, про яку мріяв. Але в Китаї побудувати таку диктатуру, як у Росії, неможливо. 

Сьогодні Путін слабшає, натомість Сі Цзіньпін сильнішає. Він значно сильніший, ніж три роки тому. 
Але якщо порівнювати цих двох політиків, то я би сказав, що Путін краще розуміє західні правила гри. Він знає, як він може грати з Європою, як він може гратися з американським президентом. 
У цьому сенсі комуністичне середовище, в якому перебуває Сі Цзіньпін, робить його більш нудним. У нього є сильні риси — він говорить досконалою мандаринською китайською, він виріс у Пекіні, він справжній пекінець. Але він не має західної освіти, він не жив ніколи в демократичному середовищі. 

І це відмінність із Путіним — бо Путін добре знає ту мову і ті поняття, якими користується Захід. Він використовує цю мову, щоб убити демократію. Натомість Сі Цзіньпін досі користується комуністичною риторикою та комуністичним способом мислення
З іншого боку, Сі Цзіньпін ліпше, ніж Путін, вміє використовувати м’яку силу — передусім фінансовий вплив. Путін досі вірить, що передусім жорстка сила, військова сила, армія може все контролювати. Але тут він сильно помиляється.

Президент Китаю Сі Цзіньпін (в центрі) з дружиною Пен Ліюань приймають російського президента Володимира Путіна на зустрічі під час саміту глав держав-членів БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай та ПАР), який проходив у китайському місті Сямень, 04 вересня 2017 року Фото: EPA-EFE/WU HONG/POOL

Про альтернативу в Китаї

Навряд чи можна очікувати, що кинути виклик нинішній китайській владі зможе молоде покоління. Радше, це може зробити покоління тих, кому зараз від 40 до 60 років. Вони пам’ятають прекрасну епоху в Китаї, від 1985 до 1989 року, коли генеральними секретарями партії були Ху Яобан, а потім Чжао Цзиян. Тоді теж була диктатура одного лідера — Ден Сяопіна — але саме в його часи, і в часи цих генеральних секретарів Китай почав відкриватися світу. 

Подібні процеси були і в інших регіонах світу — наприклад, у Росії, Україні чи Східній Європі, ви це прекрасно знаєте. Але потім у Китаї почався студентський рух, його придушили — і відтоді у Китаї з’явилося це прагнення до тотального контролю. Люди, яким зараз від 40 до 60 років, пам’ятають ті часи. Звісно, відтоді Китай став значно багатшим, самі люди стали значно заможнішими — але в питаннях прав людини чи свободи поглядів, свободи медіа — нічого не змінилося. У Китаї зараз справді існує відкритий ринок, будь-хто може займатися чим завгодно — але ніхто не має права торкатися політики. 

Молодші люди — ті, кому зараз від 18 до 35 років, — не мають чіткого уявлення про те, що вони хочуть робити. Вони всього лише хочуть знайти хорошу роботу, мати хороший дохід, купити собі квартиру чи будинок. І саме в цьому їхня відмінність від старшого покоління.

На думку Бей Лінга, молоде покоління навряд чи може кинули виклик нинішній авторитарній китайській владі ( на фото —молодий чоловік проходить повз листівку на дверях із зображенням китайського президента, Шанхай, 27 жовтня 2017 року Фото: REUTERS/ALY SONG​

Про домінування Китаю в регіоні

У Китаю сьогодні немов дві руки. Одна м’яка, інша жорстка. 
Пекін досі застосовує м’яку силу відносно Тайваню — незалежного острова, який Китай ніколи не контролював. Але є інша рука, більш жорстка — і цією рукою Китай хоче по-справжньому контролювати Гонконг.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Чому Китай обурився через розмову Трампа з президентом Тайваню

Економічно Китай сьогодні прагне контролювати всю південно-східну Азію, передусім своїх сусідів — Камбоджу, В’єтнам, Таїланд, Непал, чи деякі інші країни.

Тож я думаю, що у зовнішній політиці Китаю постійно варіює підхід «м’якої сили» із підходом «жорсткої сили». 
І «м’яка сила» для Китаю означає передусім гроші. Бо китайські лідери є бізнесменами, а не тільки комуністичними лідерами. Вони знають, що грошима можна здобути якусь нову територію.

Підписуйтесь на наш канал у Telegram