Ласкаво просимо, або Вам тут не раді. Чи стане «Шахтар» своїм у Києві?

Уже рік футбольний клуб «Шахтар» проводить домашні матчі в Києві та ділить головний стадіон країни зі своїм принциповим суперником — київським «Динамо». До того, як у 2014 році почався збройний конфлікт, таке навряд чи можливо було уявити — навіть коли «Шахтар» залишив Донецьк, він спершу проводив поєдинки в інших українських містах.

Ефект домашніх матчів «Шахтаря» в Києві став особливо помітний з нового сезону, коли вболівальники змогли повернутися на трибуни після пом'якшення ковідних обмежень. Наші партнери з «Новостей Донбасса» вирішили розглянути футбольний феномен переселення донеччан до столиці та дізнатися, хто «за» і «проти» такого рішення.

З «Шахтарем» у серці

У цьому сезоні Володимир Фомічов намагається не пропускати жодного матчу «Шахтаря». Він вболіває за донецький клуб уже 20 років.

«Вперше на стадіон мене привів батько. Це була гра "Шахтар" — "Закарпаття" на стадіоні "Шахтар" у парку Щербакова», — згадує Володимир у розмові з «Новинами Донбасу».

Далі були сотні матчів улюбленої команди в Донецьку: від скромних стадіонів до ультрасучасної «Донбас Арени». Але через війну Фомічов, як і його рідна команда, опинився в Києві, ставши вимушеним переселенцем.

«До минулого сезону я кілька років особливо не цікавився [футболом: було не до цього, багато інших проблем було», — ділиться чоловік.

За плечима Володимира — майже два роки в полоні угруповання «ДНР». Його затримали співробітники тамтешнього «міністерства державної безпеки» («МГБ») у січні 2016 року в Макіївці — чоловік приїхав до батьків зустріти Новий рік.

Підставою для арешту стало те, що з осені 2013 року Фомічов був учасником донецького євромайдану, а навесні 2014-го брав участь у мітингах за єдність України. В «МГБ» сфабрикували справу проти нього, звинувативши, до всього, ще й у незаконному зберіганні зброї та «участі в екстремістських організаціях».

Тортури почалися ще в підвалі «МГБ». Далі були СІЗО та Горлівська колонія. Витримати ув'язнення, за словами Володимира, йому допомагали книги та футбол, який показували по телевізору.

«У колонії подивився майже всю Лігу чемпіонів сезону 2016/17. По-моєму, у фіналі "Реал" обіграв "Ювентус"», — пояснює чоловік.

Російський спортивний канал, який був доступний у в'язниці, нечасто показував матчі «Шахтаря» та інших українських клубів. Бранці могли читати місцеву спортивну газету, в якій публікували результати матчів футбольних чемпіонатів «ДНР», України, Росії та Західної Європи. «Але мене цікавив насамперед чемпіонат України, бо чемпіонат Росії можна було дивитися по телевізору», — згадує Фомічов.

Йому вдалося вийти на свободу завдяки обміну полонених, що відбувся 27 грудня 2017 року.

Новий сусід

Від травня 2014 року «Шахтар» не проводить матчі в Донецьку. Після початку збройного конфлікту один із двох найкращих клубів України переїхав до Києва, де футболісти живуть і тренуються. Проте домашні матчі «гірники» спершу проводили на львівському, а потім — на харківському стадіоні.

Ситуація змінилася після початку пандемії коронавірусу. Коли оголосили, що подальші ігри відбуватимуться без глядачів, «Шахтар» вирішив не марнувати час і гроші на перельоти до Харкова та почав грати на столичному стадіоні «Олімпійський».

«Якщо ми говоримо про спортивну складову, то постійно літати кудись — це важко для гравців і тренерського штабу. З погляду досягнення спортивних результатів [грати в Києві] — більш оптимальне рішення», — пояснив «Новинам Донбасу» Олександр Мамалига, директор із маркетингу футбольного клубу «Шахтар».

До цього на 70-тисячному стадіоні, що належить державі, домашні матчі проводило тільки київське «Динамо» — головний конкурент «Шахтаря». Тепер арену орендують обидва клуби: війна та пандемія перетворили двох непримиренних суперників на сусідів.

«"Олімпійський" — це державний стадіон, а значить, ми так само, як "Динамо" чи будь-яка інша організація можемо брати його в оренду на наші матчі», — підкреслив директор із маркетингу «Шахтаря».

«В Україні не так багато міст, які можуть забезпечити всі умови для команди рівня "Шахтаря"», — сказав «Новостям Донбасса» Олександр Сажко, заступник головного редактора спортивного сайту Ua.Tribuna.com.

У донецькому клубі не приховують, що Київ більш перспективний з погляду комерції: йдеться насамперед про продаж квитків і атрибутики. Щоправда, тут є й вада — на новому місці все потрібно починати заново.

Переселенський фактор

Внутрішньо переміщених осіб з окупованих територій Донбасу і Криму в Україні — близько півтора мільйона. В самому тільки Києві налічується понад 165 тисяч переселенців, а в Київській області — ще майже 70 тисяч.

«Авжеж, дуже важливо, що в Києві тепер — чи не найбільша фан-база "Шахтаря", оскільки багато переселенців з Донбасу приїхали сюди», — каже Олександр Сажко. Водночас журналіст підкреслює, що наявність великої кількості переселенців — це тільки один із чинників, які схилили клуб до рішення грати в столиці.

У «Шахтарі» кажуть, що контактують із вихідцями з Донбасу. Втім, як пояснює Олександр Мамалига, взаємодія відбувається не стільки за принципом регіонального походження, скільки з огляду на те, чи відвідувала людина матчі «Шахтаря». Також він зазначає, що команда ставить перед собою завдання збільшити кількість уболівальників, привабивши нових людей.

«Ми проводимо всі наші активності з думкою про те, в який спосіб ми можемо привести більше людей на стадіон за нинішних умов», — додав директор із маркетингу «Шахтаря».

Що б там не було, та для переселенців, які цікавляться футболом, похід на матч рідного клубу — це віддушина.

«Коли ти приходиш на стадіон і вихлюпуєш свої емоції, то потім можеш бути спокійним весь тиждень, — ділиться переселенець Володимир Фомічов. — У нас [переселенців] не найкраще психологічне становище, є різні проблеми. Коли ти все це перекладаєш на футбол і не переносиш у повсякденне життя — мені здається, це добре. Ти можеш просто відвідати виїзний матч: приїхати поїздом подивитися інше місто, інший стадіон, іншу фанатську культуру, інших людей».

«Клуб може бути останнім зв'язком (або принаймні одним із найважливіших зв'язків), які нині залишилися [в переселенців] з регіоном, з їхнім будинком. Тому для них "Шахтар" важливий», — підкреслює спортивний журналіст Олександр Сажко.

«Навіть у страшному сні не снилося»

У футбольному клубі «Динамо» нам відмовилися коментувати своє ставлення до виступу «Шахтаря» в Києві. Втім, позиція власника столичного клубу Ігоря Суркіса щодо цього відома.

«У мене є мрія: щоб донецький "Шахтар" поїхав до свого регіону. Але мене звинувачують, наприклад, у тому, що "Шахтар" сьогодні грає в Києві, і це я [нібито] дав їм можливість [використовувати] центральний стадіон... Я нічого нікому не давав! Як президент клубу я, природно, був проти, адже [тепер нам] важко експлуатувати поле. Проте ці люди опинилися поза домівкою. Тим паче, стадіон належить державі; тим паче, гроші, які йтимуть на цей стадіон, будуть його підтримувати. Тож грають... Але в мене є мрія: нехай би вони поїхали до свого регіону, а ми грали в Києві й були єдиною командою, яка грає в Києві», — говорив президент «Динамо» в інтерв'ю Дмитру Гордону.

Набагато більш ворожою є позиція «динамівських» ультрас. Влітку фанати київського клубу навіть влаштовували «полювання» на рекламу з новою формою «Шахтаря», яку було розміщено в столиці та інших українських містах. Пізніше ці «трофеї» з'явилися на матчі «Динамо» — на зрізаному рекламному банері ультрас написали: «Забирайтеся грати в Маріуполь. Вам тут не раді».

«Ставлення [до матчів "Шахтаря" в Києві] максимально негативне. Фанатам "Динамо" навіть у страшному сні не снилося, що нам доведеться ділити цей легендарний стадіон зі своїм головним суперником», — сказав «Новинам Донбасу» Олексій «Декстер», представник ультрас «Динамо».

Він нагадав, що протести проти домашніх матчів «Шахтаря» влаштовували і в інших містах. За словами «Декстера», основна причина невдоволення — агресивна політика «Шахтаря», яку клуб провадив у кожному новому місті.

«Вони не готові мирно співіснувати з основною командою цього міста: вони хочуть бути головними і затьмарити собою команду, яка вже завоювала серця жителів», — підкреслив представник ультрас «Динамо».

Натомість між звичайними фанами українських клубів зараз діє перемир'я, укладене після початку російської агресії. Вболівальник «гірників» Володимир Фомічов зауважує, що на побутовому рівні не стикається з негативною реакцією через клубні пристрасті.

«Якось я приїхав на футбол в Ужгород, заходжу в бар, а там сидять фанати київського "Динамо". Вони до мене підійшли зі словами: "Нічого собі, ти за "Шахтар"?". Були дуже здивовані, що досі є люди, які вболівають за "Шахтар", ще й самі з Донецька», — згадує він один із випадків.

Суперництво на полі та за його межами

Про прагнення керівництва «Шахтаря» всюди, де тільки можна, перевершити «Динамо» говорить і спортивний журналіст Олександр Сажко.

«Тут, [у Києві], мені здається, завдання буде таким же: за будь-яку ціну показати, що вони кращі. У "Шахтаря" є, так би мовити, ця риса менеджменту, яка, напевно, багатьом людям не подобається», — підкреслив він.

Окрім того, Олександр зауважує, що в просуванні клубу «динамівці» відстають. Утім, за його словами, це може змотивувати менеджмент «Динамо» ставати кращим.

«Для "Шахтаря" зараз є стимул показати себе в Києві: як він працюватиме з уболівальниками, яким буде маркетинг. І якщо "Динамо" не буде за ним тягнутися — тоді вже буде видно, що всі ці служби, усі ці люди, які працюють в "Динамо", не можуть дати з ним ради», — вважає заступник головного редактора Ua.Tribuna.com.

У новому сезоні на стадіони України повернулися вболівальники. Поточні ковідні обмеження дозволили присутність глядачів, хоча трибуни досі не можна заповнювати на 100%.

Перші тури показали, що за відвідуваністю домашніх матчів у Києві «Шахтар» перебуває на одному рівні з «Динамо».

Тим часом домашній стадіон «Шахтаря» в Донецьку — «Донбас Арена» — досі стоїть самотою. Арена, яку колись називали «Діамантом», протягом семи років панування «ДНР» втратила колишній блиск, а парк навколо стадіону заріс бур'янами.

Вболівальник «гірників» Володимир Фомічов сподівається, що коли Донецьк повернеться під контроль України — «Шахтар» стане однією з ниток, що заново зшивають суспільство.

«Дуже хочеться, щоб для більшості переселенців, які повернуться до Донецька, а також людей, які не виїжджали, "Шахтар" став цією першою точкою об'єднання», — підкреслює він.

Автор: Богдан Каркача, «Новости Донбасса». hromadske публікує матеріал за підтримки «Медиасети»