ENRU

Як Африка, європейський рок і «Океан Ельзи» поєдналися в музиці Leo Mantis

Після «Голосу країни» Лео Мантіс продовжує вчитися на медика, пише музику та співпрацює зі Святославом Вакарчуком. А тепер і завітав на Stage 13.

Як ти приїхав в Україну?

Я довго думав, довго вибирав. У мене була мрія поїхати кудись далеко і, коли я відчув, що готовий, почав шукати щось цікаве для себе — щось невідоме, про що ніхто не знає. Про Україну тоді ніхто не говорив, тож  я вирішив їхати сюди.

І не страшно було їхати у невідоме?

Навпаки, дуже цікаво.

А ти вчився тут, правильно?

Я досі вчусь. Закінчую 6-й курс медичного університету.

І як ти зараз відчуваєш, працюватимеш в медицині чи залишишся в музиці?

Час покаже. З одного боку, я люблю медицину, але мені дуже подобається займатися музикою, тому подивимось, як воно буде далі.

Leo Mantis, фото hromadske.ua

Хто тебе підбив взяти участь в «Голосі країни»?

Спочатку мої друзі, потім запросили на кастинг у Львові. Так і пішло.

З яких пісень твої друзі дізнались про твій талант?

Я співав все по-своєму. Я не займався музикою, просто співав все, що чув. Наприклад, я почав співати «Океан Ельзи», коли вчив українську. І мої друзі, почувши це, почали пропонувати спробувати свої сили у вокальному шоу.

На яких інструментах ти граєш?

Мені соромно називати себе гітаристом, не вважаю, що добре вмію грати на гітарі. Я просто сам вчився на ній грати. І на тому ж рівні я граю на піаніно і барабанах.

Коли ти пишеш пісні, як обираєш мову?

Я не обираю. Воно виходить так, як виходить. З'являється якесь відчуття, коли граєш. Часом це можуть бути англійські слова, а часом українські. Я ніколи не намагаюсь писати однією мовою, а перекладати іншою.

Що тобі дав «Голос країни»? 

«Голос країни» став для мене музичним відкриттям. Коли ми познайомилися зі Святославом Вакарчуком і зайшли в студію, я вперше опинився у такому музичному середовищі, де навколо дуже багато інструментів, і зрозумів, що дійсно хочу цим займатися. Крім того, отримав кілька важливих підказок.

А чого саме ти там навчився? І в чому для тебе різниця між виконанням чужих і власних пісень?

Я навчився співати душею. Навчився бути чесним і не намагатися подати якісь фальшиві відчуття, яких насправді нема. 

А щодо пісень — все ж коли співаєш свої пісні, ти переживаєш особливі почуття, які були під час написання. А чужі слова такого не дають. Коли я співаю власні пісні, в мене мурашки бігають під шкірою, і я щоразу переживаю той самий момент, коли була написана пісня. Це дуже особливо.

А коли ти почав писати пісні?

Я завжди старався щось писати. Коли грав на гітарі, щось завжди писав для сестри, але ніколи не намагався писати щось серйозно. Коли Святослав після «Голосу» побачив, як я граю на гітарі, то сказав, що я можу писати власні пісні. Тож я почав.

А як ти підбирав музкантів, з якими ти зараз граєш?

О, це мої друзі, яких я знаю дуже давно. У нас гітарист і піаніст з Тернополя, басист зі Львова і барабанщик з Харкова. Коли вони почули про проект, то погодилися грати. Це трохи складно, бо ми досі живемо в різних містах, але ми наполегливі.

На якій музиці ти ріс? Яка музика тебе визначила?

Я ріс у різних жанрах. Тому що я ріс у великій сім'ї з шістьма дітьми, і там кожен слухав щось своє. Батько слухав Коффі Оломіде — це знаметий африканський музикант. Брати слухали рок, сестри слухали Sade, Asa, Фела Куті. А я просто слухав все, тому що був п'ятою дитиною і мене не пускали до пульта. Тому це така суміш європейського року та африканських мотивів.

А що ти слухав з української музики?

Українською музикою я почав цікавитися ще до приїзду в Україну. Я вже вирішив, куди поїду і мене цікавила культура країни. І багато української музики я слухав, коли вчив мову. «Океан Ельзи» я вперше почув ще в таксі, коли прилетів, але таксист не знав, хто це. І коли через кілька тижнів я спитав у друга, що це за група, то він мені розповів і скинув на флешку абсолютно всі пісні «ОЕ», навіть ранні.

Наскільки тобі складно чи легко зберігати свою індивідуальність, працюючи разом зі Святославом Вакарчуком?

Я намагаюся просто робити те, що випливає з душі й мало думати про якісь інші чинники. Святослав дуже мало впливає на творчість, каже хіба що «мені подобається» чи «не подобається». З ним дуже цікаво працювати. 

Які у тебе плани на майбутнє?

Ми плануємо грати на фестивалях, працюємо над новими піснями. І думаємо незабаром випустити альбом.