Світ

«Маленька Європа» в центрі Липецька: як живе законсервована фабрика Roshen в Росії

26 березня, 2018 12:51
Світ/«Маленька Європа» в центрі Липецька: як живе законсервована фабрика Roshen в Росії
Зберегти
Вигляд
Фабрика Roshen, що належить президентові України Петру Порошенку, пропрацювала в Липецьку 13 років. Це було одне з найбільших виробництв міста, продукція Roshen продавалася не лише в усі регіони Росії, а й за кордон.

Навесні 2017 року Слідчий комітет Росії заарештував рахунки фабрики у справі про шахрайство. Тоді ж виробництво зупинилося.

Торік улітку фабрику законсервували — близько 700 співробітників скоротили, залишивши лише кілька десятків стежити за порядком. Громадське побувало на фабриці, щоб зрозуміти, чим нині живе підприємство.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «У нас тут нудно, посадили всього кілька людей» — як Липецьк голосував на виборах президента РФ (РЕПОРТАЖ)

Roshen у Липецьку мав два майданчики — один у центрі міста, інший — у селищі Сєнцово, у 20 кілометрах від міста. Ще один майданчик планували відкрити в селі Косирево, неподалік Липецька, але будівництво зупинили у 2015-му, в рік коли об'єкт мали вводити в експлуатацію.

На фабриці нині залишилося кілька десятків людей — це охорона і технічний персонал, що стежить за обладнанням. Щойно фабрика знову запрацює, його необхідно буде швидко привести до ладу й запустити. Тут ніхто не має сумнівів, що це станеться.

В адміністративній будівлі Roshen у центрі Липецька нас зустрічає Юрій — начальник охорони. Йому близько 60 років, на Roshen працює від дня заснування фабрики. Співробітники звертаються до нього шанобливо — Юрій Олександрович. На робочому столі в кабінеті — візитівки з написом Roshen. Цукерок нам не пропонує — каже, давно закінчилися. Бідкається, мовляв, раніше ніхто з гостей-журналістів без солодкого не чаював.

Адміністративна будівля фабрики Roshen у центрі Липецька, Росія, 16 березня 2018 року Фото: Олександр Попенко/Громадське

Українські журналісти приїжджали в Липецьк кілька разів, уже після 2014 року. Ставши президентом, Порошенко пообіцяв продати бізнес, проте слова не дотримався. Виробництво, яке успішно працює в Росії, викликало особливу критику. Тоді фабрикою і зацікавилися. До 2014 року сюди приїжджали хіба що місцеві журналісти — робити репортаж про «маленьку Європу в центрі Липецька». Юрій кілька разів підкреслює, що такого виробництва, як на Roshen, не було ніде в Росії:

«Я, звичайно, не можу сказати за всіх. Але щодо кондитерки ніби в курсі. Так ось, ніде такого не було. Такого рівня, дійсно європейського, такого масштабу не було ніде».

Цех у центрі міста найменший — тут виробляли карамельні цукерки й вафельні тортики, щоправда здебільшого на замовлення. Юрій проводить екскурсію територією, засипаною снігом. Зітхає: раніше, навіть у найзасніженішу погоду тут завжди чистили. Показує на кілька машин біля паркану: «Ось і все, що залишилося. А раніше тут стільки машин було... Не порахувати».

Улітку 2017 року фабрику законсервували, співробітників скоротили, залишивши лише кілька десятків стежити за порядком, Липецьк, Росія, 16 березня 2018 року Фото: Олександр Попенко/Громадське

«Маленька Європа»

Їдемо до селища Сєнцово, де розташований головний майданчик фабрики в Липецькій області. Нас везе своєю машиною Владислав — керівник технічної служби фабрики, а якщо простіше — головний електрик.

Під дзеркалом заднього виду — георгіївська стрічка. Владислав українець, зі Слов'янська Донецької області, та в Липецьк поїхав давно, ще у двохтисячних. Розповідає, що роботи не було, а в Липецьку запропонували хорошу посаду.

«Батько сказав — Липецьк нічого, гарне місто, їдь», — сміється він, згадуючи переїзд. Владислав довго не роздумував, оселився в Липецьку, одружився з місцевою дівчиною й отримав російське громадянство.

Юрій Олександрович з вікна показує місто — політехнічний інститут, головне міське підприємство Новолипецький металургійний комбінат. На цьому туристичні принади закінчуються.

Дороги в Липецьку розбиті, бруд на узбіччях рудого кольору — наслідок викидів і реагентів, якими посипають лід. Звичайне промислове місто, окрім як на заводах заробляти ніде. Roshen для липчан був своєрідною золотою жилою — тут зарплати завжди були вищими, ніж у середньому по місту.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Влада Путіна тепер безмежна — політичний оглядач Михайло Фішман про вибори президента РФ

На вході до фабрики в Сєнцово зустрічають три собаки — вони не гавкають на чужих, а навпаки лестяться й скавулять. Їх підгодовують охоронці, а чужі майже не навідуються, відколи фабрика не працює. Охоронці запевняють, що навіть хуліганів немає: «Люди знають, що повернуться сюди працювати, навіщо ж їм щось псувати?».

На головному майданчику цукеркової фабрики у селищі Сєнцово Липецької області лишилась охорона і гостинні собаки, Росія, 16 березня 2018 року Фото: Олександр Попенко/Громадське

У цехах дуже холодно, навіть холодніше ніж на вулиці — опалення давно немає, освітлення залишилося не скрізь. Обладнання фабрики упаковано в плівку і виглядає самотньо посеред великого приміщення. Владислав показує на стенди — співробітники порозбирали навіть ті цукерки, які були там як приклад правильної та бракованої упаковки. Хоча у повітрі досі солодкий запах. Підлога липка, з карамелевими патьоками. Слизько, як на липецькій ожеледі.

«Сирість. На обладнанні цукор, воно все осідає, — пояснює Владислав. — Ось і виходить такий каток».

Обладнання фабрики упаковано в плівку і виглядає самотньо посеред великого приміщення, підлога липка та слизька, з карамелевими патьоками, Сєнцово, Липецька область, Росія, 16 березня 2018 року Фото: Олександр Попенко/Громадське

Владислав працює на фабриці з 2010 року. Каже, що сподобалося першого ж дня — гарне німецьке обладнання, гарні умови праці. Він любовно потирає фірмову спецівку, яку видали на фабриці й кілька разів наголошує, що на фабриці безкоштовно та смачно годували, а сенсорні умивальники він узагалі вперше побачив саме тут. Юрій додає — одяг співробітників теж прали за рахунок фабрики. Навряд чи такі умови зустрінеш ще десь у Липецьку.

Керівник технічної служби фабрики Владислав — українець, зі Слов'янська Донецької області. У Липецьк переїхав у двохтисячних, отримав російське громадянство, Сєнцово, Липецька область, Росія, 16 березня 2018 року Фото: Олександр Попенко/Громадське

Заручники ситуації

Коли у 2014 році Петро Порошенко став президентом, на фабриці майже ніяк не відреагували. Хоча Юрій каже, що бували випадки, коли водіїв виловлювали й били за роботу на «фашистській фабриці». Але таке траплялося рідко. Головне, що знали про фабрику — тут добре платять і хороші умови. А інше не мало значення.

«Ну, казали, звичайно, що фабрику можуть закрити, — розповідає Владислав. — Але сподівалися, що все буде нормально. Що працюватимемо, як працювали, залишаться тільки ділові стосунки. Президент президентом, а бізнес бізнесом».

Але так не сталося. Уже у 2015 році на фабриці почалися проблеми. У квітні Слідчий комітет Росії провів обшуки «за фактом шахрайського розкрадання грошових коштів у сумі 180 мільйонів рублів шляхом незаконного відшкодування з бюджету Російської Федерації податку на додану вартість ВАТ «Липецька кондитерська фабрика Roshen». В українському офісі назвали такі дії «неправомірними».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Хто фінансує кампанію Путіна та як він використовує адмінресурс — розслідування

Центральна прохідна та цех фабрики у Сєнцово, Липецька область, Росія, 16 березня 2018 року Фото: Олександр Попенко/Громадське

Відтак СК кілька разів заарештовував рахунки майна, Roshen оскаржував це в судах. У січні 2017 року Roshen заявили, що закривають фабрику. Консервацію об'єктів запланували на квітень 2017-го — тоді виробництво зупинили. Людей почали скорочувати торік улітку. Юрій каже, що всі неустойки виплатили — нікого не образили. А тому він упевнений, що всі колишні співробітники повернуться на фабрику, щойно вона знову запрацює.

«Досі, щойно з’являються чутки, що ми знову працюємо, мені вже телефонують: а правда? А коли можна повернутися? — розповідає Юрій. — Тому я впевнений, коли все запуститься, майже всі повернуться на роботу. Хоча багато влаштувалися вже. Особливо начальники. У нас тут було багато молодих фахівців, вони пішли на інші кондитерські фабрики, на хлібозаводи. Але я впевнений, що й вони прийдуть. Адже так, як тут, не було ніде».

Порожні технічні приміщення для робітників фабрики — роздягальня (на верхньому фото) та вбиральня із сенсорними умивальниками, Сєнцово, Липецька область, Росія, 16 березня 2018 року Фото: Олександр Попенко/Громадське

Вірити в майбутнє

Третій майданчик Roshen у Липецьку так і не добудували. Новий цех повинен був працювати на експорт і за масштабами перевершував будь-яку фабрику Roshen в Україні. Але у 2015 році будівництво вирішили зупинити. Конструкції почали поступово руйнуватися, хоча тут намагаються підтримувати все в належному стані. І охорона коштує так само, як і всюди.

— Як ви ставитеся до Петра Олексійовича [Порошенка]?

Владислав замислюється.

— Як я до нього ставлюся... Як до бізнесмена, який таке господарство зробив і підтримував його завжди на належному рівні — добре. А як до президента — не знаю. Я у власній країні не можу розібратися, що про іншу казати.

Недобудований третій виробничий майданчик Roshen у Липецьку, Росія, 16 березня 2018 року Фото: Олександр Попенко/Громадське

Владиславу, на відміну від інших 700 співробітників, вважай поталанило — він залишився і при своїй посаді, і при окладі. Хоча, звичайно, робота вже не така, як раніше — стало менше творчості, пояснює він. Каже, що сам точно не звільниться. Але загалом вірить, що незабаром фабрика запрацює. Щоправда, як це станеться — точно не знає.

«Раптом усе налагодиться, звідки ви знаєте, — оптимістично заявляє він. — У нас, може, в країні зміниться все на краще. Може, не за п'ять років, може і не за 10 — я вже й на такі далекі відстані дивлюся».

Пов`язані новини