Чорнобиль, росіяни й нові енергоблоки: яке майбутнє атомної енергетики України
В Україні є чотири атомні електростанції (АЕС) — працюють 15 енергоблоків. Ще одна — Чорнобильська АЕС — після аварії на енергоблоці №4, що сталася 1986 року, пропрацювала майже 14 років до повної зупинки у грудні 2000—го.
Оператор усіх АЕС — Національна енергетична акціонерна компанія Енергоатом. Її керівництво не надто охоче спілкується з пресою. Проте поряд із головним офісом Енергоатому розташована асоціація «Український ядерний форум». Саме на неї покладені основні комунікаційні функції не тільки атомників, але й їхніх українських підрядників та постачальників.
Про сьогодення та майбутнє української атомної енергетики Громадське поспілкувалося з директоркою зі зв'язків з громадськістю «Українського ядерного форуму» Ольгою Кошарною — однією з провідних українських експертів у галузі.
Як аварія на Чорнобільській АЕС вплинула на розвиток атомної енергетики в Україні і, можливо, взагалі у світі?
Чорнобильська аварія мала шоковий вплив не лише на професійне середовище, але й на світову спільноту, та стала поштовхом для створення міжнародної системи ядерної радіаційної безпеки. Вона базується на декількох принципових Конвенціях під егідою Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ). Раніше їх не було, тобто МАГАТЕ було депозитарієм для Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Схоже на війну, але не стріляли» — ліквідатори аварії на ЧАЕС з прифронтової Старогнатівки (СПЕЦРЕПОРТАЖ)
По-друге, аварія призвела до перевороту у світогляді професійного середовища. Ядерники зрозуміли величезну роль людського чинника, підготовки персоналу. З'явилось таке поняття, як культура безпеки — пріоритет безпеки над виробничими потребами.
Ця катастрофа уповільнила розвиток ядерної енергетики в усьому світі. А в Україні ухвалили закон про мораторій на будівництво АЕС. Зупинилося будівництво шостого енергоблоку Запорізької АЕС, четвертого Рівненської та другого Хмельницької, хоча вони були майже готові.
І це все відбулося ще в Радянському Союзі?
Мораторій ухвалили вже після 1991 року. Але потім переглянули, адже вже ввезли майже все обладнання на ці три недобудовані енергоблоки. У 1996 році, попри економічний стан країни, добудували та ввели в експлуатацію шостий енергоблок Запорізької АЕС. У 2004 році — четвертий Рівненської та другий Хмельницької.
А потім закрили Чорнобильську АЕС (у грудні 2000 року — ред.), в якої інший тип реактора. Він невдалої конструкції. Тепер у нас такого небезпечного реактора немає.
За вашою оцінкою, який технічний стан існуючих реакторів?
Ми постійно працювали (над питанням підвищення безпеки — ред.) і оператор, і регулятор. Модернізували, підвищували безпеку, є програми, затверджені урядом.
Тому дуже високий рівень. Я вам чесно скажу: вищий, ніж у Росії.
Захисна арка — укриття над зруйнованим четвертим енергоблоком на Чорнобильській атомній електростанції, 20 квітня 2018 року Фото: EPA-EFE/SERGEY DOLZHENKO
Чи можуть в Україні з'явитися нові реактори на атомних електростанціях? Наприклад, постійно ведуться розмови про добудову енергоблоків на Хмельницькій АЕС.
Уже чотири роки на папері існує проект «Енергетичний міст Україна — ЄС». Він передбачає від'єднання одного з діючих енергоблоків Хмельницької АЕС від енергетичної системи України та приєднати до Бурштинського енергетичного острова (щоб продавати електроенергію в Європу — ред.). Та під гарантії довгострокового контракту експорту електроенергії до Польщі, взяти кредити в Європі, щоб добудувати третій та четвертий енергоблоки Хмельницької АЕС. Готовність будівельних конструкцій — 75% та 28%.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Від Донбасу до Чорнобиля: як переселенці зі сходу відновлюють села навколо зони ураження ЧАЕС
Техніко-економічне обґрунтування вже готове, але його не погоджує голова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Хоча міністерство підтримує, є відповідне розпорядження кабміну.
Скільки приблизно потрібно грошей, щоб добудувати ці два блоки?
Приблизно 70 мільярдів гривень на два.
В останні роки дуже багато розмов щодо подовження терміну експлуатації деяких енергоблоків. Наскільки це справді проблемне або болюче питання?
Узагалі, подовження терміну експлуатації — це світова практика. У США зі 100 реакторів у 70 подовжили термін експлуатації одразу на 20 років — до 60 років. А тепер кажуть, що й до 80 можна.
Тому це чистої води спекуляція. Цим полюбляють спекулювати наші так звані «зелені»: «Застарілі блоки, Чорнобиль...» А Російська Федерація каже — як? Вони ж відмовилися від інжинірингових послуг у цій сфері! Адже саме Росія — розробник реакторів.
Ми повністю відмовилися від інжинірингових послуг у 2014 році. Тепер спираємося на місцевих виробників обладнання, зокрема АСУ ТП та іншого електротехнічного обладнання. Те, що в нас не виробляється, закуповуємо на тендерах в європейських та американських виробників.
Росія, крім того, що втрачає в нас паливний ринок, вона втрачає від будівництва централізованого сховища 200 мільйонів доларів через те, що ми вивозимо відпрацьоване паливо на зберігання. Вона повністю втратила ринок інжинірінгових послуг.
Оператори перевіряють пристрої в диспетчерській кімнаті першого реактора на Чорнобильській атомній електростанції, 20 квітня 2018 року Фото: EPA-EFE/SERGEY DOLZHENKO
Чи відповідають нинішні економічні параметри роботи атомних електростанцій своїй ролі? Тобто, ми знаємо, що атомні електростанції — це сьогодні найбільша частка в генерації електроенергії. Але з тарифами не все так просто.
Частка атомної енергетики в генерації — 57% за підсумками 2017 року і лише 28% грошей з ринку. Водночас теплові електростанції виробили за рік 28%, а отримали грошей 47%. Такої різниці в тарифах немає в жодній країні світу.
Крім того, через девальвацію гривні, тепер паливна складова в нас 48%. А раніше завжди було 25%. Цим атомні станції відрізнялись за економікою від теплових. Бо в них енергоресурси, тобто вугілля — 80% в ціні.
Інвестиційна складова замість 17% у тарифі зменшилася до 8%. Зарплати у атомників не ростуть. І вони звільняються, а надто ліцензований персонал. Це ті, хто має право керувати реакторними установками, яких готують років 15, витрачаючи багато грошей. Їх переманюють країни, які вводять в експлуатацію енергоблоки. Приміром, Об'єднані Арабські Емірати, Білорусь, Туреччина.
Як проводиться диверсифікація поставок ядерного палива? Ми знаємо, що довго був один монополіст — російський виробник ТВЕЛ. Але останні роки дедалі більше з’являється палива зі шведського заводу американської компанії Westinghouse.
Westinghouse вклав гроші і постачав паливо для радянських реакторів. У нас уже сьогодні шість блоків завантажені їхнім ядерним паливом.
Але я хочу підкреслити, що в нас є довгостроковий контракт з РФ до 2019 року. І в ньому, напевно, — він конфіденційний і я його не бачила — частка Westinghouse зазначена.
Але все одно, після 2019 року конкуренція може бути лише між цими двома виробниками?
Так, лише між ними. Я наведу інший приклад. Компанія EDF експлуатує атомні станції Франції. У них є власний виробник палива — компанія AREVA. Але вони запросили Westinghouse, який постачає паливо на 30% французького ринку. Адже важлива не лише економічна сторона, але й технологічна. Конкуренція підштовхує до технологічних удосконалень.
Коли Westinghouse уклав контракт з Енергоатомом, росіяни також заметушилися, вони стали модернізувати паливо. Вони стали наздоганяти Westinghouse, щоб вміст урану був більший саме в їхньому паливі. Це конкуренція, це зростання якості.
Журналісти фотографують насоси для реакторного теплоносія на Чорнобильській атомній електростанції під час прес-туру на ЧАЕС, 20 квітня 2018 року Фото: EPA-EFE/SERGEY DOLZHENKO
Чи можуть росіяни скористатися тим, що закінчився контракт у 2019 році і сказати: «Все, ми більше вам не постачаємо палива. Нам не потрібні ваші гроші».
Ні, цього точно не станеться. Тому що із загального світового парку реактори типу ВВЕР (радянської конструкції — ред.) — це лише 13%! Із них 18 — в Європейському Союзі, в Україні — 15. Якщо подивитися звіт ТВЕЛ — російського виробника ядерного палива — то у 2016 році ми їм заплатили близько 600 мільйонів за паливо. Тобто, тоді разом з ЄС вони можуть втратити близько 1,5 мільярди. У валюті, в доларах. Розумієте?
Як можна сьогодні використовувати Чорнобильську зону й наскільки ви вважаєте перспективними заяви того ж Міністерства екології про будівництво там сонячних електростанцій?
Біда нашої країни в тому, що всі стратегії та плани один з одним не корелюються. Мінекології каже, що побудують там сонячні електростанції потужністю 1-1,2 гігават. Але в Міненерго, у Укренерго мають розрахунки, що максимум, який може прийняти наша об’єднана енергосистема на сьогодні, це 3 гігавати з відновлювальних джерел. А дозволів уже видали на сім! Чим загрожує таке неконтрольоване зростання? Тим, що знадобляться маневрові потужності. Їх уже сьогодні не вистачає.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Я вмикаю усі навички політичної боротьби, шукаючи гроші на довкілля» — міністр екології
Утім, я вважаю, що Чорнобильська зона розвивається позитивно. Вона використовується. Там є промисловий майданчик. Є об'єкти, є робочі місця. І будуть ще довго.
Але така концентрація сонячних електростанцій на півночі країни непотрібна.
- Поділитися: