Майже кожен п'ятий переселенець в Україні відчуває дискримінацію — дослідження

За підрахунками Мінсоцполітики, станом на початок 2017-го року з окупованого Донбасу переїхало на підконтрольну територію понад 1,6 мільйонів людей. Це лише ті, хто зареєструвався, як переселенець, отримав довідку та претендував на соціальну допомогу від держави. Але є й ті, хто самостійно спробував налагодити життя на новому місці, не реєструючись.

У Міністерстві з питань окупованих територій вважають, щоб допомога переселенцям була ефективною, треба досліджувати їхнє життя, визнати проблеми та не вдавати, що складнощів не існує.

Спільно з Міжнародною організацією з міграції були створені робочі групи для опитування якомога більше людей із Донецької та Луганської областей, які розселилися всією Україною.

За два місяці (лютий-березень 2017 року) дослідники опитали більше чотирьох тисяч переселенців у 24 областях України. Спілкувалися дослідники також і в рамках фокус-груп з членами громадських українських та міжнародних організацій, представниками місцевої влади, які опікуються проблемами переселенців.

Як переміщеним особам живеться на новому місці, чи вдається знайти роботу і заробляти гроші, та чому дехто вирішує все ж повернутися на окуповану територію – розбиралося Громадське

Де працюють та як заробляють гроші переміщені особи

Майже всі опитані розповіли, що стали на облік в соціальних службах та отримували чи хочуть отримувати допомогу.

Утім, понад 20% респондентів призупиняли соціальні виплати. Більшості (86%) призупиняли надання урядової підтримки, на другому місці (14%) — призупинка виплати пенсій, рідше (7% випадків) — виплат на дітей.

Причини, йдеться у дослідженні, – недостовірні відомості про місце проживання, про рівень доходів та приховування інформації про придбання квартири чи автомобіля, що нібито виявили під час перевірок. Більше половини з цих людей звернулися до Міністерства соціальної політики для того, щоб їх відновити.

Більшість родин (61%) складається з 2 — 3 осіб і мають дітей. Серед переміщених осіб переважають жінки, оскільки часто чоловіки залишаються жити на окупованій території, щоб доглядати за домом/господарством, розташованим в зоні бойових дій.

Майже всі переселенці стали на облік в соціальних службах та отримували чи хочуть отримувати допомогу від держави Фото: Назар Фурик/УНІАН

За даними дослідження Міжнародної організації з міграції, зайнятість – основна проблема переселенців на новому місці. Так, лише трохи більше 40% знайшли роботу на новому місці. Менше 30% безробітні, приблизно стільки ж опитаних сказали, що взагалі не мають потреби працювати, бо отримують пенсії або соціальні виплати через інвалідність або ж декретну відпустку. Хоча все ж дослідники відзначають покращення з працевлаштуванням, порівяно з минулим роком. Крім того, серед тих, кому вдалося знайти роботу, більше чоловіків. Та саме жінки частіше воліють починати власний бізнес на новому місці.

Що далі переїжджають мешканці Донецької та Луганської областей, то більше серед них працевлаштованих — від 16% у східних областях до 45% – у західних. Професії, які обирають переселенці, переважно збігаються з тими, які вони мали до переїзду.

За словами опитаних волонтерів та представників влади, переселенці скаржаться низьку зарплату і обмаль можливостей у селах, куди їх переселяли в безкоштовне житло. Похилий вік, інвалідність та корупція найчастіше заважають знайти роботу.

Доходи переселенців доволі низькі. Так, 45% опитаних можуть купувати за власний кошт лише продукти харчування. Середній дохід на одну особу – 1,991 гривень на місяць. Утім, заробітки у великих містах зазвичай вищі, аніж у сільській місцевості.

«Квартирне питання»

Не менше проблем переселенці мають і з житлом — на це вказали 70% опитуваних. Майже третина з них нарікають на умови проживання, 23% мають проблеми з оплатою орендованого житла, ще для 20% — проблема сплатити за комунальні послуги.

2/3 переміщених з Донбасу осіб орендують житло (квартири, будинки, кімнати). Придбати власне житло переселенці вважають нереальним, але задоволені хоча б тим, що мають електропостачання, воду та водовідведення.

Разом з тим представники фокус-груп, до яких увійшли правозахисники та представники громадських організацій, вказують на брак побутової техніки, меблів, посуду.

Доступ до соціальніх послуг

У дослідженні йдеться про те, що внутрішньо переміщені особи переважно задоволені доступом до соціальних послуг. Та все ж проблемою залишається доступ до медицини, щоправді з цим проблеми не лише у переселенців.

Самі респонденти вважають найбільшим недоліком у сфері соціальних послуг нестачу коштів та доступ до інформації (36% та 35% відповідно).

На запитання «Чи почуваєте ви себе безпечно у середовищі населеного пункту, де проживаєте?» ствердно відповіли 78% опитуваних. Почувають у небезпеці вечорами у віддалених районах 16% переміщених осіб, 6% опитуваних почуваються в небезпеці більшість часу. Дослідники також помітили: що далі від лінії розмежування проживають люди, то безпечніше почуваються.

Пересування переміщених осіб

Понад половина переселенців проживають в одному місці більше ніж півтора роки. Для більшості з них це помешкання було першим з часів переїзду.

За даними дослідження Міжнародної організації з міграції третина усіх переміщених осіб залишили місце проживання протягом трьох місяців.

Третина тих, хто поїхав з небезпечних територій переїздять в межах України, і лише 2% переїхали за кордон. Щодо руху 2/3 переселенців інформації у відомствах немає.

Лише 1% переселенців планують повернутися до колишнього місця проживання у майбутньому. Майже 40% хочуть повернутися додому після завершення конфлікту, 17% кажуть, що можуть колись повернутися, 26% взагалі не планують повертатися.

Трохи менше половини опитаних іноді повертаються у власні домівки — хтось, щоб перевірити стан житла або підтримувати його у належному стані, хтось перевозить речі, хтось відвідує друзів чи родичів.

Третина тих, хто поїхав з небезпечних територій переїздять в межах України, і лише 2% переїхали за кордон Фото: Віктор Ковальчук/УНІАН

Інтеграція у нові громади

Повністю або частково у нові громади інтегрувалися 88% внутрішньо перемішених осіб. Цей процес був нелегким саме через проблеми із житлом та роботою, адже саме це переселенці вважають головним фактором інтеграції у нове середовище.

18% опитуваних повідомили, що відчували дискримінацію через свій статус внутрішньо переміщених осіб. За результатами досліджень, найбільше випадків дискримінації виникає саме у сфері нерухомості та працевлаштування, тобто людей просто відмовляються селити чи надавати роботу, коли дізнаються, що це мешканці Донецької та Луганської областей.

Також респонденти розповідали про агресивне поводження з ними, а також упереджене ставлення до дітей переселенців у садках, школах, вишах.

Також вивчалося і право голосувати у статусі переселенців. Лише 6% мали змогу віддати свій голос на місцевих виборах у 2015 році, більшість тих, хто міг зробити – переселенці, які живуть у західних областях. Основна причина позбавлення можливості волевиявлення – відсутність місцевої реєстрації. Ще 25% зазначили, що просто не знають як голосувати не за місцем реєстрації. Разом з тим понад половина опитаних вважають, що право голосу важливе, тому хотіли б проголосувати.

Хто і чому повертається на окуповані території

З 3,132 опитаних телефоном – 8% людей повернулися на тимчасово окуповану територію Донецької та Луганської областей. Це переважно жінки (61%) пенсійного віку. Середньомісячний дохід таких людей – 1711 гривень, що нижче середнього в Україні. Причини, через які люди повертаються – як зазначали учасники фокус-груп – не змогли досягнути гідного рівня якості життя, порівняно з тим, що вони мали до початку військового конфлікту, їм також не вистачало грошей для власних потреб.

Суттєве джерело доходу для тих, хто повернувся – пенсії, трохи менше – заробітна платня. 94% людей, які повернулися жити на окуповані території, зараз проживають у власних квартирах та будинках, домівки решти були зруйновані або пошкоджені під час обстрілів. Безпека господарств – стала основною причиною, через яку люди вирішують повертатися додому, навіть якщо там небезпечно.

Для більшості основною причиною повернення була невирішеність житлового питання і сімейні обставини.

За результатами дослідження Міжнародної організації з міграції, майже половина опитуваних, які повернулися додому, задоволені своїм рішенням (причину називають психологічну — бути «вдома»). Третині було важко відповісти на це запитання і лише 7% цілком незадоволені своїм рішенням (бо не почуваються у безпеці і мають фінансові проблеми).

Про плани на майбутнє ті, хто повернувся, говорять досить визначено: 63% планують залишатися на окупованому Донбасі далі, 16% вже ж думають, що краще жити на підконтрольній уряду території.