Маріуполь: Звільнений. Ще не заспокоєний

“Переламна мить, коли сепаратисти уперше повернули собі “ОБОП” (Відділення по боротьбі з організованною злочинністю). Відтоді почалася гойдалка. Влада  переходила з рук в руки.  Саме тому зараз немає впевненості, чи бойовики не повернуться у місто.  Обстріл колони прикордонників, в результаті якого загинуло 5 прикордонників, а семеро поранені, наступного дня після звільнення – тривожний знак”

– Скільки людей загинуло у Маріуполі під час заворушень 9-го травня?

– Точно ніхто досі не знає. Двадцять.

– А хто ці люди?

– Четверо силовиків, двоє від вогнестрільних поранень, двоє згоріли. Десятеро цивільні, маріупольці, прихильники “ДНР”. Їхні родини не хочуть спілкуватися з журналістами.

– Скільки людей загинуло під час операції звільнення?

– Точно ніхто досі не знає. Ніби ніхто з мирних жителів.

Операція розпочалася проти ночі на п'ятницю  і тривала до півдня наступного дня.  Бойовики ДНР утримували штаб  у корпусі одногу з вузів та приміщенні банку на вулиці Грецькій, яка розсташована у приватному секторі у центрі Маріуполя. Упродовж місяця вулиця район був заблокована барикадами. Частина жителів виїхала, лишилися ті, хто боялися за власні домівки.

“Якби мене не було, будинок згорів. Бачте, як снаряд прошив стіну. Якби вчасно не загасила, тут вже було б згарище,” - показує на сліди від снарядів на жителька будинку.  Вікна, стіни, прострелені меблі, - слідів від куль у будинку не порахувати.  Про те, як довелося ховатися у закутках помешкання,  про зустріч з “ввічливими чоловічками” у формі і “чорними чоловічками” з батальйону “Азов” у власному будинку, а також, куди поділися бойовики місцеві жителі  розповіли Громадському.

“Проти кого? Проти кого  воювали ці “чорні чоловічки”? “Проти нас?” Деенерівців попередили про наступ ще о другій тридцять ночі, тож всі вони потікали. ,” - твердить літня, якій, на відміну від деяких сусідів “деенерівці не заважали”. Вона серед тієї частини маріупольців, яка переконана – 9 травня “маріупольських міліціонерів вбили за те, що вони не хотіли стріляти у мітингувальників, що виступали за референдум”.

“Кого попередили? Не говоріть того, про що ніхто не знає точно”, - обережно заперечать інші сусіди. Як і після кожного інциденту чутки  живуть власним життям. “Ми сподіваємося на мир. Якби ви знали, що ви пережили. Страшно. Сподіваюся, що місто заблоковане. Можливо не пустять цих назад... Але боїмося, якщо хочуть, знайдуть шпаринки. Вони ж кудить перебралися. В Донецьк? Сніжне? Чи повернуться? Сподіваємося, що ні.”

За словами місцевих журналістів під час “зачистки” - саме так, використовуючи кремлівську лексику  на Донбасі називають операції АТО – кільком десяткам бойовикам “ДРН” таки вдалося вирватися з оточення вдалося.

“Психоз нікуди не подівся. Думки ще досі розділені. Це почалося ще  23-го лютого, тоді пройшов перший мітинг з російськими прапорами. Але ще до цього упродовж останнього року тут ідеї “руського міра” просували брати Кузьменки. Старший Дмитро -  засновник громадських організацій "ТОР" і "Боксерський клуб "Фортіус" – згодом став “народний мер”.   Нині заарештований. Загалом у Маріуполі затримано трьох “народних мерів”, - пояснює впливовий місцевий журналіст.

“Переламна мить, коли сепаратисти уперше повернули собі “ОБОП” (Відділення по боротьбі з організованною злочинністю. Відтоді почалася гойдалка. Влада  переходила з рук в руки.  Саме тому зараз немає впевненості, чи бойовики не повернуться у місто.  Обстріл колони прикордонників, в результаті якого загинуло 5 прикордонників, а семеро поранені, наступного дня після звільнення -  тривожний знак,” - розповідають місцеві колеги.

Поряд у кав'ярні в центрі міста сидить озброєний чоловік. “Все це дуже нагадує лихі дев'яності,”  -  коментують місцеві. “На відміну від шахтарських містечок Донбасу на заводах Маріуполя є зарплата.”  Сьогодні антикиївські настрої робітників напряму за залежить від рівня зарплати. Так, наприклад, потенційно найнеспокійнішим  вважають машинобудівний “Азовмаш” - там складніша ситуація і гірші умови, аніж в компаніях “Метінвесту” Ріната Ахметова -  “Азовсталі” та Маріупольському металургійному комбінаті ім. Ілліча. Утім, ще п'ять років тому дончанина Ахметова у Маріуполі вважали окупантом, коли той лише планував придбати завод Ілліча.

Один із справді успішних ходів “деенерівців” - спрямувати соціальне незадоволення робітників на олігархів, які за ніби то і представляють Київ/Майдан/”Правий сектор”/Порошенка.  Бойовиків “Правого сектора” шукали на  кондитерській фабриці “Roshen”.

Саме інженери “Метінвесту” розбирали барикади на вулиці Грецькій, від яких на другий день після бою не залишилося і сліда. Дружини “Метінвесту” разом з міліцією патрулюють місто, щоб зменшити криміногенну ситуацію.

Ще одне популярне на Донбасі слово “отжим”. Якщо в Донецьку насамперед “віджимають” автомобілі, то в Маріуполі це також стосується і ренти. Останній місяць місцеві журналісти  нерідко телефонувати в прес-службу так званої ДРН,  перепитуючи  “чи не їхні часом попрацювали”.  “Скорбота”  - фірма  ритуальних послуг  - одна з найавторитетніших компаній Маріуполя (“смертність велика”). Деенерівці запропонували віддати півмільйона гривень одразу, а потім щомісяця платити по сто тисяч, погрожуючи репресіями проти родин.  У відповідь привезли під барикади розфарбовані у кольори угрупування труну з написами “За дітей”, “Геть з міста”.

Сьогодні над спаленою будівлею Міськадміністрації – український прапор. За дореченням президента Порошенка  у Маріуполь терміново перенесли головний  офіс Донецької облдержадміністрації.  Туди перебрався її очільник  Сергій Тарута – сам родом з Маріуполя. На питання про те, які гарантії, що українська влада утримає місто, він говорить про “посилені блокпости, а також додаткові засоби”.

Якщо блокпости так званої“ ”на під'їздах до Донецька охороняють “Оплот”, українське ДАЇ та люди в формі “Беркуту”, під Маріуполем – українські стоять війська.  ККП прикращають  хвильорізи, розфарбовані українським орнаментом. На фортифікованій стіні з великим тризубом”  прикріплено десяток дитячих малюнків.