Міноборони закупило міни в компанії, яка не надала необхідних документів. Заплатили майже 1,5 млрд грн, а мін досі нема
Міністерство оборони України не отримало повний пакет документів перед укладанням угоди про закупівлю 100 тисяч мінометних мін із компанією «Львівський арсенал».
hromadske дослідило скандальний контракт на майже півтора мільярда гривень у розслідуванні «Бабки не мацаєм: скандальні контракти Міноборони».
Виявилося, що компанії-учасники на момент отримання попередньої оплати не мали всіх ліцензій і дозволів, які б підтверджували їхню спроможність поставити боєприпаси в Україну.
Восени 2022 року тодішній керівник Департаменту військово-технічної політики Міноборони Олександр Лієв підписав договір із ТОВ «Львівський арсенал» про постачання в Україну 100 тисяч мінометних мін калібрів 82 мм та 120 мм. Загальна вартість боєприпасів складала 1,38 млрд гривень. Більшу частину цих коштів було сплачено наперед.
Перша партія мала бути поставлена через місяць, однак Україна досі не отримала жодної міни за цим контрактом.
Ексміністр оборони Олексій Резніков у своєму коментарі для hromadske пояснив алгоритм дій Міністерства так: «Відповідно до протоколу засідання робочої групи з розгляду комерційних пропозицій від 7 жовтня 2022 року, було вирішено укласти контракт із "Львівським арсеналом" на відкладальних умовах. Тобто коли буде ліцензія, підписуємо додаткові угоди та визначаємо на конкретні дати поставки».
Резніков зазначив, що 11 жовтня було укладено державний контракт, а 2 листопада було отримано експортну ліцензію у Словаччині.
«...як було заявлено постачальником — це країна-експортер, тобто Україна, саме зі Словаччини повинна отримати товар», — зазначив він.
За словами Резнікова, саме після того, як «Львівський арсенал» надав цю словацьку ліцензію, було підписано додаткову угоду і відправлено передплату.
Словацькою компанією, про яку згадує ексміністр, була Sevotech. Але проблема у тім, що вона не була в цьому ланцюжку останньою. Sevotech планувала купити міни у хорватської WDG promet, а WDG promet мала їх взяти на хорватському заводі Elmech sintermak.
Відтак потрібні були також хорватські ліцензії усіх учасників, а також дозволи на перевезення боєприпасів територією кількох країн від Хорватії до Словаччини. Цих документів надано не було, і, зрештою, угода зірвалася.
Куди поділися гроші, хто стояв за спинами учасників угоди і що про цей контракт думають у Громадській антикорупційній раді при Міністерстві — у розслідуванні «Бабки не мацаєм: скандальні контракти Міноборони».
Автор: В'ячеслав Касім
- Поділитися: