«Може, він вирішив, що Робін Гуд»: від мема до збройного пограбування — історія Вадима Тітушка

Із серпня 2018 поліція розшукує Вадима Тітушка — його підозрюють у розбійному нападі на приватний будинок у Київській області. Спортсмен із Білої Церкви прославився у 2013 році, коли під час акції «Вставай, Україно!» напав на журналістів Ольгу Сніцарчук та Влада Соделя. Після того «тітушками» почали називати чоловіків спортивної статури, які беруть участь у мітингах за гроші, або ж — агресивно заважають їхньому проведенню. Ці люди стали одним із антисимволів Євромайдану. Громадське поговорило зі знайомими Тітушка, побувало у Білій Церкві і розповідає його історію. 

Лютий 2013 року. Тернопіль. Змагання за Кубок України з фрі-файту. У чвертьфіналі — двоє парубків: Едуард Богачук і Вадим Тітушко. Борються півтори хвилини. Тітушко програє бій.

У цього відео майже 200 тисяч переглядів, хоча зазвичай вони набирають до 10 тисяч. Стати популярним йому допомогло інше відео, яке з’явилося через три з половиною місяці після бою. «Закрой свой череп, не базарь», — комусь за кадром каже молодик у спортивному костюмі. Це — той самий Вадим Тітушко. Він приїхав до Києва битися, тільки не на змагання, а на акцію «Вставай, Україно!».

Через два місяці Тітушка засудили за напад — він отримав три роки умовно.

Потім він тренував дітей, охороняв поля в Київській області. А в серпні 2018 року поліція оголосила Тітушка в розшук за підозрою у збройному пограбуванні.

«Я його бачив десь днів за п’ять до цього, — розповідає Тарас (Громадське змінило ім’я на прохання співрозмовника), один зі спортсменів, який тренувався разом з Вадимом. — Був абсолютно нормальним, їздив на “бляхах”. Кажуть, що пограбував не бідних, а багатих. Може, вирішив, що він Робін Гуд».

Інтелігентний спортсмен

Вадим Тітушко народився у Білій Церкві — невеликому місті, неподалік Києва. До спортивної секції його привів батько. Вона розміщувалася у будівлі школи. В її холі — грамоти і кубки. Десь така грамота є й від Вадима Тітушка.

«На уроках він був постійно в формі. Ходив на будь-які змагання, він же ж фізично міцний», — згадує вчитель фізкультуои Іван Семенов. Про Вадима він говорить неохоче — боїться, що його учня зобразять негідником.

Після школи Тітушко пішов заочно навчатися на юридичний факультет Білоцерківського аграрного університету. Його колишній декан Оксана Сокоринська називає Вадима «інтелігентним, вихованим хлопчиком».

«Він був абсолютно нормальним, посереднім студентом. Зірок із неба не хапав, але сесії здавав самотужки», — каже вона.

Валентина Борщовецька, наступниця Сокоринської, прийшла на факультет, коли Тітушко випускався — після кримінальної справи у 2013-му.

«Мені було цікаво подивитися, що це за Тітушко такий, — згадує вона. — Я побачила вихованого, симпатичного хлопця. Для мене те, що я побачила на відео, де Вадим нападає на журналістів і те, яким він був в університеті, стало дисонансом».

Спорт у «Клітці»

У Білій Церкві завжди було багато спортивних секцій із бойових мистецтв. Павло, який поїхав із міста на початку 2000-х, розповідає, що частіше за все вибирали бокс і боротьбу: «Що таке бокс? Це голомозі чоловіки, які потім ішли доводити свою крутість».

Одним із місць збору таких молодиків був танцювальний майданчик «Клітка». На ньому збиралися спортсмени із різних районів. Часто вони билися з представниками інших рухів чи угруповань, розповідає Павло. На місцевих форумах «Клітку» досі згадують із ностальгією — пишуть, що це було «культове» місце, зокрема й для «боїв без правил між дівчатами»

«”Клітку” називали "барбусятником” (сленгова назва кімнатного акваріума, в якому живуть рибки-барбуси, — ред.) Всередині були переважно малолітні. Працювало це дивовижне місце, доки були клієнти, часто до 6 ранку».

Слава «Клітки» припала на початок 2000-х. Після — вона програла конкуренцію нічним клубам. Але молоді люди, які займалися спортом заради самоствердження на вулицях, нікуди не ділися.

У 2007 році Вадим Тітушко почав тренуватися у спортивному клубі «Будо». Він досі розташовується в одному з корпусів відділку поліції. Віднайти його непросто — вивіски нема, прохід у будівлю виглядає безлюдним, у коридорах — старі шпалери і двері в кабінети, як у радянських гуртожитках.

Тут і зараз займаються підлітки. Тренує їх Василь Дем’янцев, який був також тренером Вадима Тітушка. Розмовляти з Громадським він відмовляється. У 2013 році в інтерв’ю «5 каналу» Дем’янцев говорив, що не вчив спортсменів битися деінде, окрім рингу. «Агресивність у нього була присутня, але він завжди після цього вибачався», — говорив тренер про Тітушка. 

Речник поліції Київської області Микола Жукович запевняє, що до 2013 року за Вадимом не було жодних правопорушень. Та й після — теж. Частина співробітників правоохоронних органів Білої Церкви впринципі вважали «вуличну» поведінку спортсменів припустимою. «От сидить хтось під парканом, курить шмаль. Чи може спортсмен спокійно пройти повз? Я знаю Тітушка як хорошого, адекватного спортсмена. Ну а те, що він міг бити когось за гроші — так, таке теж було», — зізнається один із колишніх міліціонерів міста.

День, який змінив життя

12 березня 2013 року на той час опозиційні партії «Свобода», «Батьківщина» й УДАР Віталія Кличка оголосили акція «Вставай, Україно!». Ці мітинги проти політики Віктора Януковича відбувалися по всіх регіонах України.

18 травня в Києві відбувся найчисельніший марш — опозиція говорола, що зібрала 20 тисяч людей, влада — що шість з половиною тисяч. Паралельно з прибічниками опозиції на так званий «антифашистський мітинг» вийшли люди, які підтримували «Партію Регіонів».

«Я був удома, коли подзвонив мій товариш і запропонував разовий підробіток у Києві. Уточнив телефоном усі нюанси і з’ясувавши, що ніяких особливих функцій на нас не покладають, я погодився на запропоновані умови, оплату, і 18 травня в 9 ранку приїхав до Києва», — в одному з інтерв’ю Вадим Тітушко згадував, як потрапив на акцію «Вставай, Украино!».

Аби не допустити провокацій, сторони погодили маршрут. Але якоїсь миті на шляху маршу опозиції з’явився БТР із намальованими морквинками і хлопцями в костюмах кролика. Це була замовна тролінг-акція проти Арсенія Яценюка. Її придумав Володимир Петров — політтехнолог, якого зараз підозрюють в організації секс-скандалу за участі чоловіка Ольги Варченко, першої заступниці глави Державного бюро розслідувань.

Саме біля цього БТРу й виникли сутички між групою спортсменів, поміж яких був Тітушко, і «свободівцями».

«Найцікавіше, що з обох боків були хлопці з Білої Церкви, — стверджує Тарас, який тренувався з Тітушком у клубі «Будо». — Брали безпосередньо спортсменів, платили їм 250 гривень і вони їхали».

Фотокореспондент українського «Коммерсанта» Влад Содель і його дружина, журналістка «5 каналу» Ольга Сніцарчук висвітлювали те, що відбувалося.

«Вони почали на нас стрибати, бити по камері Владислава [Соделя], — розповідала Сніцарчук. — Потім почали плюватися, поливати нас водою. Якоїсь миті мене притисли до стінки, я впала і мене почали бити. Владислав, щоб якось захистити, обійняв мене позаду і прикрив собою. Увесь цей час продовжувалися удари». Міліція, як розповідала журналістка особливо в цю справу не втручалася.

Тітушко стверджував, що на Ользі не було бейджа преси, а все, що він зробив — це відсунув її рукою і «по-людськи» попросив не знімати. Його знайомі притримуються такої ж версії. «Він нікого не бив, — каже Тарас. — Ну, харкнув може, так а що, якщо його спровокували?»

Тітушко розповідав, що на цю акцію його винайняла опозиція, а не Партія Регіонів. Але клуб «Будо», з якого на мітинг приїхав не тільки Вадим, пов’язували з Віктором Коржем — депутатом Партії Регіонів. Клуб належав до Федерації панкратіона, яку той очолював. Одразу після акції Корж заявив журналістам, що Тітушко не був членом Федерації, а його спортсмени ніколи не брали участі у проплачених акціях.

Через три дні після мітингу Вадима Тітушка затримали. Його та ще двох людей звинуватили в хуліганстві і перешкоджанні професійній діяльності журналістів. Справу взяв під контроль на той час міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко.

Депутати Партії Регіонів оголосили кампанію на підтримку Вадима і запустили флешмоб: «сфотографуйся з Тітушком».

Його адвокатом стала Оксана Шкода. В 2014 році вона підтримала сепаратистів із так званої «ДНР». Наразі живе в Росії. В інтерв’ю вона казала, що «замовлення на посадити Тітушка» вийшов із Адміністрації президента Віктора Януковича — начебто, на цьому наполягав у той час голова АП Сергій Льовочкін. «Оскільки справа вийшла надто резонансною, хтось неодмінно мав за це сісти», — стверджувала вона.

Тітушко отримав три роки умовного терміну, на суді виглядав розкаяним і визнавав провину. Ользі Сніцарчук він порадив вивчити кілька прийомів для самозахисту і пообіцяв рекомендувати спортивний клуб для цього.

«Чому спортсмени ходять на демонстрації? У них просто немає грошей. Я дуже багато знаю спортсменів, міжнародників, майстрів, кандидатів, усі вони тренуються на голому ентузіазмі, без будь-якої найменшої підтримки», — пояснював Вадим своє рішення взяти участь у мітингу.

Після слави

«Тут говорили: ось, дурник, пішов за 250 гривень і так попав», — згадує Тарас, як обговорювали в Білій Церкві історію з Вадимом. Коли все стихло, Тітушко повернувся до університету, продовжив займатися спортом. Через півроку почався Євромайдан. Як і під час мітингів «Вставай, Україно!», із Білої Церкви збирали прибічників антимайдану — частіше за все, міцних спортивних парубків, яких почали називати «тітушками». Як писала у грудні 2013 року «Економічна правда», використання «тітушок» коштувало владі 100 євро (1120 гривень за курсом 2013-го) за одного «бійця». За даними журналістів, платили їм від 200 до 500 гривень.

«Я допомагав Майдану, рубав дрова, бул на блокпосту на трасі. Активісти дуже добре до мене ставилися: обіймали, тисли руку і фотографувалися, ділилися бутербродами і чаєм», — розповідав Тітушко. Його знайомі розповідають, що справді бачила Вадима в лавах прибічників Євромайдану. Слово «тітушки» його дратувало. Вадим говорив, що тепер це його «хрест».

Опісля — Тітушко тренував дітей, почав працювати в охоронній агенції, планував стати його співзасновником, коли закінчиться умовна судимість.

Але в серпні 2018 Тітушка оголосили в розшук за підозрою у збройному пограбуванні в селі Рожни Київської області. «В будинку перебували працівники й охоронці, всього п’ять людей, але зброї ні в кого не було. Бандити жінку вдарили та всіх зв’язали. Винесли гроші, прикраси, шуби», — розповіли місцеві мешканці.

Більшість знайомих Вадима, з якими контактувало Громадське, відмовилися розповідати щось про нього. Найчастіше причиноюю називали недовіру до журналістів — ті, хто близько знають Вадима, вважають, що саме журналісти зіпсували йому життя. Не говорять про Тітушка й ті, завдяки кому він став відомим — журналісти Влад Содель і Ольга Сніцарчук.

Зрештою, для Білої Церкви ця історія давно завершена. «Я давно ні про що не чув, от лише зараз дізнався, що виявляється, його розшукують, — каже Тарас. — Навіщо його обговорювати? Я думаю, йому просто не пощастило».