ENRU
BBC

Муральна дилема: Чи потрібні місту 100 настінних розписів на рік?

Навесні 2016-го року куратори проекту Art United Us оголосили, що за рік створять 100 настінних розписів в Україні, переважно в Києві. Темпи малювання муралів, брак узгодження з жителями та особливості розміщення зображень у міському просторі викликали хвилю критики. Громадське Культура з’ясувало, чому мурали викликають стільки суперечок.

Як усе починалося?

Ми поспілкувалися з кураторами чотирьох ініціатив, які створювали настінні розписи в Києві та Кам’янці-Подільському, починаючи з 2010-го року.

Muralissimo — міжнародний фестиваль стріт-арту, що проходив у Києві в 2010-2012 роках. Організований київською міською галереєю мистецтв «Лавра».  Одним із кураторів проекту був художник Вова Воротньов.

Мурал художника 2Shy в рамках проекту Muralissimo. muralissimo.blogspot.com

Respublica — фестиваль сучасного вуличного мистецтва у Кам’янці-Подільському. Там виступають українські та закордонні музичні гурти, а вуличні художники приїжджають, аби розмалювати будинки у спальних частинах міста. Існує з 2011 року, директор фестивалю — Андрій Зоін.

Мурал художників «Добрые люди» в Кам'янці-Подільському. respublicafest.com

Art United Us — міжнародний урбаністичний арт-проект. Його ціль: з допомогою мистецтва об’єднати людей і привернути увагу до проблем війни, агресії та насильства. Творці планують намалювати 100 муралів в Україні та ще 100 за її межами, створюючи «кільце миру». Засновник — Гео Лерос. Куратори: Ірина Каніщева, Ілля Сагайдак і Waone з letne Interesni Kazki.

Мурал художника James Reka в рамках проекту Art United Us. facebook.com/artunitedus

Mural Social Club — міжнародний урбаністичний арт-фестиваль. Його ціль: популяризувати сучасне мистецтво в Україні та світі через розміщення його в публічному просторі. Засновник: недержавна громадська організація Sky Art Foundation Куратори: Олег Соснов та Юлія Островська.

Мурал Aaron Li-Hill в рамках проекту Mural Social Club. Фото: Максим Белоусов

Що відбувається зараз?

Гео Лерос, куратор проекту Art United Us: Ми хочемо зробити 100 робіт до кінця року в Україні, а також сто робіт у 2017-му році в 40 країнах світу, з яких 90% робіт будуть створювати українські художники. В нас політика така: якщо малюємо в Україні, то ласкаво просимо до нас, а якщо в інших країнах, то головна ціль — підтримка українських художників.

Гео Лерос, куратор проекту Art United Us. hromadske.ua

У нас є добові, які ми платимо художнику. У нас вони фіксовані для всіх.

Є приватні меценати, немалу кількість робіт профінансував французький меценат Бертран Кост, кілька робіт проспонсорувала компанія Віннер Автомотів, є друзі, що скинулись і допомогли в проекті з метро. Це цілком різні люди, але для них першочерговою ціллю є зробити подарунок місту.

Олег Соснов, куратор проекту Mural Social Club: Ми ведемо переговори з українськими художниками, які ще ніколи не пробували себе в стріт-арті, а також з тими, що вже є визнаними майстрами. В рамках цього проекту ми хочемо просувати їх і на світовій арені, і в нашій країні.

Олег Соснов, куратор проекту Mural Social Club. hromadske.ua

Зараз наше завдання в тому, щоб максимально підняти планку мистецтва в публічному просторі, щоб людям не просто було приємно ходити й дивитися на соняшники, веселку чи ще якісь квіточки, але й щоб там з’являлося мистецтво справді світового рівня, щоб люди, не докладаючи фізичних чи фінансових зусиль могли долучитися до прекрасного і побачити роботи художників, на яких є попит у музеях сучасного мистецтва всього світу.

Оскільки розвиток стріт-арту набирає колосальних обертів, то все-таки правильно звернути нашу увагу і звузити акцент на справді концептуальному мистецтві, щоб не піти в якусь остаточну декорацію Києва, зокрема старого центру, а додати цікаві об’єкти в спальні райони.

Робота художника Millo в рамках проекту Mural Social Club. Фото: Максим Белоусов, skyartfound.com

Андрій Зоін, організатор фестивалю музики і вуличного мистецтва Respublica: На першому фестивалі малювали художники з України, Росії та Білорусі. Я тоді почав більше читати про стріт-арт, про міські проекти і зрозумів, що варто малювати все-таки в спальних районах. З тих пір ми перейшли в спальники. За 5 років ми намалювали 50 будинків, створили новий туристичний маршрут в спальних районах міста, потрапили в Google Art Project.

Оскільки в нас небагато людей в команді, ми обираємо лише найцікавіші проекти. Нам недавно телефонували з психіатричної лікарні, з відділення, де перебувають пацієнти, які взагалі не виходять, яких привезли з тюрем. Вони живуть там і гуляють лише периметром двору, обмеженого триметровим бетонним парканом. Тож до нас звернувся головний лікар і запитав, чи ми не можемо щось для них намалювати на паркані. Ми подумали, що це дуже крутий проект, дали художнику завдання і він зараз вивчає, які кольори й зображення можна використовувати.

Андрій Зоін, директор фестивалю Respublica. hromadske.ua

Головна проблема в нас — це брак фінансування, бо ми принципово не співпрацюємо з політичними силами, а основні гроші таки в них. Ми самі намагаємося робити на тих художників, яких привозимо. Відповідно, якщо художник летить з Австралії чи Німеччини, то багато грошей іде на його переліт і в нас вони не завжди є.

В старому центрі Кам’янця-Подільського й так все добре, а корінне населення переважно живе в спальних районах. Тож, якщо ми хочемо робити щось для міста, то цілком логічно малювати це в спальниках для мешканців, а не для туристів, що приїжджають в місто.

Мурал у Кам'янці-Подільському. respublicafest.com

Шум, графіті-райтер: Нам запропонували два фасади в спальних районах і ми їх зробили. Думали, що будемо продовжувати, але коли цього року понеслося, то зрозуміли, що це по-перше, надто попсово, а по-друге, люди не особливо цьому раді. Після цього зникло бажання просуватися в цьому напрямку.

Окрім того, що все це робиться в центрі, ще везуть художників, які малюють реалізм, обличчя, пташечки, квіточки, вишиванки. Половину з того, що було намальовано в центрі за останній рік, я просто не відрізню.

«Половину з того, що було намальовано в центрі за останній рік, я просто не відрізню», — графіті-райтер Шум. hromadske.ua

Про що сперечаються?

Як вирішити, що малювати в публічному просторі

Гео Лерос, куратор проекту Art United Us: Одним із пунктів є освіта, самоосвіта людей. Неможливо зробити всі мурали робити однаковими, має бути контраст. Люди дивляться і бачать, що це їм подобається, а інше — не подобається. Так і формуються смаки.

Ольга Балашова, мистецтвознавиця, кураторка: Робота в публічному просторі вирізняється тим, що ми не можемо опиратися на поняття смаку. Бо смак — категорія, що належить вісімнадцятому століттю, і це завжди певна ієрархія: є носії абсолютного смаку, а є ті, хто не дотягують до них. Оця парадигма тут не працює. Тут якраз завдання в тому, щоб домовитися, щоб всі люди, які мають стосунок до цього простору, могли висловити свою думку, взяти участь. І цей момент в даній ситуації відсутній.

Мистецтвознавиця Ольга Балашова, hromadske.ua

Публічний простір і роль міської влади

Сергій Щелкунов, громадський активіст: Те, що ми маємо зараз на стінах міста — це не стріт-арт, це імітація бурхливої діяльності київської міської державної адміністрації, що використовує тему, яка подобається молоді в Instagram і Facebook, і є просто популізмом.

Громадський активіст Сергій Щелкунов. hromadske.ua

Власники будинків та користувачі простору, в яких створюються мурали, не беруть жодної участі в цьому процесі. Вони не відчувають себе власниками й тими, хто має реальне право впливати на те, як цей простір буде розвиватись.

Ольга Балашова, мистецтвознавиця: Це часто подають як практику декомунізації: ми прибираємо старий радянський вигляд нашого міста і пропонуємо інший йому на зміну. Але механізм, за яким це відбувається, такий, як і колись: є люди, що в себе в кабінетах вирішують, як усе має бути, домовляються і роблять, не запитуючи в жителів міста. Таким чином, вони нівелюють ідею публічного простору, не зважають на те, що це зона спільного володіння.

Андрій Зоін, організатор фестивалю Respublica: Мурали — це ще й сучасна гречка для якихось політичних партій. Люди, що приходять до влади, хочуть робити міські проекти і бачать розкручену тему: мурали, популяризація міста, благоустрій району, новий туристичний маршрут. Тож, чому б їм не намалювати декілька муралів у своєму місті?

Робота в Кам'янці-Подільському в рамках фестивалю Respublica. respublicafest.com

Розписи в центрі та спальних районах

Гео Лерос, куратор проекту Art United Us: Дивіться, ви приїжджаєте, наприклад, в Барселону. Хіба ви їдете одразу в спальні райони, на околиці, щоб подивитись на культуру? Ні, ви гуляєте в центрі, дивитесь на місто, на художників, що приїжджають. Там дуже багато робіт, як і в Валенсії, Лондоні, Берліні, Лос-Анджелесі, Нью-Йорку. Всюди це сконцентровано. Тож ми вирішили зробити першу частину проекту в центрі, щоб був пішохідний маршрут і люди могли гуляти й дивитися.

Робота художника Pastel в рамках проекту Art United Us.  facebook.com/artunitedus

Варвара Поднос, аналітикиня у сфері міського розвитку, аналітичний центр CEDOS: Організатори цього проекту говорять, що вони хочуть створити новий туристичний маршрут, але чи немає в Києві інших просторів, що можуть приваблювати туристів і які можна розвивати? Тут питання також у тому, чому ми орієнтуємося на західний досвід. Звісно, ми знаємо про Берлін, в якому дуже багато муралів. Але це досвід, що спрацював десь, але не факт, що спрацює у нас.

Варвара Поднос, аналітикиня у сфері міського розвитку, аналітичний центр CEDOS. hromadske.ua

Олег Соснов, куратор проекту Mural Social Club: У 2012-2014 роках я працював у центрі. Це має більший комунікативний ефект, але ціллю була радше популяризація цього типу мистецтва, а не сама робота в центрі. Я намагався не працювати на старих будинках. Цього року об’єкти були створені на Святошині, Севастопольській площі, Оболоні. Тобто є чітка тенденція до децентралізації як в Києві, так і взагалі в країні.

Я вважаю, що об’єктів у центрі багато. Малювати на старих будинках, що по суті вже є завершеними творами архітектурного мистецтва, можливо, не має сенсу.

Робота художника Ficos в рамках проекту Mural Social Club. Фото: Максим Белоусов, skyartfound.com

Вова Воротньов, художник: Якщо говорити про туризм, то якраз автентична Троєщина набагато цікавіша будь-якому туристу, аніж панельні будинки, розмальовані глобалістськими картинками, які знищують всю автентику цього району. Великої помилки допускається Гео Лерос і організатори подібних речей, що вони так «вестернізують» Київ і роблять його цікавим для туристів. Це взагалі абсурд. Бо туристів не надуриш. коли західний турист приїжджає в Україну, він шукає якогось бруталізму, бо вірити в причесану Україну — це самодурство, такої не існує.

Робота художника Agostino Iacurci в рамках проекту Mural Social Club. Фото: Максим Белоусов, skyartfound.com

Зміни міста: видимі чи відчутні?

Сергій Щелкунов, громадський активіст: Це просто такий ремонт. Але замість того, щоб ремонтувати житлово-комунальний сектор або інфраструктуру, ми створюємо такі видимі зміни замість того, щоб робити реальні реформи в Києві.

Ольга Балашова, мистецтвознавиця: Це дуже швидкий, ефективний і популістський метод показати, що в нас відбуваються зміни. Це така вітрина змін. Вона помітна, її неможливо ігнорувати, всі люди це бачать і думають: «Наше місто змінюється на краще. Тут уже нема похмурих сірих стін, а з’являються райські птахи і дівчата в вишиванках». Цей спекулятивний момент дозволяє вдавати, ніби ми чимось зайняті і створюємо цікаве міське оточення. І в той же час, не робимо нічого для того, щоб місто почало працювати як організм.

Мурал в рамках проекту Art United Us. hromadske.ua

Гео Лерос, куратор проекту Art United Us: Мене ж за руку ніхто не приводив. Це якась наболіла думка, що хтось чийсь помазаник. Це не так. Є хороші проекти, які підтримує мерія, не важливо, чи вони пов’язані з муралами. Є арт-проекти, які роблять для міста, і це нормальна світова практика, коли мер міста, міністр культури чи інші посадовці підтримують такі проекти. 

Інші суперечки

Критичну реакцію активістів також викликає вибір учасників на користь іноземних художників та особливості вписування робіт у міський простір.

Що далі?

Варвара Поднос, аналітикиня: Більшість конфліктів виникають не тому, що мурали негарні, а тому, що людей не питають. Це не має бути якийсь складний механізм, можна прийти до людей в будинку і залишити їм анкети.

Сергій Щелкунов, громадський активіст: Якщо мешканці будинку стверджують, що їм не подобається розпис, думаю, що буде достатньо публічної заяви.

Робота художника INO в рамках проекту Art United Us. Фото: #dronarium, facebook.com/artunitedus

Олег Соснов, куратор проекту Mural Social Club: Я вважаю, що ми маємо переходити з мегаполісів, повинні спокійно і поступово йти в менші міста і села. У всій Україні є сірі будівлі брєжнєвських і хрущовських часів, які можна використовувати як об’єкти для муралів.

Гео Лерос, куратор проекту Art United Us: Ми розробляємо спільний проект разом з Іллею Сагайдаком і Олексієм Резніковим, профільними заступниками мера. Хочемо всі роботи (не лише нашого проекту) перевести на баланс міста. Це буде певна культурна спадщина міста і будь-які зміни цих робіт чи фасаду будуть проводитися виключно через місто.

Мурал художника Mata Ruda в рамках проекту Art United Us. hromadske.ua

Вова Воротньов, художник: Я не можу собі уявити галерею, в якій роботи висіли б, скажімо, рік. Постійна експозиція — це прерогатива музею. Тож, чому це має відбуватися в місті, мені не зрозуміло.

Я вважаю, що в Україні нагальніше і важливіше просто припинити засмічувати простір, а зайнятися більш практичними речами: робити грамотні тротуари, скейтпарки, облаштовувати парки, газони насаджувати. Є низка проблем, які значно важливіші, ніж об’єкти мистецтва.

Я впевнений, що більшість із цих робіт бездарні й вони ніколи не будуть мати жодного охоронного статусу. Відповідно на те, щоб їх замалювати, люди мають таке саме право, як інші мали право це нанести. Таким законом і регулюється низовий стріт-арт — висить те, що висить. Це стихія. Тому, якщо у когось рука піднімається нищити архітектуру, я думаю, у багатьох підніметься рука знищити те, що знищило архітектуру.

 

Огляд подій:

  • Навесні 2016 куратори проекту Art United Us оголосили, що за рік створять 100 муралів в Україні
  • Більшість робіт планують малювати в Києві. Партнером проекту виступає КМДА
  • Нанесення розписів на стіни не має чіткого законного регулювання
  • У Києві збираються групи активістів, які критично ставляться до створення муралів, відсутності обговорення їх з місцевими мешканцями
  • Виникає ініціатива Іnternational Xuj Art Foundation, що на знак протесту вандалізує київські мурали