МЗС Німеччини про Мінськ, Уряд, Панамські документи та реформи в Україні

Про очікування від нового уряду України, прогрес у реформах та у виконанні Мінських домовленостей Громадське поспілкувалося із учасником 9-го Київського Безпекового Форуму, керівником робочого штабу з питань України МЗС Німеччини Йоганнесом Регенбрехтом.

7 основних тез Йоганнеса Регесбрехта про Україну

    1. Крим – це Україна. Підтримка територіальної цілісності України із Кримом включно. «На жаль, часто про Крим забуваються, тоді як для Ангели Меркель це питання дуже важливе, вона сприймає його близько до серця. Ми маємо продовжувати висвітлювати ситуацію в Криму і продовжувати говорити про те, що Крим – це Україна, це не Росія», — запевнив Регенсбрехт.

    2. Мінськ: спочатку припинення вогню та доступ ОБСЄ до кордону. У розмові представник німецького МЗС не один раз підкреслив, що безпекова частина Мінська, припинення вогню та доступ спостерігачів до лінії розмежування та до кордону є першочерговим пріоритетом, який має передувати в часі політичній частині домовленостей.  «Військові сили з обох боків мають зупинити вогонь, та дозволити виконувати основні процедури, як то перевіряти відведення важкої зброї, давати повний та необмежений доступ місії ОБСЄ, і не лише на лінії розмежування, але також і на російсько-українському кордоні. Цей доступ потрібний для того, щоби ОБСЄ виконувала свою роботу».

    3. Вибори в ОРДЛО за українським законодавством – і лише після виконання безпекового пакету. Регенсбрехт підкреслив «Україна не має боятися, що її примусять до виконання політичної частини домовленості тоді, коли про це говорити ще зарано <…> нічого з політичної частини не буде імплементовано доти, поки не реалізована безпекова частина Мінських домовленостей», — запевнив він. Попри спекуляції щодо того, що європейські партнери примушують Україну до виконання політичної частини Мінська, у представника німецького МЗС є чітке розуміння неможливості проведення виборів в ОРДЛО зараз. «За нинішніх умов неможливо провести вільні та справедливі вибори, за стандартами ОБСЄ, за українським законодавством та за участі міжнародних спостерігачів. А саме ці умови чітко прописані у Мінських домовленостях». Україна, натомість, має демонструвати добру волю і готувати закон про вибори.

    4. Санкції про РФ залишаються напряму прив’заними до виконання Мінська. Попри спекуляції про те, що ЄС може не подовжити санкції влітку 2016 року, МЗС Німеччини продовжує переконувати, що питання санкцій чітко пов’язане із виконанням Москвою своєї частини зобов’зань. «Ми будемо оцінювати поведінку Росії за виконанням кожного із 13 пунктів мінських домовленостей», — запевнив Регенсбрехт.

    5. Корупція в усіх сферах українського життя – одна із найважливіших проблем сучасної України. «Україна, перебуває на 130 місці в індексі Transparency International, це найгірший показник серед усіх європейських країн. Україна має бути зацікавленою у тому, щоби покращити свої показники у цьому індексі. Ми готові робити усе можливе, аби допомогти Україні на цьому шляху, але політична поля всередині самої України має бути спрямована на продовження та посилення цієї боротьби», — розповів керівник робочого штабу з питань України.

    6. Проблеми реальної незалежності української прокуратури добре відомі МЗС Німеччини. «Нам потрібна професійна реформована прокуратура, яка би ефективно працювала і була незалежною від політичних впливів. Прокуратура потрібна для того, аби боротися проти порушень закону, а не для того, аби захищати інтереси окремих осіб. Це надзвичайно важливо і ми будемо уважно спостерігати, чи це дійсно відбудеться», — розповів Регенбрехт.

    7. «Ефект сандвіча»: солідарність із громадянським суспільством. У розмові Йоганнес Регенсбрехт не один раз підкреслив, що міжнародна спільнота, і зокрема Німеччина, мають ті само сподівання на новий уряд України, процес реформ та боротьбу з корупцією, що і громадянське суспільство України. Саме спільні зусилля громадянських ініціатив знизу  та міжнародної спільноти згори – ефект «сандвіча» — можуть підтримувати необхідний тиск на українську владу заради спільної мети реформування країни та руху вперед.

Які сподівання Німеччина покладає на новий український уряд?

Я думаю, що Україна має вийти із наявної ситуації і завершити період політичної кризи та нестабільності, яка розпочалася у лютому цього року. Ми дуже сподіваюся, що ситуація вирішиться швидко, і за допомогою створення нового уряду, нового переформатованого кабінету міністрів, який би опирався на надійну більшість у парламенті, з метою продовження реалізації усіх необхідних реформ.

Як би ви прокоментували прогрес у реформах? Що вже було зроблено на цей момент і якими є подальші очікування Німеччини?

По-перше, я думаю, що йдеться не лише про сподівання Німеччини в цьому питанні. Я думаю, що йдеться про очікування міжнародної спільноти в цілому – Німеччини, Франції, ЄС в цілому, а також інших міжнародних партнерів, таких як Японія, США, Канада. Йдеться про очікування усіх друзів та партнерів України, які підтримують усі необхідні для країни реформи та трансформації, які мають відбутися із країною. Я думаю, що такими само є і очікування надзвичайно живого громадянського суспільства в Україні, української молоді – хоча йдеться не лише про очікування молоді, а про все суспільство – про всіх тих, хто два роки тому стояв на Майдані під час Революції Гідності. Я вважаю, що нашим обов’язком є допомогти Україні, продовжувати їй допомагати заради того, щоби запровадити усі необхідні реформи. Відтак, наші очікування дуже ясні — ми очікуємо продовження та посилення ключових реформ. На жаль, упродовж останніх тижнів та місяців було втрачено багато часу. Україна не може собі дозволити втрачати час зараз – саме тому ми сподіваємося, що новий уряд буде сформовано дуже швидко, і, як я вже говорив, цей уряд спиратиметься на надійну більшість у парламенті, а відтак, зможе ефективно працювати. Зі свого боку, ми будемо продовжувати допомагати Україні, але нашими очікуваннями є продовження реформування країни.

Які, на вашу думку, ключові реформи потрібні країні? Реформи, які країна має реалізувати у першими?

Реформа правосуддя є надзвичайно важливою. Вона є тим кроком, який потрібно зробити вже зараз. Певні кроки у цьому напрямку вже були здійснені. Якщо говорити про те, що вже було зроблено, то я би відмітив певні досягнення, які вже вдалося зробити в цій сфері. Але наступним кроком має бути реформа правосуддя. В проекті конституційної реформи, в тій частині, яка стосується правосуддя, йдеться насамперед про незалежність суддів, про реформу усієї системи правосуддя та про реформу, в першу чергу, системи прокуратури. Зараз ми очікуємо прогресу, який би існував не лише на папері, але дійсно всередині самої прокуратури. Ми маємо уникнути того, щоби процес реформування прокуратури було заблоковано самою прокуратурою.

Нам потрібна професійна реформована прокуратура, яка би ефективно працювала і була незалежною від політичних впливів. Прокуратура потрібна для того, аби боротися проти порушень закону, а не для того, аби захищати інтереси окремих осіб. Це надзвичайно важливо і ми будемо уважно спостерігати, чи це дійсно відбудеться.

Пов’язаною із цією темою, яка є надзвичайно важливою, є боротьба із корупцією. Ми бачили багато заяв та декларацій від міністрів, які залишили українських уряд, які заявляли про свою нетолерантність до корупції або нульову толерантність до корупції. Корупція – це те, з чим треба боротися в усіх сфер суспільного життя в Україні, і шлях до цього буде довгим. Саме з цією метою було створене Антикорупційне бюро, а також офіс з запобігання корупції. Перші справи вже перебувають у розслідуванні, але це має бути лише початком. Водночас, ми відчуваємо нестачу підтримки саме з боку прокуратури, а ефективна робота антикорупційного бюро можлива лише за умови підтримки прокуратури, в першу чергу. Має бути налагоджена спільна робота, і саме на це ми сподіваємося і очікуємо цього. Правосуддя та боротьба з корупцією – це лише два елементи необхідних реформ, але це саме те, чого очікують українські громадяни, і міжнародна спільнота.

Якою була реакцію в Німеччині на публікацію Panama Papers, зокрема, щодо України? Адже згідно з цими публікаціями, президент Петро Порошенко не лишається осторонь скандалу.

Я би не хотів коментувати якісь окремі випадки, адже обговорення має відбутися в Україні. Що важливо в Панамських документах, — це те, що вони є частиною ширшої картини, де ми бачимо, що потрібно послабити такі структури та привносити більше прозорості у міжнародні фінансові потоки. Ми бачили, що декілька років тому разом із світовою фінансовою кризою, стало необхідним більше висвітлювати такі схеми. Також потрібно покращувати основи оподаткування для національних бюджетів в різних країнах світу. Дуже важливим є те, що потрібно боротися з корупцією в корені. Україна, як ви знаєте, перебуває на 130 місці в індексі Transparency International, це найгірший показник серед усіх європейських країн. Тому, коли мова заходить про корупцію, Україна має бути зацікавленою у покращенні своїх показників у цьому індексі. Ми готові робити усе можливе, аби допомогти Україні на цьому шляху, але політична поля всередині самої України має бути спрямована на продовження та посилення цієї боротьби. Найбільші зусилля мають якраз іти зсередини самої України. В Україні дуже потужне громадянське суспільство, є багато різних неурядових організацій, які пильно стежать за цим. Багато людей задіяні у антикорупційних структурах. Це має вийти на системний рівень – тобто, мають бути створені законні умови для того, аби неурядові організації могли боротися з корупцією в ефективний та довготривалий спосіб.

В лютому цього року Мінським домовленостям виповнився один рік. Ми знаємо, що не все так добре з їхнім виконанням. Як би ви прокоментували поточний стан справ?

Для нас є дві основні складові процесу. Перша – це безпекові питання, і друга – це політичні питання. Ці дві складові тісно пов’язані поміж собою. Що стосується безпекових питань, то ми бачимо, що режим припинення вогню стає дедалі більш непевним та порушуваним. Кожний цивільний чи солдат, якого поранили чи вбили через порушення режиму припинення вогню – це рівно один зайвий вбитий чи поранений цивільний чи солдат. На жаль, ми бачимо, що люди продовжують гинути поблизу лінії розмежування. Ми також бачимо дедалі більше важкої зброї, яку стягують до лінії розмежування, дедалі більше стрілецької зброї, та те, що активність поблизу лінії розмежування зростає. Це має припинитися, і це має припинитися якнайшвидше – повне відновлення режиму припинення вогню має відбутися. ОБСЄ вийшли з надзвичайно конкретними пропозиціями, які були обговорені на міжміністерській зустрічі нормандської четвірки в Парижі 3 березня. Робота трьохсторонньої групи в Мінську також триває постійно. Певні рішення – наприклад, щодо розмінування та щодо заборони проведення військових навчань поблизу лінії розмежування, — були вже прийняті. Але цього замало – потрібні активніші дії заради того, щоби відновити режим припинення вогню. Відтак, наші сподівання спрямовані на те, що політики, міністри Нормандської четвірки, зможуть політично вплинути на сторони конфлікту. Військові сили з обох боків мають зупинити вогонь, та дозволити виконувати основні процедури, як то перевіряти відведення важкої зброї, давати повний та необмежений доступ місії ОБСЄ, і не лише на лінії розмежування, але також і на російсько-українському кордоні. Цей доступ потрібний для того, щоби ОБСЄ виконувала свою роботу. Це те, що становить безпекову частину Мінська.

Без виконання цієї безпекової частини, буде дуже важко виконати політичну частину. Я розумію, що політична частина Мінська, м’яко кажучи, не є дуже популярною в Україні, але вона є необхідною частиною. Чому необхідною? Україні радили, як говорив колишній премьєр-міністр Арсеній Яценюк, «святішою за Папу римського», та демонструвати повну готовність виконувати Мінські домовленості. Особливо в тій частині, яка стосується проведення місцевих виборів. І це при тому, що всі знають, що в сьогоднішній ситуації проведення таких виборів не є можливим, тому що не виконаними залишаються безпекові умови Мінська. В таких умовах неможливо провести вільні та справедливі вибори, за стандартами ОБСЄ, за українським законодавством та за участі міжнародних спостерігачів. А саме ці умови чітко прописані у Мінських домовленостях. Всі ці умови мають бути забезпечені, аби проводити такі вибори. Відтак, саме безпекова ситуація має радикально змінитися для того, щоби виконувати інші пункти Мінська.

Як цього досягти? Як досягти прогресу у цій безпековій частині Мінських домовленостей? Це триває вже два роки, і чесно кажучи, ми не бачимо суттєвих покращень.

Я повністю згоден, ви дійшли такого ж висновку. Я можу сказати, що ми залишаємося відданими ідеї продовження перемовинам з усіма сторонами конфлікту. Міністр закордонних справ Німеччини Штайнмаєр був у Москві пару тижнів тому, міністри закордонних справ великої сімки включно із німецьким міністром та міністром США зустрілися декілька днів тому в японському місті Хіросіма, і там знову обговорювали Україну, і ми будемо продовжувати працювати у нормандському форматі. Але для того, аби переговори у нормандському форматі були успішними і досягли результату, сторони мають взяти на себе політичну відповідальність за імплементацію результатів переговорів і допомогти реалізувати конкретні кроки. Це завдання передусім для сторін конфлікту – для Росії і підтримуваних нею так званих ДНР та ЛНР, і для України – і це завдання полягає у виконанні того, про що домовилися у Мінську та у роботі трьохсторонніх груп. Усе існує на папері, у нас є хороші домовленості, але, на жаль, лише невелика частина цього реально втілена. Тому я можу лише ще раз звернутися до сторін, закликати до виконання домовленостей і запевнити, що ми зі свого боку зробимо усе можливе для того, аби використати інструмент нормандського формату та забезпечити відповідний політичний супровід процесу. Я думаю, що Україна не має боятися, що її примусять до виконання політичної частини домовленості тоді, коли про це говорити ще зарано, але для того, щоби бути, як казав Арсеній Яценюк, «святішим за папу римського», Україні наполегливо радили працювати над політичною частиною домовленостей, усвідомлюючи водночас, що нічого з політичної частини не буде імплементовано доти, поки не реалізована безпекова частина Мінських домовленостей.

Чого ви очікуєте від політичної частини – коли можна до неї дійде черга?

Як я говорив – безпекові умови спочатку. Адже ситуація має бути під контролем, а також через гуманітарні питання. Дуже велика кількість гуманітарних ініціатив можуть бути реалізовані лише якщо виконані усі безпекові питання. Я би хотів повторити – це надзвичайно важливо. Що стосується політичної частини, то чіткий календар був обговорений у Парижі в присутності президента Петра Порошенка та президента Путіна. Відтак, послідовність дій є чітко визначеною, і ми маємо показати певні результати. Я думаю, що для України хорошою ідеєю є підготовка виборчого закону для Донбасу, але варто мати на увазі, що ще потрібен час для того, аби забезпечити потрібні умови для реалізації цього закону, і це безпекові питання насамперед. Тим часом у України є багато інших внутрішніх питань, таких як стабільний уряд, і ми бажаємо Україні усього найкращого в цьому, Президенту країни та іншим задіяним у процес людям, щоби вдалося сформувати стабільний уряд та продовжити втілювати реформи. Тоді ми ще раз повернемося до обговорення продовження виконання Мінських домовленостей.

Недавно німецька газета Bild оприлюднила розслідування про «тіньовий уряд» Росії, який опікується справами так званих ДНР та ЛНР. Публікація показувала документи і доводила, що можливо Росія має «план Б» щодо Донбасу, а Мінські домовленості є скоріше своєрідним шоу для західних країн, а не реальним планом Росії. Якою була реакція в Німеччині на цю публікацію? І як це може змінити ставлення Німеччини до мінських перемовин?

Для мене ситуація ясна. Глави урядів підписали декларацію, датовану 12 лютого 2014-го року, і пакет заходів щодо реалізації, які мають обговорювати трьохсторонні, включно із представниками спеціальних районів Донецької та Луганської областей. Є абсолютно очевидним, що усі сторони взяли на себе певні зобов’язання. Я не хочу спекулювати на тому, що насправді відбувається на цих територіях так званих «народних республік», але я хочу запевнити, що ми підтримуємо територіальну цілісність України і зокрема, із Кримом включно. На жаль, часто про Крим забуваються, тоді як для Ангели Меркель це питання дуже важливе, вона сприймає його близько до серця. Ми маємо продовжувати висвітлювати ситуацію в Криму і продовжувати говорити про те, що Крим – це Україна, це не Росія.

Це є надзвичайно важливо. Відтак, зобов’язання присутні, і ми будемо оцінювати поведінку Росії за виконанням кожного із 13 пунктів мінських домовленостей. Саме це буде важливо для питання санкцій. Я хочу нагадати рішення  ЄС березня минулого року, а також нещодавню декларацію міністрів закордонних справ країн G7 в Хіросімі. Відтак, це є нашою дорожньою мапою, і цього ми дотримуємося. Отже, Мінські домовленості і жодних інших ігор, саме Мінськ – виконаний Росію, звісно.

/Тетяна Огаркова. Громадське Світ.