«Нам доведеться навчитися жити з вірусом у наступні роки» — інтерв'ю з італійським інфекціоністом

Інтерв'ю з Маттео Бассетта, професором інфекційних хвороб Генуезької університету, директором клініки інфекційних хвороб лікарні Сан-Мартіно в Генуї.

COVID-19 завдав серйозної шкоди Італії. Яка ситуація на сьогодні?

Ми доволі непогано справляємося з пандемією. У березні, квітні, навіть у травні ситуація була досить-таки серйозною, особливо якщо говорити про кількість хворих, госпіталізацій або кількість смертей. Тепер ситуація зовсім інша. До липня кількість госпіталізацій неухильно скорочувалася. Ми досягли нижньої точки кривої — плюс-мінус 40 осіб у відділенні інтенсивної терапії. Потім було невелике збільшення кількості випадків, що підтверджують позитивні результати на коронавірус, але ніщо не зрівняється з періодом березня-квітня, коли у нас було понад 4 тисячі випадків у відділеннях інтенсивної терапії. Навіть якщо у нас трохи збільшилася кількість госпіталізацій, ситуація — під контролем. У нас багато позитивних випадків COVID-19, але тільки частина заражених людей потрапляє до лікарень, і далеко не всі пацієнти мають серйозні захворювання.

Як вірус змінився з березня і до цього часу?

Складно сказати, чи змінився вірус або це ми змінюємося. Ймовірно, справді відбулася зміна вірусного навантаження, це сталося в травні-червні або навіть у липні, коли було зменшення кількості інфекцій. Водночас наші можливості лікувати пацієнтів з COVID-19 збільшилися, а це означає, що зараз ми робимо більше — ми знаємо, як і коли, а також як довго лікувати пацієнтів.

Дуже важливо лікувати їх якомога швидше, але при цьому призначати правильні ліки. Тепер вже не використовують 10 препаратів, а лише два — Ремдесивір і Дексаметазон. З огляду на все це, зокрема і той факт, що дедалі більше людей мають імунітет, особливо в Північній Італії, у нас також по-різному проявляє себе захворювання.

Однак дуже складно сказати, що хвороба відрізняється через вірус або через нас. Важливий, на мій погляд, результат, а кінцевий результат такий: в березні-квітні смертність була близько 50%, зараз близько 0,4-0,5%. У нас все ще є повідомлення про випадки зараження, але далеко не всі пацієнти з коронавірусів вмирають.

Діти почали ходити в школу, і у зв'язку з цим виникли побоювання з приводу зростання кількості інфекцій. З іншого боку, існує упередження, що вірус вражає людей старших за 60 років. У дітей рівень імунітету вищий і вони стійкіші до вірусу?

Із досвіду Великої Британії нам відомо, що від вірусу можуть постраждати в різних пропорціях різні вікові групи дітей. Коли ми порівнюємо дітей з молодими людьми, дорослими або літніми людьми, частка інфекцій нижча. Це важливий момент, оскільки він показує, що вірус, ймовірно, має менший зв'язок із дітьми, ніж із дорослими.

Але загалом заходи, що вживаються в школах, мають велике значення. В Італії, наприклад, у нас дуже суворий протокол щодо відвідування школи — обов'язково носити маску, коли ви йдете до школи або коли користуєтеся шкільним транспортом, уникати людних місць, намагатися не займатися спортом у школах тощо. Вважаю, що ці жорсткі заходи дадуть нам змогу тримати під контролем ситуацію в школах. Є випадки зараження, але їх дуже мало і вони не викликають проблем.

І все-таки, це правда, що вірус більше вражає літніх людей?

Неправда. COVID-19 поширений серед людей різного віку, а не тільки серед літніх. Єдина відмінність полягає в тому, що серед молодих людей може бути більше безсимптомних пацієнтів. І в цьому проблема — молоді люди можуть бути носіями вірусу і передавати його літнім.

Дуже багато дезінформації про носіння маски — деякі люди думають, що їм від масок тільки гірше. Чи призводить до негативних наслідків носіння маски людьми в приміщенні?

Почнемо з того, що носіння маски — лише один із заходів, яких необхідно дотримуватися. Очевидно, що носити маску, але при цьому не мити руки, потискати руки зустрічним, обіймати одне одного — неправильно, тому що в цьому разі маска стає менш корисною. Маска важлива, але так само важливо дотримуватися дистанції, мити руки, і, водночас, ізолювати себе вдома, якщо у вас є симптоми грипу.

Подейкують про епідемію депресії після пандемії COVID-19. Як часто у ваших пацієнтів із COVID виявлялися симптоми депресії?

На жаль, депресія — це загальне явище для COVID-19. Уявіть, що вас замкнули на самоті в кімнаті на два тижні, без будь-яких контактів із родичами, друзями, без будь-яких контактів навіть із людьми, які працюють у сфері охорони здоров'я, тому що вони входять туди тільки один або два рази на день. Депресія, викликана коронавірусом, є важливим моментом, і його слід враховувати не тільки зараз, а й у майбутньому.

ЗМІ писали про деякі дослідженнях, проведені на пацієнтах із COVID-19, і вплив цього вірусу на деякі органи, і що наслідки хвороби залишаються навіть після лікування. Що ви помітили в цьому сенсі з початку роботи з пацієнтами з COVID-19?

Так, на жаль, COVID-19 залишає певні наслідки. Ми не знаємо, як довго вони залишатимуться, але зрозуміло, що вони є. Йдеться про наслідки для легень, центральної нервової системи, дерматологічні проблеми, також спостерігається втома і хронічна втомлюваність. Це важке захворювання, яке може мати серйозні наслідки. Як я вже згадував, насправді невідомо, як довго наслідки хвороби залишаються. Ми збираємо інформацію про все, що сталося за ці шість місяців, і у нас є пацієнти з пневмонією, які все ще мають проблеми.

Чи вважаєте ви, що для країни, яка вже перебуває в критичній ситуації, є правильним рішенням перевірити якомога більше людей? Які інші рішення можуть застосовуватися для виходу з кризи?

Має значення, якими ресурсами та інвестиціями володіє країна для подолання цієї хвороби. Я вважаю, що якщо ресурси обмежені, то, можливо, краще інвестувати в лікарні, в ліки, в ліжка для інтенсивної терапії, а тести має бути зарезервовано для пацієнтів із симптомами. Очевидно, що навіть за обмежених ресурсів важливо мати необхідну кількість тестів, але якщо потрібно обирати, то краще віддати перевагу інвестиціям у лікарні.

Що важливіше мати насамперед: ліки чи вакцину проти цього вірусу?

Обидва пункти. У будь-якому разі, думаю, у нас буде багато випадків, навіть коли з'явиться вакцина. Важливо інвестувати в обидва напрямки, щоб переважала кількість активних агентів проти COVID-19 і щоб знати, як його лікувати. Нам потрібно інвестувати у вакцину, особливо для того, щоб було більше людей з хорошим імунітетом. Зрештою, що більше вакцинацій, то менше поширюється вірус, але ми не можемо обрати, який пункт є більш пріоритетним, обидва важливі.

Як ви думаєте, коли можна очікувати на вакцину?

У світі вже існує кілька програм, і це свого роду змагання, але я сподіваюся, що це буде правильне змагання, і ми зможемо отримати вакцину в найкоротші терміни. Можливо, на початку року ми отримаємо якісь дози, а влітку наступного року, ймовірно, стане можливою широка вакцинація.

Якою мірою у пацієнтів, які лікувалися від COVID-19, виробляється імунітет?

Ми не знаємо, скільки залишається такий імунітет. Ми сподіваємося, що він зберігається 6-12 місяців, але нам потрібно почекати, щоб знати напевно, щоб побачити, скільки антитіл залишилося після вакцинації або після хвороби.

Один із чиновників Республіки Молдова одного разу заявив, що коронавірус забрав життя тих, хто і так був тягарем для себе й близьких...

Я думаю, це неправильний спосіб мислення. Кожна людина важлива. Я лікар, і коли я почав свою кар'єру, я зробив вибір дбати про всіх, а не вирішувати: піклуватися про одного чи про іншого. Кожна людина однаково важлива для лікарів. Вірус вбиває більше людей із супутніми захворюваннями або літніх людей, але, врешті-решт, ми не можемо обирати, ми робимо все можливе для всіх.

Що було для вас найважчим із початку пандемії?

Кілька місяців із ранку до вечора я працював у цій великій лікарні пліч-о-пліч з сотнями людьми. Я приходив на роботу щоранку, і люди дивилися мені в очі, шукаючи посмішки або джерела спокою, і це було важко для мене, тому що я не знав, як лікувати цю інфекцію... Ми з усіх сил намагалися допомогти людям, і це було справді складно, тому що з'явилася зовсім невідома хвороба. Мені було важко навіть розмовляти з людьми — хоча я часто виступав на телебаченні, давав інтерв'ю, але в моїй країні було багато точок зору, і часто неправильно тлумачили слова. Це було непросто, але я вважаю, що якби все почалося спочатку, я б вчинив так само.

Чи були часи, коли ви втрачали надію або ж ставали більш оптимістичним щодо боротьби з вірусом?

У березні, ближче до кінця, мені було дуже страшно через загальний тиск, велику кількість пацієнтів, було складно знайти ліжка для них, і це був важкий період. Потім, у травні й червні, я зрадів, коли побачив, що зменшується кількість інфікованих. Тепер же я не те щоб щасливий, бо в нас все ще є випадки госпіталізації, але я спокійний, адже ситуація стала керованою. І я почуваюся впевненішим, коли справа стосується лікування цих пацієнтів.

Які уроки цієї пандемії для урядів і систем охорони здоров'я світу?

Передусім нам потрібно більше підтримувати одне одного. Під час пандемії кожна країна або регіон обрали свій шлях. Ми не доклали жодних спільних зусиль, принаймні спочатку.

На мій погляд, дуже важливо поділитися знаннями про вірус одне з одним і спробувати виробити загальну стратегію. Іноді виникало відчуття, що країни налаштовані одна проти іншої: «У мене немає випадків зараження, у вас є. Я хочу закрити з вами кордон, я хочу вас ізолювати» тощо. У разі пандемії в 21-му столітті важливо вибудувати спільну стратегію. Я думаю, це був урок.

І ще один урок полягає в тому, що зусилля щодо розробки та створення ліків або вакцини слід здійснювати швидше і спільними зусиллями, а не так, як це робилося в минулому.

Із 18 вересня в Ізраїлі знову ввели карантинні заходи на всій території країни. Чи вважаєте ви, що з настанням осені можна очікувати ще більшої кількості випадків зараження і повернення локдауну?

Не думаю, що ми можемо собі дозволити ще один тотальний карантин, це буде занадто важко для нашої економіки. Можливо, у нас можуть бути менші заходи — закрити школу або невеликий район, де є спалахи, але я не вважаю, що ми можемо дозволити собі такий самий режим карантину, як у березні.

Як ви думаєте, коли можна буде сказати, що ми подолали кризу, пов'язану з вірусом?

У найближчі роки нам доведеться жити з вірусом, тому що нам ще доведеться долати й інші труднощі. Коли вакцину випустять, дехто відмовиться робити щеплення. Тому важливо продовжувати інвестувати в лікування та лікарні.

За підтримки «Медиасети»

Авторка: Алена Чурке, ZDG