«Нас "бомбануло", що дитина не має доступу до української мови». Як волонтери реінтегрують учнів з окупованих територій

Школярам, які мешкають на окупованих територіях, з кожним роком дедалі важче вступати до українських інститутів та університетів. На окупованому Донбасі не вивчають ані історію України, ані українську мову й літературу, та й решта предметів викладаються за іншими навчальними програмами. «Реінтегруватися» після цього до української системи освіти — завдання непросте. Цьому, однак, сприяють волонтери, які допомагають дітям з окупованих територій підготуватися до вступу в українські виші.

Освітня реінтеграція

«Безоплатні онлайн-заняття з підготовки до ЗНО. У маленьких групах для учнів 9-11 класів, що проживають на тимчасово окупованих територіях», — саме так описує себе низова волонтерська ініціатива кількох учителів. Вони вирішили, що можуть приділяти кілька годин на тиждень підготовці дітей, які мають менше можливостей для повноцінної середньої освіти, аніж їхні однолітки на підконтрольній території.

«Якщо навіть одна дитина вступить до університету, до якого хоче потрапити, це вже буде велика перемога», — переконана Анастасія Беляєва.

Анастасія працює вчителькою вже четвертий рік. Спершу в загальноосвітній школі Теплодару, що на Одещині. Останні півтора року — у приватній одеській школі. Вона є однією з трьох засновниць ініціативи «ЗНОвУ» («ЗНО в Україні»). Ще дві — лучанка Олена, учителька математики, і луганчанка Ольга, учителька англійської. Обидві зараз мешкають у Києві.

«Один наш спільний друг якось розповів про те, що його брат нині вчиться в 9 класі й зовсім не має доступу до української мови, тому що її не викладають у школі. І це нас “бомбануло”, ми подумали, що можемо зробити волонтерський курс, готувати дітей до ЗНО онлайн», — розповідає Анастасія Беляєва.

Процес підготовки зайняв приблизно пів року. Цей час пішов на пошук учителів, проведення тренінгів, щоб підготувати їх до роботи з дітьми, які можуть мати травми, повʼязані з конфліктом.

Заняття почалися на початку лютого. Наразі до ініціативи приєдналися 12 учнів. Щоб мінімізувати безпекові ризики, шукали їх через особисті звʼязки та дружні організації.

«Ми сподіваємося на “сарафанне радіо” — учні можуть запрошувати своїх друзів. Але максимум для нас — це 10 людей у групі з кожного предмета», — пояснює Анастасія.

Її перший онлайн-урок для дітей з окупованих територій відбувся 1 лютого.

«У мене на літературі було троє людей. Це учні, які планують вступати на гуманітарні спеціальності. Було цікаво з ними спілкуватися. За першою освітою я культурологиня, і також ділюся своїм досвідом. Розповідала, як користуватися різними ресурсами, як правильно ґуґлити, як краще читати тексти, якщо часу обмаль», — розповідає Анастасія.

Інформація у формі мемів

«Коли я почав готуватися до ЗНО, то зіштовхнувся з проблемою: виявилося дуже важко систематизувати отриману інформацію. А тут (на курсах — ред.) використовують нестандартні методи — тести, перегляд відео, прослуховування аудіо, інформація подається цікаво, зокрема у формі мемів», — розповідає Родіон Колганов.

Хлопець навчається в 11 класі сільської школи в Нижньотеплому на Луганщині. Це підконтрольна Україні територія, але вона розташована впритул до лінії фронту. Педагоги «ЗНОвУ» вирішили, що цим дітям теж варто допомогти.

«Я записався на пʼять предметів — українська мова, українська література, математика, історія України та географія, — перераховує хлопець. — Кожне заняття тримає півтори-дві години. Потім ще треба закріпити цей матеріал, написати конспект, переглянути додаткову інформацію, яку рекомендували наші викладачі, подивитися відео, послухати подкаст. Загалом — чотири-пʼять годин на одне заняття».

«Графік дуже щільний, звісно. Але цей іспит надзвичайно важливий», — переконаний Родіон, який планує вступити до Києво-Могилянської академії на економічну або юридичну спеціальність.

Показово, що хлопець дізнався про «ЗНОвУ» від English to the East. Це волонтерська ініціатива, яка допомагає опанувати англійську школярам зі сходу України, переселенцям і дітям учасників війни на Донбасі.

«Діти мають знати, що є більший світ, і цей світ теж про них думає»

«Багато рідних і знайомих побувало тут. Я хочу відчути власними клітинами, чому їх сюди так тягне, чому вони прагнуть захистити й допомогти (людям, які живуть на сході — ред.), — розповідає Уляна Буцяк. — Треба шукати спільних шляхів, щоб усе це розв’язати, змінити на краще. Я хочу бути долученою до процесу, який відбувається сьогодні, і розібратися самій — чому так і що буде далі».

Уляна — вчителька інформатики та української мови й літератури у Стрийському районі Львівської області. Однак протягом найближчого місяця вона викладатиме дітям у прифронтовому місті Щастя на Луганщині. Крім того, у цій школі дистанційно навчаються понад двісті дітей з окупованих територій.

Учителька зі Стрия бере участь в освітньому проєкті «Вчителі-волонтери Луганщини», який реалізують український благодійний фонд «Восток SOS» та естонська організація MTÜ Mondo.

«Протягом місяця, коли ще тривав конкурсний відбір, я мовчала, і ніхто не знав про цю мою місію. А коли вже зателефонували й повідомили, що мене відібрали, почала думати, як розказати рідним. Вони з розумінням поставились. Інші питали, для чого, навіщо», — згадує Уляна.

Інша волонтерка, Ірина Яковлєва, приїхала до Щастя з Берліна, де вона працює в німецькій громадській організації, яка реалізує проєкт посилення громадянського суспільства в Україні.

«Зараз я мешкаю і працюю в Берліні, але у 2015-2016 роках у складі місії ООН жила і працювала в окупованому вже Донецьку. Справді тягне на Схід. Я відчувала, що мені не вистачає власного розуміння ситуації — як люди почувають себе у 2021 році, що змінилося для них відтоді», — каже Ірина.

Вона викладатиме у Щасті англійську мову й хоче провести кілька факультативних занять, зокрема з прав людини та журналістики.

«Це не місце, куди люди приїздять подорожувати, тому діти тут перебувають у замкненому просторі. Сподіваюся, що їм буде цікаво поспілкуватися з новими людьми, дізнатися, що є більший світ, і цей світ теж про них думає, вони є його частиною», — каже Ірина.

«Для того, щоб ми будували єдину Україну, повноцінною частиною якої буде Схід, маємо ділитися цією енергією, своїми думками, і давати людям зрозуміти, що вони не самі», — упевнена Ірина Яковлєва.

Держава теж у грі

Не стоїть осторонь і держава. Незабаром повинні запрацювати онлайн-курси від Міністерства освіти і науки, орієнтовані на дітей із Криму й окупованих частин Донеччини та Луганщини.

А з жовтня 2021-го майбутні абітурієнти українських навчальних закладів зможуть пройти офлайнові курси на базі українських вишів. Держава навіть платитиме стипендії дітям, які їх проходитимуть.

«Мета цих курсів — допомогти підготуватися до навчання: відновити знання з української мови та літератури, пройти курс з історії України й додатково обрати профільний предмет на вибір. Важливим компонентом підготовчих курсів є адаптація. Абітурієнти звикатимуть до життя та навчання в загальноукраїнському освітньому й культурному просторі, оформлятимуть документи українського зразка та зможуть подорожувати Україною», — ішлось у повідомленні на сторінці ініціативи «Восток SOS», представники якої входили до робочої групи при Міністерстві.

***

У соціальних мережах під постами про спрощення вступу для випускників з окупованих територій і навіть під дописами про безкоштовні курси з підготовки до ЗНО для дітей з непідконтрольних регіонів часто зʼявляються вкрай агресивні коментарі. Частина людей вважає, що будь-які дії, спрямовані на допомогу учням з Донецька, Луганська чи Сімферополя, є неправильними.

«Якщо є діти, які хочуть вступити в українські університети, лишатися в Україні й робити для неї щось хороше, ми прагнемо їм допомогти. Не думаю, що дитина хоче добре скласти ЗНО, щоб поїхати в Україну й робити там якусь шкоду — це для мене якийсь абсурд», — обурюється Анастасія Беляєва з ініціативи «ЗНОвУ».

«Ми допомагаємо тим, хто хоче вступити в українські виші, лишитися в Україні й робити її кращою», — додає Анастасія.