NASA опублікувало «розмову» Сатурна з його супутником Енцеладом

Фахівці місії «Кассіні» перетворили плазмові хвилі, які рухаються від газового гіганта до його супутника, на звуки, що доступні людському вуху.

Про це повідомляється на сайті NASA.

На багатьох космічних станціях встановлені наукові прилади, які реєструють радіовипромінювання планет і супутників Сонячної системи. Записаний сигнал потім можна перетворити на звук.

У 2017 році аерокосмічне агентство NASA опублікувало цілий плейлист космічних треків, куди потрапив звук занурення в одне з кілець Сатурна, звуки коливань заряджених частинок в плазмосфері Землі, а також «ревіння» Юпітера.

Дослідницька група апарату «Кассіні», який завершив свою місію по дослідженню Сатурна в вересні 2017 року, за допомогою інструменту Radio Plasma Wave Science (RPWS) записала «звуки» плазмових хвиль. Вони виникають, коли складові плазму заряджені частинки починають здійснювати складні коливальні рухи під дією електричних і магнітних полів.

За допомоги антен і сенсорів RPWS реєстрував радіо та плазмові хвилі в різних діапазонах частот, а також щільність і температуру протон-електронної плазми, що утримується магнітним полем газового гіганта. Завдяки цим даним дослідники можуть краще зрозуміти, як Сатурн і його кільця і ​​місяця взаємодіють один з одним і з сонячним вітром.

Наприклад, в минулому вдалося з’ясувати, що полярні сяйва планети випускають радіохвилі приблизно на тих же частотах, що й AM-радіостанції на Землі.

Астрономи створили аудіозапис тривалістю 16 хвилин, а потім стиснули її до 28,5 секунд.

Вчені дійшли висновку, що Сатурн і його супутник Енцелад активно взаємодіють між собою.

«Енцелад діє як маленький генератор, і ми знаємо, що він є постійним джерелом енергії. Сатурн відповідає йому плазмовими хвилями, які народжуються в навколишній плазмосфері. Заряджені частинки вишиковуються уздовж ліній магнітного поля і простягаються до Енцелада на тисячі миль», — пояснює Алі Сулейман з команди «Кассіні».

Енцелад служить важливим джерелом плазми для магнітосфери Сатурна. Однак недавно астрономи з’ясували, що верхні шари атмосфери газового гіганта можуть випускати в магнітосферу таку ж загальну масу частинок в секунду, як і його супутник Енцелад.

Утім вченим досі невідомо, скільки частинок залишається у магнітосфері Сатурна, а скільки потрапляє в хвіст і несеться сонячним вітром.

Раніше NASA опублікувала відео з падіннями астронавтів на Місяці та пояснила їхню причину