«Настя і Лісник». Нові деталі у справі росіянки, яку підозрюють у тероризмі

За гучними офшорними скандалами та політичними розборками справа під умовною назвою «Настя і Лісник» відійшла на другий план. Про звинувачення росіянки у тероризмі говорять здебільшого адвокати та активісти. В СБУ воліють поки що мовчати, попри гучний розголос на початку. Громадське продовжує стежити за розслідуванням цієї справи. Серед нових обставин: розширена географія, телефонні розмови та характеристика затриманої росіянки, яка, на думку слідства, свідчить про те, що Анастасія Лєонова була потрібна «Ліснику».

Затримали росіянку 10 грудня 2015 року. Того дня Анастасія Лєонова прямувала із супермаркету в бік дому. Щойно вона зайшла у під'їзд, як її перестріли чоловіки у штатському, а потім, за свідченнями самої Лєонової, повезли до СБУ. Згодом у Службі безпеки України офіційно заявили, що затримана громадянка Російської Федерації підозрюється у підготовці терористичних актів у Києві та Харкові, які вона планувала у складі терористичної групи, затриманої правоохоронцями кількома годинами раніше. Мова про так звану «групу Лісника». «Лісник», — він же Олег Мужчиль, він же відомий у соцмережах як Сергій Аміров, — прослужив кілька місяців розвідником у ДУК «Правий сектор», але ще влітку 2015-го року пішов звідти за власним бажанням. За даними спецслужб, він очолював диверсійно-розвідувальну групу, яка складалася із двох росіян — Ольги Шевєльовой та Павла П’ятакова, а також трьох українців — подружжя Валерія та Олени Кукель і харків’янина Вишневецького. 9 грудня 2015 року в результаті спецоперації СБУ «Лісника» застрелили. Тоді ж загинув співробітник спецпідрозділу «Альфа».

Анастасія Лєонова

Саме це, загибель співробітника Служби безпеки, є головною причиною, чому слідство і прокуратура у справі проти Лєонової йтиме до кінця, вважає захисник росіянки Віктор Губський. Він списав уже цілий стос клопотань та скарг, сподіваючись щонайменше витягти свою підзахисну з-під варти, доки триває досудове розслідування справи, а щонайбільше — довести, що обвинувачення на її адресу безпідставні. За весь час з моменту затримання Анастасії Лєоновій кілька разів продовжували термін тримання під вартою. А одного разу все ж відпустивши зі слідчого ізолятора, швидко передумали і через суд повернули Лєонову назд до Лук’янівки.

«Можливо, слідство перевіряло, якими будуть її кроки. Все-таки, виходять з того, що вона — засланий агент Кремля, і зараз сяде у гелікоптер і полетить геть. — невесело сміється адвокат. — І для них це було би можливим рішенням проблеми. По-перше, фізично людина вибуває зі справи, а по-друге, це підтвердить їхні висновки щодо її протиправної діяльності в Україні».

Віктор Губський, адвокат Анастасії Лєонової

За сукупністю інкримінованих статей Лєоновій світить до 15 років ув’язнення. Росіянку підозрюють в участі у терористичній організації та підготовці терористичних актів у Харкові та Києві. Адвокат розводить руками: у документах, які вони отримали від сторони обвинувачення, прізвище Лєонової не називає жоден з учасників так званої «групи Лісника». Лунає воно лише зі слів представників правоохоронних органів.

Адвокат припускає, що скоро, ймовірно, до формулювань, наведених у підозрі, додасться нове. Адже слідчі, наполягаючи на продовженні терміну арешту, зазначають наступне:

«Леонова А. О. у складі групи планувала ще й вчинення терористичних актів, у тому числі «за межами нашої держави, з метою провокації міжнародного конфлікту, міжнародного ускладнення та привернення уваги громадськості до радикальних поглядів Мужчиля О. В. щодо чинної державної влади в Україні та міжнародної позиції щодо мирного врегулювання конфлікту в Донецькій та Луганській областях»

Які сторона обвинувачення має докази, що свідчать про наміри зірвати мінські домовленості та й взагалі, про яку країну йде мова, адвокат і гадки немає. Припускає, що все базуватиметься на свідченнях про радикальні погляди Олега Мужчиля «Лісника». Про них чимало розповідають ті, хто із ним був знайомий ще у «Правому секторі». Водночас захисник прогнозує, що обвинувачення саме в частині планування терористичних актів розіб’ється на друзки і згодом, вже під час безпосереднього розгляду справи у суді, зникне з переліку статей.

«Терористичний акт повинен мати під собою підстави: спосіб, місце події, час. З тих документів, які вони пред’явили, нічого такого немає. А от участь у терористичній групі — це якесь аморфне визначення, і я думаю, що і саме слідство не до кінця розуміє, як необхідно закріпити людину у такому правопорушенні. Але чому саме це обвинувачення залишиться. Тому що є «Лісник». Є хоч якийсь зв’язок між Лєоновою та Мужчилем. Виходячи з цього, вони і будуть просувати цю статтю» — каже Губський.

Сама Анастасія Лєонова у листі Громадському підтвердила, що особисто знайома із «Лісником». Вперше побачила його в офісі 13-го ЗБАТа ДУК «Правий сектор» у Харкові, коли Мужчиль приїздив разом із командиром ДУКу Андрієм Стемпіцьким. Але тоді, на думку Лєонової, він не звернув на неї особливої уваги. Лише потім, коли вона приїхала до Києва 31-го серпня 2015-го року, сам написав у фейсбуці і запропонував зустрітися.

«Где-то в начале сентября мы встречались лично. Погуляли, выпили сидра, болтали обо всем, в основном о религии, я тоже буддистка. Уже тогда я пожаловалась, что не знаю, как решить проблему с гражданством или продлением моего срока пребывания в Украине. Он обещал подумать, как помочь. Я подписалась на его страничку в ФБ, но посты особо не читала, мой украинский тогда был довольно плох. Лесник связывался со мной пару раз. ... Виделись еще один раз. Примерно в конце ноября. После той встречи он больше на связь со мной не выходил.»

Однак, слідство вважає, що Анастасія була потрібна «Ліснику». Ось, для прикладу, фрагмент із засідання у справі Лєонової. Поки триває досудове розслідування.

Прокурор:

— (...) Зі слів Мужчиля, він мав намір задіяти Лєонову в оперативних комбінаціях. Маючи приємну зовнішність, достатньо інтелектуальний розвиток, вміння спілкуватися з будь-якими особами на будь-які теми, вона мала можливість увійти в довіру до високопосадовців, олігархів та людей з високими статками і отримати необхідну інформацію. Прошу зауважити, є дані, які характеризують Лєонову, як особу різку. Але ми бачимо, як вона вміє тендітно та м’яко спілкуватися. Тобто людина обізнана, розуміється на поведінці, характері людей. За час перебування у СІЗО скарг не надходило, тобто, людина пристосовується до будь-якої ситуації, в яку потрапляє...
Лєонова:

— Еще раз, простите, я задавала вопрос. Какие доказательства из предоставленных вами свидетельствуют о том, что я в декабре 2015 года вошла в состав террористической группы? Не превращайте в цирк это все.

(суддя робить зауваження)

Прокурор:

— Дані телефонів, з якими зв’язувалась Лєонова саме з Мужчилем, були зафіксовані в місті Києві. (...)

Про які телефонні розмови мова? За словами захисника, напевно, можна стверджувати про один факт.

«Телефонна розмова відбулась у листопаді 2015-го. Між Лєоновою та Мужчилем. Обоговорювалося питання щодо отримання паспорту з позначкою про реєстрацію, тимчасову, не знаю. Які у слідства ще є розмови безпосередньо між Лєоновою та Мужчилем, я не знаю. Нам більше нічого не показали.»

Ще одну спробу подзвонити «Ліснику» росіянка зробила в той день, коли її затримували. Вона спочатку не змогла розпізнати серед чоловіків у штатському співробітників українських спецслужб. Після дзвінка у поліцію, вона набрала номер Мужчиля.

«Це єдина людина, яка в її уявленні мала відношення до якихось силових структур. І, можливо, вона думала, що він якось зміг би прояснити ситуацію. Але відповісти було нікому, це було вже 10-е грудня» — спробував пояснити маневр підзахисної Губський.

За весь час, поки росіянка перебуває в ізоляторі та триває досудовий розгляд, в СБУ про справу воліють не говорити. Ні на питання щодо конкретних доказів, ні щодо нових обставин у справі поки що у Службі безпеки не відповідають. Єдине, що повідомив Громадському радник голови СБУ Юрій Тандіт — це те, що досі триває слідство, але вже близиться до завершення. Після експертних досліджень та оцінок доказів, за словами Тандіта, справу передадуть до суду.

Що ж стосується затриманої росіянки, то нині Анастасія Лєонова перебуває у Лук’янівському слідчому ізоляторі. Суд задовольнив повторне клопотання про взяття під варту росіянки до 9 квітня трохи менше місяця тому. Сидить Анастасія у камері не сама, з нею ще дві жінки. Скаржиться на здоров’я.

«Емоційно вона виснажена. У хорошому настрої не пам'ятаю, коли її бачив. Пригнічений такий стан. Зривається часто на крик, на істерику. Майже не спить. І зараз у неї проблеми зі здоров'ям. Ми до кінця не розібралися, які саме, але щось із підшлунковою залозою. Зараз будемо намагатися провести обстеження силами сторонніх лікарів із залученням обладнання більш сучасного, ніж те, що в ізоляторі. І за результатами лікарі мають сказати, що зі здоров'ям і наскільки все серйозно.»

Консули до росіянки не приходять. У перший місяць свого затримання Лєонова писала їм, що її переводять із ізолятора СБУ до Лук’янівського СІЗО. Цікавості не проявили — писала вона у листі Громадському. Завідувач консульським відділом посольства Росії в Україні Олексій Грубий у коментарі Громадському заперечив, що вони отримували від Лєонової будь-які листи.

«Никакого документа мы не получали. Ни просьб, ни запросов. Мы в любой момент готовы зайти к ней в СИЗО. Но мы не видим, что мы особо нужны. Бывают ситуации, когда мы приходим, а нам отвечают: говорить с вами мы не будем, сказать вам нечего. Просто так мы всех не посещаем. Мы знаем, что это люди со специфической позицией по отношению к российскому государству, поэтому мы не уверены, что они хотят нас видеть.» — зазначив консул.

За словами Грубого, дозвіл на відвідування громадян Росії у них є. І від українського МЗС, і від СБУ. Потрібен лише письмовий запит через адміністрацію ізолятора. «Однак на милування нема силування» — додав консул.

Днями слідчі вчергове заявили: їм потрібен час — і подали нове клопотання, щоб продовжити Лєоновій термін арешту.

/Кіра Толстякова