Не маю чим дихати. Хто винен, що в країні досі не вистачає кисню?

У листопаді в Житомирі трапився трагічний інцидент — 39-річна Ольга Грабар звернулася до міського голови, аби він допоміг із киснем для пацієнтів із COVID-19. Його не вистачало в реанімації міської лікарні №1, де вона лежала. За словами жінки, лише за один день кисень вимикали вісім разів. Наступного дня пацієнтка померла. Сергій Сухомлин, очільник Житомира, тоді відповів: «Затримка з киснем була декілька хвилин, зараз проблем немає. А жінка померла не через нестачу кисню». 

За час пандемії це далеко не єдина історія, коли пацієнти скаржаться на нестачу кисню в лікарнях. Що взагалі відбувається з киснем в Україні, як працює цей ринок і хто відповідальний за тих, хто не отримав допомогу вчасно — читайте в матеріалі hromadske. 

Як кисень доходить до лікарень?

Загалом існує два види кисню — технічний і медичний. Технічний використовують у промисловості: металургії, гірничодобувній та хімічній сферах, енергетиці, нафтовидобуванні. Медичний кисень є лікарським засобом, лікарні закуповують його для важкохворих пацієнтів при складних випадках хвороб органів дихання, серцевій недостатності, отруєннях і для операційного наркозу.

За даними МОЗ, ліцензію на виробництво медичного кисню в Україні мають 16 підприємств. Але це не зовсім так. Бо до переліку Міністерство внесло не лише виробників, а й постачальників. Насправді ж виробляють рідкий медичний кисень тільки шість підприємств. Це великі промислові заводи. Вони мають обладнання, яке всмоктує повітря, охолоджує його, і при температурі -186 виділяється рідкий кисень. Ще два хімічні заводи — в Одесі та Черкасах — перебувають у процесі отримання ліцензії, їх поки не рахуємо. Інші десять компаній закуповують медичний кисень у виробників і постачають його до лікарень, бо не кожен завод, який виготовляє кисень, сам може його транспортувати.

Постачальники завозять кисень до лікарень у рідкому та газоподібному станах. У чому різниця? Лікарні, що мають сучасніше обладнання (кріоциліндри), закуповують рідкий кисень, який уже на місці проходить обробку через газифікатор і доходить до пацієнта в газоподібному стані. Водночас лікарні купують і газоподібний кисень у балонах. З ним працювати не так зручно. Одному пацієнту потрібно два кисневі балони на добу. Проблема ж у в тому, що спеціалізована вантажівка вміщує і може доставити максимум 100 балонів. У компанії «Кріогенсервіс», яка є однією із найбільших на ринку, пояснюють, якщо в лікарні буде більше пацієнтів, вони просто не зможуть доставити достатньо балонів чи рідкого кисню. Причин є декілька — немає необхідної кількості кисню та обмежені дорожні під’їзди для великогабаритних машин, які часто просто не можуть під’їхати до лікарень.

Запаси кисню лікарня зберігає надворі, звідки його розподіляють до відділень. У приміщенні медичного закладу балони чи кріоциліндри тримати не можна через правила безпеки, адже вони можуть бути вибухонебезпечними.

Чому бракує кисню?

Нестача медичного кисню в Україні виникла з початком пандемії. Раніше лікарні не мали потреби в таких великих об’ємах. Та через коронавірус багато пацієнтів страждають на кисневе голодування: коли насичення крові киснем падає, людині необхідно надавати цілодобову кисневу підтримку. Це може бути носова маска, канюля (тоненька носова трубка для введення речовин — ред.) або маска з мішком — їх призначає лікар залежно від стану пацієнта. У важких випадках, коли людина не може самостійно дихати, її підключають до апарату штучної вентиляції легень. Такі пацієнти лежать у реанімації.

Кожна лікарня укладає договори з постачальниками щодо об’ємів кисню через систему Prozorro. Раніше потрібно було проводити тендери, та через коронавірус закупівлі відбуваються за спрощеною системою. За даними Dozorro, уже в березні лікарні купили кисню вдвічі більше, ніж у січні. А восени, коли кількість хворих почала стрімко зростати, попит на кисень став ще більшим. Якщо в січні на кисень витратили 10,9 млн гривень, то у жовтні на це пішло 38,5 млн.

Компанія «Кріогенсервіс» працює посередником між виробником та лікарнею. Вона купує медичний кисень на заводах, звідки доставляє його лікарням. Якщо потрібен кисень у балонах, «Кріогенсервіс» самотужки переганяє його в газоподібний стан на пунктах розподілу. Таких в Україні — 34. Найскладніше возити кисень у Київ та Київську область. Там потрібні великі об’єми, а заводів поруч немає.

«Кріогенсервіс» забезпечує киснем 413 лікарень. Наприкінці минулого року компанія закуповувала у виробника 250 тонн рідкого кисню на місяць, зараз — удвічі більше. Проте лікарням бракує вже й цього. «Проблема в тому, що договори з лікарнями та виробниками, які ми укладали на початку року, не могли передбачити COVID-19. Зараз кожній лікарні треба у два-три рази більше кисню. Головні лікарі щодня дзвонять нам і кажуть: «Дайте більше кисню». . Ми відповідаємо, що не маємо. Можемо дати тільки те, що є в угоді, бо більше не дає завод», — розповідає Олег Настасяк, керівник юридичної групи «Кріогенсервісу».

Житомирська міська лікарня №2 мала договір з «Кріогенсервісом» протягом багатьох років. Вони постачали рідкий кисень для трьох кріоциліндрів і балони. Коли у вересні лікарня почала приймати хворих на коронавірус, потреба в об’ємах зросла. Підписали додаткову угоду, але згодом компанія змушена була обмежити постачання. «На них пішло велике навантаження, тому не змогли забезпечити всіх на 100%. Те, що вони нам давали на місяць, ми використовували за два дні», — розповідає Ігор Кухарук, директор Житомирської міської лікарні №2.

Аби розв'язати проблему, лікарня підписала договір з іншою фірмою, «Лінде Газ Україна», яка сама виробляє та постачає кисень. На території лікарні вони встановили великий четвертий кріоциліндр — на 6 тонн кисню. Медичний заклад оплатив установлення, а саму бочку (яка коштує приблизно 2 мільйони гривень) постачальники дали безкоштовно — з умовою, що заправляти зможуть тільки вони. Для резерву в лікарні залишаються три малих кріоциліндри та балони.

«До коронавірусу одного малого циліндра вистачало на два тижні. Він використовувався під час операцій та реанімацій. Зараз такого циліндра вистачає щонайбільше на добу», — каже Владислав Дубчак, заступник директора з технічних питань лікарні.

За його підрахунками, з тією кількістю хворих, які зараз потребують кисневої підтримки, запасів кисню в лікарні вистачає на 10 днів. Якщо всі ліжка будуть зайняті або доставлять нові, вистачатиме на 3-4 дні.

Скільки всього купили кисню?

Протягом десяти місяців через Prozorro закупили 4,3 млн кубічних метрів (приблизно 673 тисячі 40-літрових балонів) газоподібного та 5 920 тисяч тонн рідкого медичного кисню на загальну суму 179,9 мільйона гривень.

За дослідженням Dozorro, найбільше кисню (26,9 % — ред.) продала згадана вище компанія «Кріогенсервіс» — на 48,3 мільйона гривень. За весь час вони доставили в лікарні 388 тис. м³ газоподібного та 2 875 тонн рідкого кисню.

Компанія «Львівкисень» доставила лікарням 1 425 тонн рідкого медичного кисню на 31 мільйон гривень. Вона йде наступною на ринку після «Кріогенсервісу» та займає 17,3% від загальної вартості всіх угод. Компанія закуповує кисень у найбільшого виробника західної України — «Львівського хімічного заводу». Від початку року вони продали рідкого та газоподібного кисню на суму 27,5 млн грн, що займає 15,3 % від загальної суми.

Скільки коштує кисень?

Ціна на медичний кисень — різна. На неї впливають не лише обсяги та стан — рідкий чи газоподібний, а й логістика — як далеко розташована лікарня від пункту розподілу кисню, пояснюють у Dozorro.

Cередня ціна на газоподібний медичний кисень за десять місяців становила 44-48 грн за м³, тобто 281-307 грн за 40-літровий балон. Найбільше за газоподібний кисень віддала Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування, яка придбала 600 балонів по 77 грн/м³. А найдешевше купила Харківська обласна дитяча клінічна лікарня №1 — за 7,17 грн/м³.

Рідкий кисень — значно дешевший. Його середня ціна становила 11-13 грн за 1 кг. Дві лікарні в Дніпропетровській області закупили рідкий кисень за найвищою ціною на ринку — 25 грн/кг. Водночас найменше віддав Національний інститут хірургії та трансплантології імені Шалімова — лише 4,2 грн/кг.

Що робить МОЗ?

Міністерство охорони здоров’я заявляє, що проблем із киснем в Україні немає. За їхньою статистикою, станом на 16 грудня в Україні є 34 тисячі ліжок із кисневими точками.

«МОЗ допомагає лікарням із киснем. Спеціальна субвенція пішла на регіони для встановлення кисневих мереж, балонів чи кисневих концентраторів. Це якраз іде за державний кошт», — відповіла Ірина Голов’як, перша заступниця Міністра охорони здоров’я. Субвенцію майже у 1,5 мільйона гривень уряд виділив для лікарень, які приймають хворих на коронавірус.

У «Кріогенсервісі» заявляють, що найбільшою проблемою є розподіл кисню між виробниками, постачальниками та лікарнями, яке має бути організоване на державному рівні. Олег Настасяк, керівник юридичної групи «Кріогенсервісу», каже: «Кисень став головною проблемою лише головного лікаря. Онак, МОЗ має працювати з виробниками та централізовано контролювати об’єми всіх заводів, координувати розподіл кисню, щоб жодна лікарня ні дня не існувала без кисню, бо це смерть людини. Чия це буде відповідальність? Лікаря, який не може отримати кисень тоді, коли є потреба? Чи постачальника, якому кисень не видав завод?»

Забезпечення киснем на державному рівні — погана ідея, кажуть у Dozorro. Пояснюють на прикладі із закупівлею апаратів штучного дихання, на які ДП «Медзакупівлі України» отримало кошти у квітні, а до лікарні ШВЛ потрапили тільки у жовтні. «Якщо буде централізована закупівля кисню, то це триватиме довго. Пандемія показала, що місцеві органи влади мобільніші. Вони активніше долучилися до боротьби з коронавірусом і показали, що на місцевому рівні забезпечення лікарень набагато краще, ніж на централізованому», — пояснює Ярослав Пилипенко, фахівець із публічних закупівель TI Ukraine.

Наразі МОЗ заявляє, що скоротили терміни розгляду заявок на ліцензії з виробництва медичного кисню. Зараз ця процедура займає декілька днів після подачі документів. Однак, все ще залишається проблема, в чому перевозити кисень — це питання передали до Мінекономіки.

Якщо коротко підсумувати — виходить замкнуте коло. Лікарням не вистачає кисню через те, що зростає кількість пацієнтів. Вони звертаються до постачальників, які залежать від заводів, а заводи не дають більше, бо їм не вистачає потужностей. Водночас МОЗ запевняє, що допомагає лікарням грошима, а кисню вистачає.