ENRU

Непрості 90-ті: про чокери, лосини та варені джинси

B54c6d6af9e5d1e1d
Якість товарів не мала жодного значення — портрети вирішували все: Брітні Спірз та Крістіна Агілера, Backstreet boys і молодий Леонардо Ді Капріо з фільму «Титанік» Колаж: Настя Коріновська/Громадське

На кухні сусідки зазирають у телефон, уважно гортаючи сторінки в Іnstagram:

— Цей з камінцем!

— А мені з ключиком подобається!

Вони замовляють «чокери» — прикраси, популярні в середині 1990-х. Тепер одяг, взуття та аксесуари тих часів видаються дивними, часом кумедними: футболки з героями фільму «Титанік», кислотних кольорів лосини, картаті сумки-кравчучки, китайські кросівки на платформі розміром із голову, кепки блейзери, джинсові куртки, кльош тощо.

Громадське продовжує серію публікацій, де згадує, що носили, що їли та як розважалися в 90-ті. У другій серії — про одяг та аксесуари.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Непрості 90-ті: про Dendy, ігри та атаку клонів

Ринки та човникарі

У 1980-х, коли СРСР уже сам майже нічого не виробляв, — ані товарів, необхідних для повсякденного життя, як-от засоби гігієни, ані більш-менш модного одягу, способів убиратися яскраво й стильно було небагато. Можна було купувати речі з-під поли — у спекулянтів, або шукати кравчиню, яка пошиє щось із популярного журналу «Бурда-моден». Щоправда дістати хорошу тканину теж було непросто, інколи доводилося кілька місяців «вистояти» в черзі.

Урешті річ могла мати зовсім інший, аніж на моделі з часопису, вигляд, та все ж це було ліпше, ніж безрозмірні сукні-халати умовної фабрики «червоний трактор».

Колаж: Настя Коріновська/Громадське

Розпад Союзу на початку 90-х відкрив можливості завзятим громадянам займатися приватним бізнесом. Сприяло цьому і вигідне географічне розташування України — у самому центрі Європи.

З’явилися тисячі човникарів — людей, які їздили до Польщі, Угорщини, Туреччини за дешевими товарами: одягом, побутовою технікою та всім, чого країні бракувало.

У великих та маленьких містах утворилися величезні стихійні базари. Із яток або просто на землі продавали численні закордонні «скарби». Базар став місцем паломництва для дорослих і дітей. Місцем, де можна купити все.  За одягом туди ходили цілими сім’ями переважно у вихідний день. Що ж можна було там знайти?

Колаж: Настя Коріновська/Громадське

«Мальвіни» та лосини

У 90-х джинсовий одяг уже не був такою розкішшю, як десятиліттям раніше. Дешеві китайські джинси — «труби» і кльош, широкі, вузькі та різнокольорові — можна було придбати на будь-якому базарі.

На тлі розквіту музичних субкультур особливо цінувалися «варені» джинси. Якщо дістати такі не виходило, звичайні просто виварювалися в необхідному кольорі.

Також їх можна було відбілювати, закручувати, різати.

Найдоступнішими були джинси Mawin або просто — «Мальвіни». Вони були вареними, а тому — модними.

Емблема фірми вишивалася червоними і зеленими нитками на правій задній кишені. Це вважалося їхньою особливістю і виглядало стильно. «Мальвіни» мали характерний синій колір з фіолетовим відтінком, а також штучно витерті місця.

Окрім оригінальної емблеми, власники штанів нашивали на пояс або кишені лейби інших популярних закордонних брендів, як-от Gucci, Versace чи Levi’s.

Шили «Мальвіни» двох фасонів: прямі або вузькі. Спочатку з’явилися прямі, які повністю повторювали фасон брендових брюк, трохи пізніше, коли Mawin набули популярності, фірма випустила власну модель. Вона відрізнялася високою талією, широкими стегнами і звуженням до низу. 

Необхідним атрибутом у гардеробі тогочасної леді були лосини (у 17 ст. їх шили зі шкіри лося для військових), або легінси, або, як іще їх називали — «дольчики» (від фірми-виробника Dolci Calze).

Колаж: Настя Коріновська/Громадське

Популярними їх зробив Карл Лагерфельд у 1990-х. Новий і досить відвертий облягаючий одяг припав до смаку тогочасним поп-зіркам. Приміром, Мадонні та Сандрі. Після кількох шоу та фотосесій у модних журналах, лосини стали мега-популярною частиною жіночого одягу.

На базарах були цілі ряди з лосинами на будь який смак: чорні, білі або кислотні, з високою або низкою талією. Чоловіки їх теж іноді вдягали — для їзди на велосипеді.

Майки з Ді Капріо, «шапка-носок» і кольори «вирви-око»

90-ті породили безліч поп-ідолів, портрети яких кмітливі китайські виробники клеїли на на одяг та аксесуари. Якість товарів не мала жодного значення — портрети вирішували все: Брітні Спірз та Крістіна Агілера, Backstreet boys і молодий Леонардо Ді Капріо з фільму «Титанік».

Підлітки пишалися та берегли як ока в лобі синтетичні балахони з принтами The Prodigy, Onyx та інших популярних гуртів. Навіть після фізичної смерті зношеного балахону чи дірявої футболки, «портрет» можна було вирізати і пришити, приміром, на спину джинсової куртки.

Колаж: Настя Коріновська/Громадське

Обожнювані зірки удень і вночі крутилися на MTV, а їхні постери з’являлися в перших часописах для підлітків — Cool та Cool Girl. У журналах уже були статті про секс, які потім переповідалися із вуст до вуст. Пізніше в Україні вийшли друком власні тінейджерські журнали: ХзМ, «Молоко» тощо.

Після появи шалено популярного гурту Spice Girls, базари буквально завалили яскравими черевиками на височезних платформах. Звиклі до радянської сірості люди нарешті дорвалися до кислотних кольорів і тепер, здавалося, жити без них не можуть. Помаранчевий, салатовий, рожевий — усі вони лагідно називалися «вирви-око».

Свій внесок у тогочасну моду зробив і хіп-хоп. Він уже не був таким агресивним, як у 80-ті. Колишні гангстери випускали альбоми на великих лейблах, MTV транслювало їхні кліпи, а манера одягатися, як хіп-хоп-зірки, докотилася до пострадянських країн. Щоправда, тут хіп-хоп розуміли по-своєму.

У моду ввійшла «шапка-носок», широчезні штани, капелюхи-пробки з назвами виконавців, а також численні кулони, браслети та значки з назвами гуртів або якимись дивними фразами.

Що ще?

Окрім джинсів та джинсових курток, у другий половині 90-х у моду ввійшли джинсові комбінезони. Мрія кожного підлітка, з численними кишенями, у комбінезонах можна було як ходити до школи, так і лазити по деревах.

Спортивні костюми перекочували з 80-х. Базари переповнювали китайські підробки, зроблені з дивної тканини, яка не розтягувалася. На грудях красувався напис Abidas, Fula, Pima, Nkai, тощо — натяк на «фірмовий» одяг.

Колаж: Настя Коріновська/Громадське

До спортивного костюму пасувала «дублянка» або дерматинова куртка. Популярними серед молоді були також «косухи» з великою кількістю шипів або заклепок.

У сезон осінь-зима носили «дуті» китайські пуховики або жаті плащі.  

Спідниці ставали коротшими, подекуди настільки, що їх називали трусами.

Чоловікам до смаку прийшлися светри з орнаментами та написами. Дівчата ж навмисно розтягували такі светри й носили їх з лосинами.

Неймовірно популярними були джинси-кльош. Що більший діаметр кльошу — то краще.

Колаж: Настя Коріновська/Громадське

Дівчатам припали до смаку кольорові резинки для волосся та, звичайно, легендарні чокери — прикраси, які щільно прилягають до шиї. Відомі вони давно — були в моді ще на початку ХХ століття. Знову згадали про них після Другої світової. Їх носили культові зірки — Мерилін Монро, Софі Лорен та Бріжіт Бардо.

З 1980-х чорні шкіряні чокери, прикрашені шипами, ланцюгами і металевими заклепками стають атрибутом неформальних молодіжних субкультур. А в 90-ті з провокаційного чокер перетворився на масовий.

Отже, 90-ті навчили нас винахідливості, умінню переробляти речі та поєднувати те, що поєднати не можна. І поки мода повертає найкраще з тих років, можна замовити чокер і зрозуміти, що сьогоднішні 25-30- річні — це найщасливіші люди з тих, що жили в 90-ті.

Колаж: Настя Коріновська/Громадське

Підписуйтесь на наш канал у Telegram