«Невдалий трах, або шалене порно». Румунська стрічка, яка знята ніби про нас

Румунське кіно, хоча й існує в нас просто-таки «під боком», мало відоме в Україні. Так звана «румунська хвиля» почалася й закінчилась, а ми наче і не помітили сусідських тріумфів на фестивалях. Можливо, однією з причин є небажання дивитися в дзеркало — надто вже впізнаваними для нас є місцеві реалії. Так само і з фільмом Жуде, бо життя давно перегнало мрію: вчителів та вихователів у нас можуть звільнити не те що за домашнє порно, а навіть просто за фото в купальнику в соцмережах.

Перші кілька хвилин фільму — це те саме порно за участі вчительки, яке потрапило в інтернет і спричинило скандал. До речі, хто саме залив відео в мережу — не зрозуміло, і режисер цим нехтує. А шкода. Найімовірніше, це зробив партнер вчительки, натомість розгрібати наслідки доводиться жінці.

Батьківський комітет (організація, що за силою близька до української РНБО) екстрено збирається, аби засудити вчительку за аморальну поведінку.

Але перед тим, як зобразити судилище, режисер водить глядачів вулицями Бухареста, який знемагає від автівок та неконтрольованої реклами. Запарковані тротуари, хамовиті водії, засклені балкони… Щось нагадує, чи не так? Після цієї довгої експозиції Раду Жуде раптом відволікається від долі вчительки та демонструє глядачам сучасну абетку — кіножурнал, у якому режисер в анекдотичній формі розповідає про теми, які його турбують: зокрема, непроговорену в суспільстві відповідальність за Голокост. Це можна інтерпретувати і як спробу в одному місці викласти свої емоції та переживання, і як ключ до розуміння останньої частини стрічки — власне батьківських зборів.

«Суд» над учителькою відбувається на шкільному подвір’ї відповідно до всіх карантинних обмежень. Батьківський комітет — це колективний портрет населення Румунії, такий, яким його бачить Жуде. Сексисти, антисеміти, націоналісти — гіперболізовані образи обурених батьків, які вимагають звільнити вчительку лише за те, що та не зі своєї провини стала «зіркою інтернету». Мінімальна влада над долею головної героїні перетворює кожного з них на безжального суддю. Авжеж, усе це художнє перебільшення. Тільки все це могло б відбуватися в кожній українській школі.

«Найскандальніша комедія року!» — наголошує український постер цього фільму. Суперечливо, адже смішного у фільмі не так багато. Гротескна форма дозволяє румунському режисеру говорити на непопулярні теми, про які у нас й досі воліють мовчати.

Країні, де місцева влада вимагає повернути до шкіл християнську етику, а вчорашні ультраправі стають поважними членами громадянського суспільства, вкрай необхідні свої сатирики на кшталт Раду Жуде — люди, які можуть пробити статус-кво, що склалося під прикриттям аргументів про війну та національні інтереси.