НЛО, привиди та кола на полях. Хто і навіщо досліджує аномальні явища в Україні

Наприкінці червня розвідка США оприлюднила звіт про «непізнані летючі об’єкти», зафіксовані американськими військовими. У дослідженні йдеться про сотні НЛО, які виявляли військові США впродовж останніх 20 років.

З огляду на те, що звіт готували саме військові, стає зрозуміло, як серйозно в Америці ставляться до дослідження аномальних явищ, натомість в Україні згадки про НЛО радше сприймаються з певною іронією. А втім, і в нас є дослідники, які серйозно спеціалізуються на цій темі: вони згуртувалися довкола єдиного в Україні науково-дослідного центру вивчення аномалій «Зонд».

Навіщо взагалі вивчати НЛО, хто цим займається та де в Україні зафіксовані найбільш «аномальні» зони, нам розповів голова «Зонду» — кандидат технічних наук Артем Білик.

Що таке «Зонд» і як він працює?

Український науково-дослідний центр вивчення аномалій «Зонд» існує з 2004 року. Ми — інтелектуальні наступники Комісії з вивчення аномальних явищ, яка діяла при Науково-технічному товаристві радіоелектроніки й зв'язку імені Попова за радянських часів та яку очолював голова космічної комісії Академії наук Георгій Писаренко.

Нині «Зонд» є, власне, єдиною організацією в Україні, яка досліджує аномальні явища науковими методами.

Наша організація входить до складу Українського аерокосмічного товариства. Окрім того, ми співпрацюємо з товариством «Знання» та Інститутом аерокосмічних технологій КПІ імені Ігоря Сікорського.

Фактично фінансової підтримки від держави ми не отримуємо, хіба що держава в особі тих організацій, які я назвав, надає приміщення та інформаційну підтримку. Тож усе це здійснюється завдяки «Спільнокошту». Або ж якщо журналісти, наприклад, знімають фільм і хочуть висвітлити нашу діяльність, поїхати з нами в експедицію, вони платять за те, що беруть участь.

Які аномалії вивчають дослідники?

Попри брак фінансування, це не назвеш хобі — це повноцінна робота: ми займаємося вивченням аномальних явищ, аерокосмічних феноменів. У нас є комп'ютерні програми для моніторингу, спеціальні моніторингові комплекси.

Наприклад, у Макарівському районі Київської області є зона, яку ми досліджуємо протягом багатьох років ще з радянських часів — там у нас стоїть моніторинговий комплекс уже понад два роки. Він знімає певну ділянку неба, і потім алгоритм, який ми написали, вирізняє об'єкти, які відрізняються за яскравістю, кольором, контрастністю або особливостями руху. І ми створили Telegram-бот, який нам, дослідникам, надсилає результати.

Камера такого моніторингового комплексу знімає 24/7, проте нам не треба переглядати усі 24 години відео — достатньо глянути лише кількасот фотографій на день. Переважно це птахи, зірки, планети: понад 90% аномалій виявляються врешті геть не аномальними.

Аномальність — це вияви феномену або характеристики, які виходять за межі відомих параметрів звичних явищ. Скажімо, якщо об'єкт рухається зі швидкостями, що перевищують звукові, або на величезній швидкості він здатен повертати фактично під прямим кутом — це суперечить нашим уявленням про те, як мають працювати відомі нам літальні апарати.

Найчастіше, звісно, нам повідомляють про аномалії аерокосмічні, тобто НЛО. Ми кілька років тому вивчали об’єкт поблизу Кривого Рогу, що був схожий на обернену літеру Т, розміром близько семи метрів, темно-коричневого кольору. Він зависав у повітрі над невеликим водосховищем. Проводили ретельний аналіз, виїжджали на місцевість, навіть зняли його на відеокамеру. Але так і не змогли з’ясувати, що саме це було.

НЛО вивчають реальні науковці чи це все конспірологія?

Загалом у всій Україні нас, дослідників аномального, небагато — десь 15 людей. У нас є основний осередок у Києві та філії в інших містах.

Наші дослідження самі по собі не є наукою, радше міждисциплінарним науковим напрямом. Тому ми або запрошуємо фахівців (або вони самі до нас приходять) із різних галузей — тих, хто в них працює й має наукові ступені, вчені звання тощо.

Наша діяльність вузькоспеціалізована. Просто метеорити ми не вивчаємо, хіба якщо метеорит має ознаки аномалії.

Наприклад, три роки тому впав метеорит у Київській області, він мав ознаки аномальності — крутився, коли падав. Його зафільмували астрономи і прислали нам фотографії. Та ми, на жаль, не змогли його знайти: певно, він був не металевим, бо ми кілька полів «прочісували» з металошукачем, але так і не відшукали.

Хто повідомляє про аномалії?

Або очевидці, або ж ще у нас є метеорологічні станції — якщо у них є спостереження, вони діляться інформацією. З метеорологічних станцій нині, правда, дуже рідко щось надходить, бо у них немає технічних засобів для сучасного спостереження таких явищ.

Пентагон нещодавно оприлюднив матеріали: в американських військових є повноцінні засоби такі явища фіксувати (це свідчення, зняті на камеру або тепловізор). Ми, звісно, теж намагаємося таке робити, але в Україні немає таких можливостей — системно, на державному рівні, така робота не ведеться.

Складність для ідентифікації аномальних явищ становлять і дрони. Наприклад, коли Ілон Маск запустив «Старлінк», багато хто неправильно ідентифікував ці супутники.

Але ми все одно вдячні всім очевидцям і ретельно розглядаємо кожне повідомлення. Щоправда, ми завжди вимагаємо бодай фото і перевіряємо їх в експерта, бо «я колись десь бачив» навряд чи можна назвати фактом, це неможливо дослідити.

На рік нам надходить близько 40-50 повідомлень. З них 80-90% зрештою виявляються китайськими ліхтариками, дронами, планетою Венерою або тими ж «Старлінками». З ними взагалі біда, вони ж рухаються один за одним — багато маленьких крапок.

Часом бачать падіння супутника — коли він входить в атмосферу і згорає, то здається, ніби маленька блискуча хмаринка повільно пливе небом. Дуже гарне видовище.

Часом надходять повідомлення про кола на полях — ми кілька років тому досліджували таке явище у Вінницькій області. Ще іноді приходять повідомлення про те, що бачать полтергейстів, себто привидів. У нас є моніторинговий комплекс, ми маємо тепловізори, тож це можна дослідити.

Загалом лише 5-10% випадків справді варті уваги. За два роки роботи, наприклад, наш моніторинговий комплекс зняв усього-на-всього два такі явища.

Щодо тих, хто нас сповіщає, — це зазвичай люди допитливі, інтелектуальні, освічені. Ми приймаємо свідчення, спершу перевіряємо заявки, та й розглядаємо лише ті випадки, що були зафіксовані.

Трапляється, хтось стверджує, що його викрали прибульці. Але якщо немає документального підтвердження — ми це не розглядатимемо. Велика ймовірність, що це сталося під час гіпнозу, сонного паралічу або алкогольного сп’яніння.

Ми не можемо покладатися на людську психологію, оскільки ми «технарі». Нас цікавить насамперед технічний аспект.

Щодо тих явищ, які так і лишилися нерозгаданими, ми маємо гіпотезу, що ґрунтується на квантовій механіці — про розгалужені всесвіти Еверетта Гью. Це гіпотеза про те, що існують паралельні світи. Вони можуть взаємопроникати. Ми дійшли такої думки після 16 років наукових досліджень.

Навіщо взагалі усе це знати?

Дослідження аномалій цікавить нас із двох причин. Перша — національна безпека. Будь-яка держава, яка себе поважає, має знати, що коїться в її небі. Адже, скажімо, це можуть бути ворожі дрони.

У Франції, яка є однією з лідерів за вивченням аномальних явищ, як і США, — якщо людина побачила невідомий феномен, вона може звернутися до будь-якої жандармерії. Там їй видадуть анкету на 20 сторінок, яку вона може заповнити — розповісти, що вона бачила. А тоді жандармерія надсилає готову анкету дослідникам.

Друга причина — це новітні технології. Адже ми вивчаємо явища, які демонструють, по суті, порушення відомих нам законів фізики. Хоча ще якісь 150 років тому апарат, важчий за повітря, вважався нонсенсом.

Ми завжди думаємо, що ми на вершині технологій, але знаємо ми досі доволі мало. Спостереження за цими явищами, їхнє вивчення дає можливість для удосконалення згодом наших технологій. Якщо якась держава хоча б трішечки зрозуміє їхню технологію, то уявіть собі, які це відкриття можуть бути в науці — може, навіть зовсім не в тому напрямку, в якому ми зараз рухаємося. Як, наприклад, людство рухалося до парових двигунів і гасових ламп, а потім винайшли електрику.

За часів СРСР державу це цікавило насамперед із погляду технологій, тому була розгорнута ціла система, величезні державні програми з вивчення цих явищ. В Україні, де, перепрошую, системно знищується освіта і наука, і на них виділяється менш як 1,5% ВВП — це просто ні про що.

Ми, до речі, одна з небагатьох країн, яка має один із найбільших архівів із вивчення аномальних явищ — ми зберегли значну його частину.

А найбільший у світі архів аномальних явищ зберігається у Швеції — Archive for unexplained, ми з ним плідно співпрацюємо. Уфологи в усьому світі намагаються розсекретити архіви, ми ж довгий час намагалися його засекретити, щоби держава взяла його на баланс, щоби він не зберігався десь як макулатура.

На якому рівні взагалі дослідження НЛО в Україні?

Ми, звісно, мріємо, що в нас будуть військові програми досліджень, як в Америці. Хоча зараз і в нас моніторингових комплексів дуже багато, зокрема й на лінії фронту, однак системної роботи зі збирання аномальних даних не ведеться.

Можна трішки помріяти, що в Україні буде система глобального моніторингу, де можна буде ті алгоритми, про які ми говоримо, поширити на всі камери, що спостерігають за небом тощо. В такий спосіб можна буде відсіювати, виявляти такі явища і розуміти їх, бо вони тяжіють до певних зон.

Є вони й в Україні. Наприклад, у Макарівському районі Київської області. Там є наш моніторинговий комплекс, що фіксує тиск, температуру, параметри магнітного поля тощо — але це небагато.

А щодо інших країн — наприклад, на межі Швеції й Норвегії є долина Хессдален, де ще з 1980-х років десятки аномальних явищ спостерігаються щомісяця. Жоден тиждень не минає без того, щоби там щось не спостерігалося. Науковці встановили там десятки комплексів — із радарами, сейсмографами — і за цим спостерігає міжнародна команда вчених. Кожен може зайти на сайт і подивитися, які явища було зафіксовано.

Насправді це не потребує багато інвестицій, тому що, організовуючи моніторинг за довкіллям загалом (та аномальними явищами зокрема), ми будемо знати більше про екологічну ситуацію.

Крім того, нині в Україні планують запустити супутникову програму моніторингу зелених насаджень, щоб контролювати незаконні вирубки. І ця ж програма може охоплювати виявлення кіл на полях, які регулярно виникають в Україні.

Трохи практичних порад: що робити, якщо усе ж побачили НЛО?

Є техніка безпеки, яку ми розробили і якої ми ретельно дотримуємося у наших експедиціях: в разі зустрічі з чимось невідомим не слід активно діяти.

Якщо ви бачите невідомий об’єкт, який завис над будинком, — не треба брати лазерну указку й передавати йому сигнали азбукою Морзе. Це може бути дуже-дуже небезпечно. Те ж саме, якщо ви у лісі побачили ведмедя, не треба відразу бігти, обійматися, робити селфі, світити в очі ліхтариком, пропонувати йому меду абощо.

Насамперед варто зафільмувати побачене — звісно, з відстані. Потім повідомити комусь поряд, знайти ще очевидців. Щоби не виявилося, що це лише ви бачили: у вас може зламатися техніка, стертися відео.

До речі, коли очевидці знімають на відео, а потім бояться, що НЛО за ними прилетить, страждають від параної та видаляють це відео, тут помітно великі зусилля масової культури. У масовій культурі прибульців ми здебільшого вбиваємо.

Коли люди повідомляють про аномалії — це чудово, це люди, які хочуть більше знати про навколишній світ. Ми всім відповідаємо, навіть тим, хто пише просто з якимись думками. У нас регулярно відбуваються семінари, відкриті публічні лекції. Там ми розглядаємо моделі співіснування з іншими цивілізаціями, можливість небіологічних форм життя тощо.

Бо Всесвіт різноманітний, незвіданий, і ми повинні розгадувати цей світ, бо так ми зрозуміємо загадку власного існування: чому ми такі, як ми є, чому світ такий, як він є.