Нові друзі Татарова замість старих друзів Зеленського: що відбулося в СБУ і ОГП

Наша редакція працює цілодобово з різних куточків країни, аби ви були в курсі того, що насправді відбувається. Якщо для вас важливе те, що ми робимо, і ви вже підтримали Збройні Сили України, можете підтримати наше інформаційне військо.

Увечері 17 липня президент Володимир Зеленський несподівано відсторонив генпрокурорку Ірину Венедіктову та усунув з посади голову Служби безпеки Івана Баканова. Попри те, що претензії до їхньої роботи озвучували давно, публікування цих указів і звільнення саме зараз стало несподіванкою.

Зрадники чи підкилимні інтриги: чому президент хоче позбавити Баканова та Венедіктову їхніх посад?

Формально і Венедіктовій, і Баканову вказали на двері через те, що вони в своїх відомствах «не помітили» купу російських шпигунів.

«Зокрема, понад 60 працівників органів прокуратури та СБУ залишилися на окупованій території і працюють проти нашої держави», — наголосив у вечірньому зверненні президент Зеленський. Він додав, що загалом зареєстрували 651 кримінальне провадження щодо державної зради та колабораційної діяльності.

Видання Politico ще в червні прогнозувало, що Зеленський попрощається зі старим другом дитинства (Баканов і Зеленський жили в одному під’їзді і навчалися в одній школі — ред.) — і нібито все через Херсон. Наближені до президента співрозмовники розповіли виданню, що російські війська так швидко увійшли в місто, бо співробітники СБУ не змогли підірвати Антонівський міст через Дніпро.

Окрім того, як розповіли джерела видання, начальник херсонської СБУ Сергій Криворочко наказав співробітникам Служби залишити місто перед штурмом російських військ всупереч наказу Зеленського.

У роботі на росію підозрюють і експомічника начальника Херсонського управління СБУ Ігоря Садохіна. А 16 липня затримали ексначальника управління СБУ в Криму Олега Кулініча, звільненого в березні — його підозрюють у передаванні розвідданих російським спецслужбам.

Ексначальник Головного управління внутрішньої безпеки СБУ Андрій Наумов взагалі виїхав за кордон за кілька годин до вторгнення рф і був затриманий 7 червня у Сербії. Його підозрюють у передаванні російським спецслужбам даних, що є державною таємницею, зокрема інформації про ЧАЕС. Президент позбавив Наумова й Криворучка звання генералів та назвав їх зрадниками.

«Якщо говорити про те, що сталося 24 лютого і про передумови, то до Служби безпеки України багато запитань. Зараз постає питання інтеграції російського впливу і російської агентури безпосередньо у Службу безпеки. Це стало дуже гостро видно, коли росіяни активували всі свої сили й засоби і “розкрили" своїх агентів у лютому-березні, що призвело й до трагічних наслідків, зокрема в Херсонській області. На мою думку, до Баканова є питання щодо реформи СБУ, його недостатньо проактивної позиції і швидкого реагування на виклики», — розповідає народна депутатка від «Слуги народу» Мар’яна Безугла, яка очолює підкомітет Ради з питань СБУ — саме він і заслуховував дані про проблеми у спецслужбі.

А втім, в опозиції вважають, що були й більш політичні причини усунення Баканова.

«Є й неофіційна версія, що Баканов фактично був усунутий від прямої комунікації з Зеленським, і цю комунікацію перебрав на себе Андрій Єрмак (керівник Офісу президента — ред.). Найгіршу послугу Баканову зіграло те, що на початку активної фази російської агресії, в лютому, Баканова не було в країні.Тож Єрмак відтоді й намагався усунути Баканова з позиції керівника СБУ, фактично надавши можливість керувати цією структурою першому заступнику Малюку, який є людиною Татарова», — додає ще одну причину усунення Баканова нардеп від «Голосу» Ярослав Юрчишин.

Через те, що СБУ — військова організація, Баканова усунули як військового, з посиланням на 47 статтю Дисциплінарного статуту ЗСУ. Стаття дуже серйозна — «неналежне виконання службових обов'язків, що призвело до людських жертв чи інших тяжких наслідків або створило загрозу настанню таких наслідків».

Як пояснив заступник керівника Офісу президента Андрій Смирнов, Баканова і Венедіктову відсторонили, аби вони не заважали розслідуванням. Що може «світити», якщо звинувачення підтвердяться? Найімовірніше, Баканов просто піде з посади й тим усе скінчиться.

Венедіктова проти

Цілу добу після оприлюднення президентського указу Ірина Венедіктова мовчала. Лише під вечір 18 липня на фейсбук-сторінці написала допис із натяком на те, що звільнення вважатиме законним, лише якщо за нього проголосують народні депутати, а такий спосіб відсторонення назвала «кулуарним»:

«Якщо відповідна постанова буде зареєстрована в стінах українського парламенту, я ні на секунду не задумаюсь і прибуду на звіт до народних обранців. Я не можу і не збираюсь сперечатись із думкою чи рішенням президента — президент у своєму праві ухвалювати рішення, зокрема й обговорюване зараз. Процедура звільнення Генпрокурора всім добре відома, іншої нема, інша не передбачена законом».

Поки що цей пост — єдина публічна реакція Венедіктової на відсторонення. За інформацією «Дзеркала тижня», 18 липня Венедіктова була на робочому місці та зібрала нараду, на якій повідомила співробітників, що вона й надалі збирається виконувати свої обов’язки і отримувати зарплату.

«Венедіктовою давно були незадоволені через те, що вона не вв’язувалася в відверто політичні розслідування, зокрема не проявляла активності у справах Петра Порошенка. Фактично, коли виникала потреба підписати політично мотивовані провадження, то Венедіктова була чи то у відрядженні, чи то у відпустці, а підписував ці подання її перший зам Симоненко, який зрештою і став виконавцем обов'язків», — пояснює народний депутат від «Голосу» Ярослав Юрчишин.

Чи законно усунули?

Венедіктову президент усунув на підставі закону «Про правовий режим воєнного стану». 12 травня Рада внесла до нього зміни й надала президенту право під час воєнного стану відстороняти посадовців, призначення на посаду яких належить до його повноважень.

Нардеп від «Голосу» та член правоохоронного комітету Андрій Осадчук вважає, що відсторонення Венедіктової і усунення Баканова викликає запитання: Конституція все ж не надає президенту таких повноважень, а повноцінне звільнення має відбуватися через Верховну Раду.

«Норма закону про воєнний стан не може перекреслювати Конституцію. Перелік повноважень президента є вичерпним. Якщо президент хоче звільнити генпрокурора чи голову СБУ — я вітаю це. Але спосіб, у який це пропонується зробити, виглядає дивно і може нанести шкоди. Усе-таки ми живемо в парламентсько-президентській республіці. Якщо ми будемо ігнорувати парламент і механізми, передбачені Конституцією, до добра це не доведе», — попереджає Осадчук.

Натомість кандидат юридичних наук Андрій Тригуб з ним не погоджується. Адвокат вважає, що з огляду на війну укази президента цілком мають право на існування.

«Чи президент — та посадова особа, яка вносить подання про призначення і звільнення? Так. Процедури в умовах воєнного стану відрізняються від цивільних? Очевидно, так. Чи могла Конституція передбачити все до кожної буквочки? Очевидно, ні. Тому, я думаю, ці укази не можна вважати очевидно незаконними», — пояснює юрист.

А втім, незадовго після указів про відсторонення президент вніс у Верховну Раду подання щодо звільнення Баканова та Венедіктової. Парламент ці пропозиції підтримав.

Друзі Татарова поспішають на допомогу?

Тимчасовим очільником СБУ Зеленський призначив першого заступника Баканова Василя Малюка. Журналісти «Української правди» помітили Малюка на святкуванні Дня народження заступника глави Офісу президента Олега Татарова.

Що ж до Ірини Венедіктової, то дисциплінарне провадження не може тривати довше 60 днів — тобто президенту доведеться визначитися з долею генпрокурорки щонайбільше за два місяці. Тим часом виконувати обов’язки генерального прокурора України буде заступник Венедіктової Олексій Симоненко (і його теж помічали на Дні народження Татарова).

Центр протидії корупції вважає, що саме Симоненко «злив» справу Татарова, якого Національне антикорупційне бюро (НАБУ) підозрювало у співучасті в даванні хабаря. Симоненко забрав провадження у НАБУ, передав його Службі безпеки та усунув від розслідування прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). Справу Татарова розслідував детектив НАБУ Олександр Клименко: він ще торік переміг у конкурсі на нового очільника САП, однак його кандидатуру досі не затвердили. Комісія з проведення конкурсу на посаду керівництва САП має вкотре зібратися 19 липня й таки остаточно затвердити переможця. Нардеп Ярослав Юрчишин зауважує, що керівника САП після затвердження комісії мусить призначити саме генеральний прокурор, а не виконавець його обов’язків, інакше це може створити передумови для оскарження рішення в судах.

«Татаров, який блокував конкурс, з одного боку все ж погодився, щоб його завершили і переможцем став пан Клименко, але заразом отримав свою людину на посаді виконавця обов’язків, який або не підпише (призначення Клименка — ред.), пославшися на те, що це не входить до його обов’язків, або підпише і тим самим “підвісить” керівника САП», — підсумовує Юрчишин.

Тим часом і журналісти, і активісти застерігають: кандидати, призначені в.о. генерального прокурора та голови Служби безпеки, фактично створюють монополію Олега Татарова та Андрія Єрмака на правоохоронні органи. І чи внесе Зеленський у Верховну Раду кандидатури Малюка і Симоненка, щоб парламентарі позбавили їх частки в. о. — поки незрозуміло.