У селищі міського типу Нові Санжари на Полтавщині 20 лютого ми побачили не дуже гідні вчинки людей, які «зустрічали» українців з китайського Уханя. Та було б несправедливо ототожнювати це місце лише з цією ситуацією. hromadske попросило експертку Інституту масової інформації Ірину Земляну розповісти про її Нові Санжари, де вона народилась і росла.

Нові Санжари — це місце, де живуть мої батьки, де я трохи ходила в школу, де зависала на концерті Іво Бобула та Алли Кудлай, вперше відпочивала в літньому таборі й ще багато й багато чого тут робила.

Колись в 11 класі на тренуванні до новорічного вечора підвернула ногу, в лікарні діагностували перелом. Проходила з гіпсом декілька днів, нога перестала боліти, і мене відвезли у «воєнний санаторій», щоб «просівітити ногу ще й на їхньому рентгенові» — так я вперше побувала у санаторії «Нові Санжари». Перелому в мене не виявили, до речі. Потім ще не один раз ходила туди на масаж спини, бо «там масажисти уміють дєлать масаж».

Нові Санжари як курорт

У Вікіпедії про Нові Санжари написано таке: «Візитівкою Нових Санжар є Медичний центр Внутрішніх військ МВС "Нові Санжари"». Саме завдяки йому люди з усієї України дізнаються про селище. Багато приїздили сюди в якості «отдихающих», а потім купували будинки, одружувалися та залишалися жити. Є справжні фанати Санжар, які з року в рік приїздять сюди відпочивати.

Окрім «військового» санаторію, тут знаходяться ще 6 дитячих таборів. Тому щоліта селище наповнюється табірними змінами і дітьми — ось тоді починається справжній двіж. Не уявляю, скільки тут відпочивало дітей за весь час. Досьогодні, коли кажу, що з Санжар, часто чую: «А я там у таборі колись відпочивав/ла».

А мінеральна вода «Новосанжарська», що має унікальні оздоровчі та лікувальні властивості та лікує хронічні хвороби органів травлення! Місцеві жартують: «Новосанжарська вода — ні пользи, ні врєда».

Про місцевий благоустрій

Ви колись бачили «Екологічну карету»? А в Санжарах вона є. Це таке місцеве ноу-хау, вигідна заміна сміттєвозам і запорука чистоти у селищі. Пристрій являє собою триколісний велосипед із металевою корзиною для сміття. На ньому їздять прибиральники, забирають відходи з урн та слідкують за загальною чистотою.

Ще люблять відкривати нові сквери, парки та лісопарки — загалом їх тут 8. Коли в Санжарах народжується синочок — садять дубочок, а коли донечка — липку. Місцеві жартують, що якщо в Санжарах з'являється порожнє місце — там одразу засаджують парк. Чи облаштовують сквер або пам’ятник, якщо місця не так багато.

Наприклад, пам’ятник «Слава праці селянина», який стоїть коло базару і являє собою істоту з усім реманентом землеробів. Під судом є місце прощення і примирення, там можна сісти та помиритися. І, дивись, вже й до суду не доведеться ходити. А якщо дуже зашкалюють емоції і з цим треба щось зробити — можна сходити до антикризового стовпа та «з усієї дурі погепати кувалдою по накувальні» — і як рукою зніме. Ще є величезна цигарка, що нагадує про шкоду куріння, і перший в Україні навігатор — стовп, що показує напрями та відстані до багатьох столиць світу. Дехто навіть їхати по вказівниках намагався.

Чотири роки поспіль Кабінет Міністрів визнавав Нові Санжари переможцем Всеукраїнського змагання «Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку».

Аби ми створювали більше важливих матеріалів для вас, підтримайте hromadske на Спільнокошті. Будь-яка допомога має велике значення.

А щоб зрозуміти новосанжарську філософію життя, ось вам історія про собаку (читати полтавською говіркою):

У подруги моєї сестри є собака. Ну не її, а общий. Такий собі собака на два, а то і три двори. Він дуже хитрий. Живе в одних хазяїнів, де його дуже харашо годують і переживають, як його довго нема. Там у нього настоящий дом, і звати його Рекс. Просте собаче ім’я — Рекс.

Ну, а коли Рекс приходить у двір до других хазяїнів, то старається бути другим. Старається, щоб на нього обратили сначала вніманіє, а потом хоче понравитися, і, в конєчному результаті, щоб його нагодували чимось вкусніньким. Ще він класний тим, шо не можна побачити всі його мінуси, бо він же врєменний собака — прийшов і пішов, того його можна тільки любить і всьо. Тільки начинає піднадоїдать — він бере і уходе.

Є одна особєность в цьому дворі: тут його ніхто не називає Рексом, ну бо ніхто ж не знає, як його звати насправді. Того називають його Хадиж. А чого Хадиж? — бо в нього пружний хвіст. От так лежить на коврику в ожиданії нового хазяїна, хазяїн виходить — і собака такий радий, шо просто капец, махає хвостом з усієї дуряки, а хвіст-то пружний, і тут вдаряється хвостом в ногу хазяїна з усього розмаху — і такий звук: «ХааДииЖЖжж!».

Літо, на вулиці приємна прохолода, ти виходиш у двір свого будинку і чуєш, як здалеку грає «естрада» на стадіоні. У селищі свято — на стадіоні святкують шкільний випускний. Там гуляють неконфліктні, іронічні, гостинні люди, що пишаються своїм селищем, річкою Ворсклою та лісом. І дуже люблять «куротніків», бо вони додають більше життя в повільний ритм санжарського.

Думка редакцiї може не збiгатися з думкою автора

Незалежні завдяки вам

Ми працюємо незалежно від політиків та олігархів. Наша журналістика існує завдяки вам. Ви можете підтримати нас, а ми зможемо продовжити розповідати, що насправді відбувається.

Поділитись: