Цим випуском програми «Об’єктив» ми розпочинаємо новий сезон. Ми з Docudays UA продовжимо добирати повнометражні документальні стрічки для перегляду, ширше розкриватимемо важливі теми та знайомитимемо вас з документалістами.

Цього разу в нашому «Об’єктиві» режисер документального та ігрового кіно, оператор та продюсер Валентин Васянович. Ми поговорили з ним про його фільм «Присмерк», про підходи до режисерської роботи, а також про село й вічні теми життя та смерті.

Валентин Васянович
Режисер, продюсер, оператор
Отримував освіту в КНУТКіТ ім.Карпенка Карого, «Режисура документального кіно» та в школі Анджея Вайди
Працює з документальним та ігровим кінематографом

 

Документальний фільм «Присмерк»

Герої фільму: 82-річна Марія та її син Сашко. Вони живуть у селі. Сашко осліп і потребує постійної допомоги та піклування Марії. Жінка з усіх сил чіпляється за життя, щоб доглядати за сином. Але смерть неминуча і вони обоє про це знають.

  Валентин Васянович, режисер

«Так сталося, що в фільмі «Присмерк» я зняв ту саму героїню, що і в стрічці «Старі люди», тільки на 10 років пізніше. Це моя тітка. Так часто буває, що ти ходиш-ходиш, дивишся на людей, на об’єкти, на стосунки, але не розумієш, що це кіно. А потім щось відбувається і ти розумієш, що треба знімати, бо буде пізно вже скоро. 

Ну, з родичами найпростіше — вони знають тебе з дитинства, вони тебе пускають одразу в своє життя і розкриваються перед тобою, бо знають, що ти їх не образиш».

Кадр з фільму «Присмерк», режисер Валентин Васянович

«В фільмі мало діалогів, бо там говорить пейзаж, мова тіла, фактура. Мені цікаво з такими речами працювати, бо коли починають триндіти, то словами дуже легко все замулити і тоді за ними взагалі нічого не побачиш. Бувало, виходиш і от сидять вони на лавці під стіною, ставиш на них камеру, не знаючи що ти хочеш зняти, і вони не знають, ніхто не знає. І тоді виникає така напруга, що має через якусь шпаринку вийти і вона обов’язково знаходить цю шпаринку і тоді обов’язково щось відбувається. Головне завдання режисера — навести на героїв камеру і ввімкнути запис. Й чекати. Це мій такий рецепт».

Кадр з фільму «Присмерк», режисер Валентин Васянович

«Всіх цікавить, коли хто помирати буде.  Тема смерті універсальна для всіх, як і кохання. І фінал фільму зрозумілий: всі помруть. Герой фільму Сашко помер через півроку по закінченню зйомок, тітка ще протягла рік. Але кіно не про це було. Мені були цікаві стосунки цих рідних людей на межі. Оскільки вони поруч, то ясно, що там є конфлікти, є любов і гумор, там є життя і смерть — все це фантастично сфокусовано в одному дворі.

Головне не сидіти вдома і не думати: «От зараз я придумаю кіно і потім його зніму», а навпаки — береш камеру і йдеш знімати, по ходу ти обов’язково підбереш якусь тему. 
Простішим треба бути. Тобі подобається знімати кіно? Ти отримуєш колосальне задоволення від усіх етапів: від зйомок, від монтажу, від пошуку — тоді мені здається нема сенсу думати про твою важливість в історії, про месседжі та посили. Мені здається це штучним і неправдою. Я для себе знімаю кіно. Просто якщо воно мені подобається, то воно і глядачу сподобається».

Кадр з фільму «Присмерк», режисер Валентин Васянович

«Об’єктив» рекомендує: фільм Валентина Васяновича «Старі люди». 

Це родинна стрічка братів Валентина та Максима Васяновичів. 
Режисерський диплом Валентина, знятий у 2001-му році. У фільмі показане село, що доживає свій вік, як і його жителі.

«Два тижні експедиції на роздовбаному УАЗіку. Самогон та фантастично живі, хоч і старі, люди... Чистий дзен», — Максим Васянович.

Поділитись:
spilnokosht desktopspilnokosht mobile