«Обличчя кольору війни»: актори з Маріуполя, яким вдалося вибратися з окупації, дали спектакль у Києві (ФОТО)

Про це повідомив наш кореспондент з місця події.

Більшість авторів вистави — учасники незалежного маріупольського театру «Концепція», проте є актори і з інших місцевих труп. Дехто з них пробув в окупації майже півтора місяця й після того, як основна частина трупи пішки вийшла з міста, режисер та актори опинилися в Києві.

Колег підтримав столичний Театр на Подолі, який погодився надати маріупольским артистам свою сцену для репетицій та вистави. Зрежисував спектакль співзасновник маріупольської «Концепції» Олексій Гнатюк.

Під час спектаклю актори читали драматичні монологи, інколи співали й танцювали, а хтось декламував вірші. У виставі трупа практично погодинно згадувала події перших днів російського вторгнення в Маріуполь. Герої різного віку, з різним темпераментом, світоглядом і способом життя. Але їхні долі переплела війна, коли довелося рятуватися в одному бомбосховищі.

«Це переказ реальних історій маріупольських акторів театру про перебування в окупованому Маріуполі. Намагання жити та займатися звичними справами, приготування їжі без світла та води під постійними обстрілами, перебування у підвалах та жахливі втрати близьких... Справжні свідчення геноциду українського народу в обличчях маріупольців», — йшлося в анонсі спектаклю.

Ближче до завершення вистави персонажі з бункера записали відеоповідомлення до родичів. Режисер Олексій Гнатюк розповів, що ці тексти актори писали самі. «Вони не грають, а проживають свою історію», — каже Гнатюк.

Наприклад, 46-річна Анна у своєму монолозі звернулася до 24-річного сина, якого давно не бачила. Через війну акторка змогла зустрітися з ним лише в день прем'єри, 28 липня, коли той прийшов на спектакль. Вона не змогла вибратися з Маріуполя в Україну, тому виїхала через росію в Європу, і не могла бачити сина. За цей час той встиг одружитися.

«24 лютого вийшла з дому і більше не повернулась до нього. Втратила свій дім і батьківський, він згорів дотла. Зараз кочую, і все моє життя — це маленька валізка», — розповідає Анна, додаючи, що все одно планує надалі залишатися в театрі, оскільки дуже любить свій колектив.

14-річна акторка Аліса та 12-річна Софія розповідають, що вибралися з Маріуполя в березні, коли в місті вже відбувалися запеклі вуличні бої. Під час одного з обстрілів російський снаряд влучив у будинок Аліси, а Софії з родиною довелося близько місяця вибиратися селами на територію, підконтрольну Україні. Вони наймолодші учасниці спектаклю.

За словами режисера, це напівдокументальна історія, а актори стали також її співавторами. У виставі використовували й українську, і російську. Гнатюк каже, що таким чином хотіли підкреслити, що маріупольців ніхто не утискав за російську мову.

Режисер постановки висловив сподівання на подальшу співпрацю з цими акторами й розраховує покласти ще раз цю ж виставу у цьому ж театрі. Крім того, цей спектакль планують повозити Україною та Європою. «Люди мають знати про цей біль, про те, що ми переживали», — наголошує Гнатюк.

Наша редакція працює цілодобово з різних куточків країни, аби ви були в курсі того, що насправді відбувається. Якщо для вас важливе те, що ми робимо, і ви вже підтримали Збройні сили України, можете підтримати наше інформаційне військо.