Одна країна, два президенти: чим закінчиться протистояння у Венесуелі

Лідер опозиції Венесуели Хуан Гуайдо проголосив себе виконувачем обов’язків президента. Його миттєво визнали Сполучені Штати та 7 країн-сусідів. Натомість Росія, Туреччина та Куба підтримують де-юре президента Ніколаса Мадуро, який керує країною з 2014 року. У сутичках прибічників опозиції з поліцією вже загинули 16 людей. Політична криза розгортається на тлі економічної ― катастрофічна гіперінфляція та недоїдання змусили 3 мільйони венесуельців емігрувати. Як розвиватимуться події у Венесуелі та яке значення мають для світу?

Що відбувається

На вулицях столиці Венесуели Каракаса знову тисячі людей.

«Час покласти край диктатурі. Будь ласка, виходьте на вулиці, ― закликає учасник антиурядової акції протесту Ектор Сільва на камеру агенції Reuters. ― Досить голоду, нестачі ліків та померлих на вулиці людей. Досить. Народе Венесуели, час виходити на вулиці!»

За останні два роки таких демонстрацій було чимало, однак цього разу все інакше. Опозиція як ніколи близька до того, щоби перебрати владу в країні ― після того, як економіка Венесуели за правління президента Ніколаса Мадуро зазнала найбільшого у світі падіння. Протестувальники , які вийшли на вулиці, не стільки підтримують опозицію, як вимагають зміни влади, котра довела багату нафтою країну до економічної катастрофи.

Цього разу у Венесуелі все інакше, бо голова опозиційної Національної асамблеї Хуан Гуайдо проголосив себе виконувачем обов’язків президента. Він посилається на статтю конституції, яка дозволяє венесуельцям повставати проти нелегітимної влади. Опозиція вважає вибори президента, на яких минулоріч знову переміг Ніколас Мадуро, сфальсифікованими. 14 січня офіційно почався другий термін Мадуро. Однак його не визнають країни-сусіди Латинської Америки. А головне ― Сполучені Штати Америки.

Дональд Трамп визнав Гуайдо президентом уже за 5 хвилин після його самопроголошення. Його також визнали Канада та 7 країн-сусідів Венесуели, серед яких Бразилія, Аргентина та Чилі. Євросоюз займає нейтральну позицію і закликає провести вибори. Натомість Росія, Туреччина, Куба, Мексика та Болівія заявили, що підтримують Мадуро і вважають події у Венесуелі спробою державного перевороту.

Сам Ніколас Мадуро, який прийшов до влади після смерті батька соціалістичної, «боліваріанської» революції Уго Чавеса, обурюється втручанням США у внутрішні справи Венесуели. У відповідь на визнання Гуайдо він розірвав дипломатичні відносини зі США і вислав з країни американських дипломатів. Утім, від народного гніву його це не рятує.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Янукович по-латиноамериканськи: що треба знати про протести у Венесуелі?

Лавина інфляції

Попри те, що уряд звинувачує «руку Вашингтона» в організації протестів, венесуельці таки мають чимало приводів для невдоволення владою. Інфляція в країні у 2018 році сягнула 1 300 000%. Близько 90% населення живе за межею бідності. Люди не можуть дозволити собі базові продукти харчування. Ті, хто мають хоч якусь копійку, купують на ринках несвіже м’ясо, адже через перебої з електрикою продукти швидко псуються. Матері віддають своїх дітей на всиновлення в заможніші родини, бо не можуть їх прогодувати. Від браку ліків та поганого харчування помирають діти.

«Я щодня бачу, як люди шукають їжу у смітниках, ― розповідає Громадському венесуельський журналіст Іван Ернесто Реєс. ― Мені доводиться працювати на трьох роботах, аби мати можливість прожити».

За останні роки 3 мільйони венесуельців емігрували, переважно в сусідні Колумбію, Бразилію, Еквадор та Перу. Це кожен десятий мешканець Венесуели. Матері залишають удома малих дітей, аби заробити на їх прожиття за кордоном. «З 12 моїх друзів, з якими ми вчилися в університеті, у Венесуелі зараз залишилося троє чи четверо», — каже Реєс.

І це попри те, що Венесуела володіє одними з найбільших у світі запасів нафти. Якщо президентові Чавесу ще вдавалося забезпечити венесуельцям достойний рівень життя, то після його смерті та падіння цін на нафту економіка країни обвалилася. Політика наступника Чавеса, Ніколаса Мадуро, лише погіршила ситуацію. Сам Мадуро звинувачує у краху економіки санкції, запроваджені США.

Латиноамериканські сирійці

Наплив утікачів з Венесуели ООН називає найгіршою міграційною кризою в Латинській Америці, масштаби якої можна порівняти з утечею біженців з Сирії до Європи. Близько одного мільйона венесуельців пішки перейшли гірський кордон та осіли в сусідній Колумбії ― проте роботи для них там бракує. Тому багато хто вирушає далі на південь ― до Еквадору та Перу. Інші мігрують до Бразилії. Мігранти з Венесуели, які йдуть уздовж доріг із клунком речей, стали звичним видовищем у Південній Америці.

Однак їм не всюди раді. Еквадор оголосив надзвичайну ситуацію та посилив перевірки на своєму кордоні з Колумбією ― саме через мігрантів з Венесуели. У Бразилії підпалили та розграбували табір венесуельських утікачів. Зараз влада цієї країни запустила програми переселення венесуельців углиб країни, подалі від кордону ― до великих міст, таких, як Ріо―де―Жанейро та Сан―Паулу, де для них може знайтися робота. Інші країни Південної Америки вже кілька років бачать плоди кризи у Венесуелі ― тож недивно, що їхні лідери майже одностайно підтримали самопроголошеного президента Гуайдо.

Як може завершитися криза?

Попри протести опозиції та підтримку її лідера з боку США, Ніколас Мадуро не має наміру йти з посади президента. Наступними днями можна очікувати продовження протестів ― попри їхнє тотальне ігнорування з боку державних медіа. За словами журналіста Реєса, деякі венесуельці не знають про те, що Гуайдо проголосив себе президентом, і що його підтримують США, ― влада повністю контролює газети та телебачення, тож у курсі новин лише користувачі соцмереж.

Те, як вирішиться нинішня криза, значною мірою залежатиме від дій армії. Міністр оборони Венесуели 24 січня заявив, що військові залишаються лояльними до президента Мадуро. Однак, чи надовго ― питання відкрите, особливо в умовах тиску, що зростає і ззовні, і всередині Венесуели.

Довго утримувати статус-кво Ніколасові Мадуро буде дуже складно, переконаний аналітик Stratfor Реджі Томпсон, експерт із регіону Латинської Америки. У своїй статті він пише, що у США є ще два важелі тиску на Мадуро: це заборона імпорту венесуельської нафти та, у випадку радикалізації ситуації, військове втручання. Чи застосує Вашингтон ці важелі, і які саме з них, залежатиме від того, як розвиватимуться події у Венесуелі. Заборона на імпорт нафти, крім того, що вдарить по звичайних венесуельцях, здатна послабити лояльність прибічників Мадуро, зокрема керівництва армії. Томпсон прогнозує, що зміна влади у Венесуелі відбудеться найближчим часом ― питання лише в тому, буде вона мирною чи ні.