Олег Скрипка: Треба жити і вижити

Лідер гурту «ВВ» Олег Скрипка, проїхавши Україною з концертами для українських військових, переконався, що саме у цей час життя цінується ще більше – і не варто посипати голову попелом. Треба жити і вижити, каже музикант.

Комбриг почекав, поки ми доспівали другий куплет гімну України, потім кричить «Всі в укриття!», бо, виявляється, нас вже бомбили. Виявляється, що по нас стріляли. Ми всі сховалися у бліндажі. Дядічко вже такий, дорослого віку, сидить з нами у бліндажі і каже: «Там же гітара стоїть. Класний інструмент. Шкода гітари». Пішов, взяв гітару і заніс в укриття…

А що маємо робити ми, люди, які не пішли на фронт, а лишились у тилу?

Ми маємо будувати український світ тут, в Україні. Треба робити, бути ефективнішими в 10 разів. Я роблю події, фестивалі, виступи – ми збираємо кошти на фронт, але треба продовжувати жити емоційно і духовно в тому числі.

І є люди, які того не розуміють, вони блокують. Є люди, які кажуть, що треба зарити себе в землю, посипати голову попелом і всім помирати у цей час. Навпаки, зараз життя дуже цінується. Це нам надає силу – треба жити, треба вижити!

Має бути потужний мирний тил. Війна закінчиться рано чи пізно (я думаю, що рано). У нас мусить бути свій фронт – культурний, соціальний, економічний…

Які сліди залишить війна? Чого навчиться українське суспільство?

Війна – це хвороба соціального тіла країни. Якщо ми не можемо займатися здоров’ям свого тіла – соціальним, духовним – потім країна хворіє. Але після хвороби наступає видужання. Після кожної війни йде бурхливий розвиток – відбувається соціум. Ідеї, які привели до війни, відпадають, як суха шкіра у змії. І потім оновлене суспільство починає вибудовувати країну. І таке відбудеться в Україні.

Українці знайшли ноу-хау: як ми злагоджено допомагаємо армії, як Майдан працював, як працюють наші творчі проекти. Багато людей збираються і без чіткої структури вирішують питання. В бізнесі це давно вже існує – наука ця є. Якщо зараз ми перенесемо це на масштаб країни, у нас будуть результати дуже швидкі.

Мене критикували і критикують постійно за те, що я хочу і співпрацюю з владою. Я бачу схему: ми робимо щось, і ми залучаємо до цього владу. Але влада має допомогти і не впливати радикально на той процес, який ми робимо громадою. Вони нам мусять бути в поміч.

Коли ми говоримо про незалежність, ми часто маємо на увазі саме відсторонення від пострадянського простору. Чи відбудеться воно зараз?

Треба не боротися проти чогось, а переключатися. Якщо ми будемо боротися з «совком», ми постійно будемо в минулому лишатися. Це постійно будуть якісь похідні від «совка».

Треба будувати абсолютно нове і лишити в спокої всі ці радянські реалії.

А як виглядає ідеальна країна в уявленні Олега Скрипки? Якою вона має бути?

Я собі уявляю дуже активний мистецький народ. Візуально, як країна виглядає, мені дуже важливо – країна дуже красива, країна барвиста.

Я захоплений теоріями створення громад. Громада вирішує, які проекти вона може реалізувати. Україна – це спільнота громад.

У нас є здатність до співпраці. Це буде наша фішка – співпраця.

А влада, вона буде, але вона буде нести тільки помічну функцію – дуже таку легку. І не будуть всі шишки на владу летіти, бо вона буде в поміч громадам. Відповідальність буде за громадами. Треба просто мінімізувати державу.

Не треба в негатив скотитися – поплакатися, посваритися один з одним (ми це дуже любимо).

Хто би міг подумати, що ми будемо у війні з Росією і ми будемо ще й перемагати?! Ми у війні, і ми до цього звикли, і розуміємо, що перемога за нами!

\ Андрій Баштовий