«Основний недолік «Мінська» в тому, що Росію не розглядають як сторону конфлікту» — президент Фонду ім. Бьолля

Ральф Фюкс – президент Фонду імені Гайнріха Бьолля, німецького політичного фонду, що сприяє розвитку демократичного громадянського суспільства у всьому світі. В Україні представництво Фонду Бьолля займається модернізацією енергетики та енергоефективності, сприяє громадянським ініціативам із захисту прав жінок і розвитку міст.

Важливою частиною роботи Фонду є україно-європейський та україно-німецький діалоги: об’єднання Європи та побудову демократії у колишніх радянських республіках пан Фюкс бачить головним проектом його політичного покоління. В інтерв’ю Громадському він поділився своїм баченням децентралізації України, запропонував зміни до Мінських домовленостей та пояснив, чому Німеччина продовжуватиме підтримувати режим санкцій проти Росії.

Пане, Фюкс, у квітні ви критикували Мінські домовленості, закликаючи до нового дипломатичного формату, щоб вирішити конфлікт в Україні. Ми бачимо, що угода справді не працює. Які альтернативи?

Я не бачу справжнього шансу почати процес політичних перемовин з нуля, залишаючи в стороні Мінський процес. Я думаю, Мінські домовленості – це система координат, з якою ми маємо працювати. Росія, звичайно, намагається нав’язати свою інтерпретацію Мінська, але це політичні рамки, погоджені Європейським союзом і Сполученими штатами.

Але потрібно зробити певні уточнення щодо послідовності кроків, за якими має здійснюватися «Мінськ». Ми вважаємо неправильним починати з автономії Донбасу, регіональних виборів у Донбасі. Навпаки, спочатку має бути тривалий і стійкий режим припинення вогню, виведення російських військ і зброї з Донбасу. Потім – створення перехідної адміністрації під міжнародним спостереженням, яка б змогла забезпечити вільні і чесні вибори, включно з плюралізмом медіа, свободою слова, і всіма інгредієнтами необхідними для демократичних виборів.

Основним недоліком Мінських угод є те, що Росію явно не розглядають як сторону конфлікту. «Мінськ» дозволяє цей вимисел, що Росія є миротворцем, а це є абсурдом

Ми намагаємося переконати політиків і громадськість у Німеччині, що потрібне певне уточнення для чого потрібен Мінськ, і як його можливо впровадити. Ми бачимо, що Україна не може дозволити протекторат Російської Федерації на Донбасі. Ми відкидаємо цю ідею. Потрібно дотримуватися політичного суверенітету і територіальної цілісності України. Не буде жодного вирішення і політичного врегулювання, допоки Кремль не буде готовим визнати незалежність України і зрозуміти, що Україна не повернеться до «Русского мира», що, очевидно, є метою Путіна.

До того ж, основним недоліком Мінських угод є те, що Росію явно не розглядають як сторону конфлікту. «Мінськ» дозволяє цей вимисел, що Росія є миротворцем, а це є абсурдом. Без російского втручання не було б війни. Європейський Союз і Вашингтон мають чітко це розуміти: Росія є ключовою як для миру, так і для війни на Донбасі.

Канцлерка Німеччини Ангела Меркель і Ральф Фюкс

Рейтинги найбільшої прихильниці України канцлерки Меркель нижчі за рейтинги Міністра закордонних справ Штайнмайєра, який досі виступав швидше нейтральним посередником російсько-українського конфлікту. Аналітики говорять про можливу коаліцію партії соціал-демократів Штайнмайєра з партіями «лівих» і «зелених». Чи може така коаліція вплинути на послаблення санкцій проти Росії?

Так, напевно така коаліція змінила б політику Німеччини, але я не думаю що така коаліція справді буде. Зараз ці три партії не складають парламентської більшості, і не думаю, що це зміниться через рік на виборах. Загалом, ще зарано спекулювати про прийдешні вибори у Німеччині. Можливо, парламентську більшість отримають зелені та християни-демократи і сформують уряд. Або ж, можливо, ми отримаємо велику коаліцію між соціал-демократами і «лівими». Тоді це, звичайно, вплине на політику щодо Росії.

Справді, відмінності між позиціями канцлерки і міністерства закордонних справ є. Але, якщо ви слухали Міністра закордонних справ Штанмайєра в останні тижні, він став набагато критичнішим щодо Росії на тлі бомбардувань у Сирії. Я думаю, він особисто глибоко розчарований, тому що вклав чимало  особистого і політичного капіталу для того, щоб дійти згоди з Росією, і зробити Сирію зоною співпраці. Щоб відійти від конфлікту до співпраці з Росією. А зараз він мусить визнати, що Росія дотримується дуже агресивної політики в Сирії і не готова бути конструктивною силою для пошуку політичного рішення. Тому, на мою думку, це зробить його трохи реалістичнішим і стосовно України.

Якою б мала бути реакція міжнародної спільноти на результати розслідування, що остаточно довело, що малайзійській лайнер МН-17 був збитий ракетою з російського БУК’у з контрольованої проросійськими сепаратистами території?

Офіційний звіт міжнародної слідчої групи в Нідерландах тільки підтвердила те, що могли знати всі. Всі ці факти, відео, повідомлення сепаратистів в соцмедіа після збиття літака – все вже було добре відомо. І я впевнений, що НАТО з її супутниками моніторингу вже мала досить зрозумілу картину того, що тоді відбулось.

Проблема не у відсутності інформації. Захід вагається протистояти Росії і визнати, що найбільшу відповідальність за цю війну несе російське керівництво. І поки Захід наважуватиметься протистояти Росії, зміни політики не буде.

Звичайно, звіт про збиття малайзійського лайнера допоможе, але зараз з’явилося питання про те якими будуть політичні і юридичні наслідки. Думаю, що усе міжнародне право буде дискредитоване, якщо не буде суду і санкцій проти тих, хто відповідальний за цю кримінальну дію. Недостатньо опублікувати розслідування – наступним кроком має бути відкриття юридичною справи проти винного командування на російському боці.

Як німецький бізнес і німецький політикум сприйме подальше посилення санкцій проти Росії?

У бізнес спільноті та більшій частині політичної еліти у Німеччині основною тенденцією є бажання повернутися до «бізнесу як зазвичай» з Росією. Але поки продовжується війна і з’являються нові докази втручання Росії, вони просто не можуть ігнорувати ці факти.

У німецькому парламенті залишатиметься більшість, яка буде продовжувати санкції. Захід зараз не хоче військового протистояння з Росією, бо є великі побоювання військової ескалації. Тому економічні санкції – це політична альтернатива і інструмент, яким тиснуть на російське керівництво, щоб те змінило свій курс дій. Я говорю про нинішню коаліцію. Що відбудеться після парламентських виборів восени 2017-го – я не знаю.

Як ви оцінюєте процес децентралізації влади в Україні, зокрема на окупованих територіях?

Трохи більше року тому я був на Сході України. З одного боку, є певний ступінь українського патріотизму, особливо у таких містах як Харків і Дніпро. Але з іншого боку, було багато критики в сторону центральної влади. Люди почували себе трохи самотніми, з усіма труднощами і негараздами: нестачею житла для біженців, необхідністю ремонту після ушкоджень, завданих війною, інфраструктури, вулиць і мостів. Регіональні і міські адміністрації не мають необхідних повноважень діяти, коли все вирішується в Києві. Людям на Сході потрібні чіткі сигнали поваги і підтримки з Києва і посилення їхніх повноважень для самоврядування

Було б добре, якби Україна була більш децентралізованою і міста та регіональні адміністрації були більш незалежними фінансово. Це була б краща альтернатива регіоналізації – частині російської стратегії поділу України

Зауважте, це відрізняється від російської ідеї регіоналізації і більше схоже на німецьку ідею сильного демократичного місцевого і регіонального самоврядування. Це стосується можливості давати людям права ухвалювати рішення про їхнє повсякденне життя: освіту, охорону здоров’я, житло, трафік і транспорт. Було б добре, якби Україна була більш децентралізованою і міста та регіональні адміністрації були більш незалежними фінансово. Це була б краща альтернатива регіоналізації – частині російської стратегії поділу України.

Чи дозріла Україна для втілення такої системи? Що взагалі ви думаєте про громадянське суспільство та зрілість політичного процесу в Україні?

Громадянське суспільство в Україні набагато розвиненіше, ніж політична система. Більшість політичних партій досі мають звички і політичну культуру минулого. І парламент не працює як сучасний демократичний парламент, що може контролювати уряд і обговорювати політичні альтернативи, забезпечувати прозорість політичних рішень.

Багато партій в Україні – це щось на зразок політичних підприємств. Це не партії з глибокими політичними програмами, із зрозумілими довго- та середньотривалими цілями, якими вони намагаються здобути  підтримку більшості. Вони швидше займаються політичним брокерством задля доступу до державних коштів.

Але в той же час є дуже жваве громадянське суспільство. Всі ці неурядові організації, незалежні експертні середовища, інтелектуали, а також частина ЗМІ намагаються чинити тиск на державні установи і парламент, щоб рухатися далі, продовжувати демократичний перехід.

Багато партій в Україні – це щось на зразок політичних підприємств. Вони швидше займаються політичним брокерством задля доступу до державних коштів

Особливо в умовах війни, потрібно мати значну громадянську участь і прозорість у політичному процесі. Інакше, є загроза, що люди втратять віру в політику і віру в краще майбутнє України. Я не бачу протиріч у захисті української незалежності на війні і участі у процесі демократизації. Це дві сторони одної монети.

Ми дуже б хотіли побачити виникнення нових демократичних партій, що представляють громадянське суспільство, а особливо ідеї Майдану. У нас немає улюбленої партії, але, ми, звичайно, досить симпатизуємо Демократичному Альянсу, і групі молодих єврооптимістів, проєвропейських ліберальних членів парламенту.

/Артур Корнієнко