Остання мажоритарочка | Документальний фільм про жінок, які йдуть у політику

У Верховній Раді 8-го скликання зі 199 депутатів-мажоритарщиків було лише дві жінки. Так що, мажоритарка — зовсім не жіноча справа? Цього року маємо останній шанс це з’ясувати, адже нове виборче законодавство скасувало мажоритарку як таку. Не буде більше: роздавання гречки\шиферу\дитячих майданчиків на округах, накритих для голів сільських рад полян, депутати Верховної ради більше не змагатимуться, хто більше вставить пластикових вікон у клубах, розчистить більше криниць чи відремонтує доріг за державний кошт. Чи встигли виборці на місцях розібратися, що народні депутати мають приймати закони, а не латати ями на дорогах? У будь-якому разі, великий передвиборчий фестиваль «Мажоритарочка» цього року відбувся востаннє.

«Для людей це рай! Хай би ці вибори ніколи не закінчувалися!» — розказує Марина Черенкова, кандидатка-мажоритарщиця на 116 окрузі в Донецькій області. У неї 27 конкурентів, округ та сільська громада розірвані війною, кандидати в депутати шикуються в черги, аби підігнати людям порцію «передвиборчої допомоги». «Брати все й в усіх!» — радить своїм виборцям Марина, хоч сама не має що роздавати, окрім скаженої енергії та нестримної харизми. І зіткнувшись із десантниками з команди конкурента на окрузі, вона танцює «циганочку», аби «свято ПавлА і ПАвла» не скінчилося неприємностями.

Інша наша героїня — Ірина Подоляк. Колись вона й була однією з двох жінок-мажоритарщиць у цілій Верховній Раді. «Чоловіки не договороздатні. І ще, вони заздрять жінкам, бо не ладні повірити, що жінки так само можуть розбиратися в тонкощах податкової системи, медицинської чи пенсійної реформи. Вони схожі на кобр іноді,» — розказує Ірина, ідучи львівськими вулицями з чергової зустрічі із виборцями, де її знову розпинали за Садового, «Самопоміч», та й заразом і за всю Верховну Раду. «Людям байдуже, хто ти. Вони розлючені, змучені, вони не хочуть такої реальності. Треба слухати, що ж».

Світлану Заліщук важко уявити на городі, із лопатою та картоплею. Вона — ліберально-демократична, добре освічена і єврооптимістична, але балотується по мажоритарці там, де народилася, на Черкащині. «За час кампанії я багато чого зрозуміла про нас-єврохіпстерів, — зізнається Заліщук дорогою в сьоме за день село, — ми живемо в бульбашці. Не хочемо бачити проблем. Закриваємо очі на все, що знаходиться поза нашою зоною комфорту. Якби я народилася в Києві, я б ніколи не дійшла до кінця передвиборчої кампанії».

Три героїні: Світлана Заліщук, Ірина Подоляк, Марина Черенкова, б’ються на мажоритарних округах на сході, заході та в центрі України. Про те, як це — бути мажоритарницею, вони розказали Громадському.