ENRU
BBC

Panivalkova: «Не можна просто записати альбом з назвою «Донтворі», треба це пережити»

Завдяки гурту Panivalkova у проекті Stage 13 зазвучали ритми танго і невтомна мантра: «донтворі-донтворі-донтворі-донтворі». А ще учасниці тріо — Іра Лузіна (вокал, укулеле, перкусія та інше), Іра Кульшенко (вокал, клавіші та інше) і Даша Пугачова (барабани, перкусія) — розповіли про роботу над альбомом, богинь і Фредді Мерк’юрі. 

Мене заінтригувала ваша валіза. Що там можна знайти?

Даша Пугачова: Магію.

Іра Кульшенко: Крім стандартних музичних інструментів, там можна знайти незвичні. Там є казу, гуїру, флексатон, кабаса, окарина, кастаньєти, свистки, ключі й багато іншого.

Ви раніше казали, що робите музику в стилі «чуттєвий мінімалізм». Але на концертах це трохи відчувається як кабаре: і через взаємодію з аудиторією, і через музичні інструменти, якими ви дивуєте. Ви взагалі цікавитеся цим напрямком?

Іра Лузіна: Насправді не цікавилися й не рівняємося на гурти, що грають кабаре.

Даша Пугачова: Просто люди сприймають нас дуже по-різному. «Чуттєвий мінімалізм» ми придумали, коли робили перший альбом. Там було п’ять пісень і всі вони були без бас-гітари, крім «Нікіти», з мінімумом інструментів, але максимумом емоцій. Тож ми вирішили, що це «чуттєвий мінімалізм». Коли ми записували другий альбом, ми туди вклали дуже багато: й інструменти там з’явились, й інші музиканти, окрім нас: оперна співачка, альт, контрабас, бас, труби. Тож ми вирішили, що це такий перехід до «брутального максималізму».

Гурт Panivalkova на Stage 13, hromadske.ua

Коли ви працювали над другим альбомом, ви вже мали якусь чітку концепцію, яким він має бути, чи об’єднали пісні, які накопичилися за певний час?

Іра Лузіна: Ми спочатку не мали цієї концепції, але в процесі запису зрозуміли, що все складається в певну картину. І назва «Донтворі» з’явилася до того, як ми записали фінальний трек.

Іра Кульшенко: Ми писали альбом дуже стресово. В нас виникали різні ситуації, ми змінювали локації. Спершу ми писали на Радіо КПІ, потім це місце пограбували й у нас не було студії. Зрештою проаналізувавши, ми зрозуміли, що не можна просто записати альбом з назвою «Донтворі», треба пережити це. Ми так і зробили.

Іра Лузіна: Це стало нашою мантрою ще до того, як ми закінчили альбом.

«Донтворі» стало нашою мантрою ще до того, як ми закінчили альбом», — Іра Лузіна, hromadske.ua

Після того, як ви видали альбом, ви вирушили в тур. Що нового про себе ви дізналися в цьому турі?

Іра Кульшенко: Ми й так знали, що наша публіка — від дитини до літніх людей. Але це ще раз підтвердилось. А про себе?

Іра Лузіна: Те, що ми можемо все витримати.

Даша Пугачова: Для нас це був перший досвід: грати концерти кілька днів поспіль і їздити з місця на місце. Часом було досить важко, але ми це все витримали й думаємо, що можемо навіть більше в майбутньому. Ще зрозуміли, що не можемо самі займатися організацією. Бо цей тур організовувала Іра (Кульшенко — ред.) і було багато стресових ситуацій, коли ти маєш виходити на сцену, а одночасно Іра вирішує якісь організаційні питання. Це речі несумісні. Після туру ми знайшли менеджера, який нам дуже полегшив цю роботу. Тому музикант має займатися музикою. В ідеалі.

Іра Лузіна та Іра Кульшенко на Stage 13, hromadske.ua

А яке було найцікавіше місце, де ви грали цього року?

Іра Лузіна: Простір був найцікавіший в Сумах, бо це був великий танцювальний зал. Там на стінах були дзеркала і, до того ж, багато місця.

Даша Пугачова: Мені запам’ятався концерт у Харкові. Не простором, а атмосферою. Там ми були вперше, але вийшли на сцену і зрозуміли, що люди вже знають всі слова. Публіка з першої пісні разом з тобою співає й від цього виходить чудовий енергетичний обмін між тобою і залом.

Також ви недавно виступали на Одеському кінофестивалі. Як ви туди потрапили?

Іра Лузіна: Ми грали на Одеському кінофестивалі ще два роки тому. І нас запросили ті самі люди. Було цікаво, бо ми познайомилися з багатьма людьми, з кінорежисерами.

Даша Пугачова: І ще досвід був цікавий тим, що там було багато іноземців. І ми побачили реакцію людей, які ніколи не чули наших пісень, взагалі не знають, що це за гурт. Вони спершу прислухалися, а під кінець уже всі танцювали. І хоча вони не знають мови, але зловили цей настрій. Ми зрозуміли, що в принципі можна поїхати кудись за кордон виступати і грати українські пісні, бо люди зчитують просто емоційний стан.

Іра Кульшенко під час виконання «Йоко-мантри», hromadske.ua

Іра Кульшенко: Плюс враження додають образи, бо всі ведуться на вбрання: «Що це таке дивне, екстравагантне?» Ці костюми нам зробили Patoka Studio й ми їм дуже вдячні.

А з приводу оформлення дисків: хто ним займався?

Іра Лузіна: Також вони. Вони займалися вишивкою. Це вишивка на тканині й вона зберігається в мене вдома. А зовні фотографія просто пришита нитками. І Даша ще багато робила в графічному дизайні.

Даша Пугачова: Ідею ми придумали разом, а вони реалізували хендмейд частину. Це також все пов’язано зі стилістикою костюмів і відеорядом, що в нас був. Там всюди тканини, текстури, і ми вирішили, що обкладинка теж має бути такою.

Іра Лузіна: Один бік насичений, а другий — білий, мінімалістичний.

Обкладинка альбому «Донтворі», facebook.com/panivalkova

Які у вас є прийоми людьми, які спершу вас не знають і їх треба завойовувати. Як вам вдається вловити той момент, коли вони готові почати танцювати?

Іра Кульшенко: Вони можуть ніколи й не почати танцювати. Вони просто підходять після концерту і дякують. Але в принципі ти по очах бачиш, по усмішках. Діти стовідсотково одразу танцюють. Для старших людей ми придумали танець. Ще в одній пісні ми робимо зарядку. І коли ти кажеш комусь: «А чому ви не робите?», то ця людина відчуває себе особливою.

Ви колись говорили, що у вас «фемінізм у хорошому сенсі слова». Які жінки вас найбільше захоплюють, на кого рівняєтесь, до кого прислухаєтесь?

Іра Лузіна: У нас в альбомі, наприклад, є пісня «Йоко-мантра». Вона присвячена Йоко Оно, бо вона схожа на її пісню «Don’t Worry, Kyoko». Є ще один її виступ на Glastonbury, коли їй 81 чи 82 роки. Вона не дуже гарно співає, якщо чесно, і всі це знають. Вона, думаю, теж про це знає, але їй класно і вона просто кайфує на сцені. Вона може якось дивно танцювати, просто кричати і їй все одно. Це свобода, свобода творчості, вона себе поважає і дозволяє собі все. Тому в цьому альбомі вона одна із муз.

Даша Пугачова: А ще у нас є Оля Валькова, на честь якої, до речі, ми назвали гурт. Це наша подруга і вона нас виручала в найскладніших ситуаціях. Наприклад, ми з нею доводили цю обкладинку до готовності вночі. Це справді людина, на яку можна покластись. І взагалі богиня.

Іра Кульшенко: Любимо ще таких богинь, як Beyonce, Jamala, Patti Smith, «ДахаБраха».

Іра Лузіна: А Марко шо?

Іра Кульшенко: Ну, трохи дискримінації (сміються — ред.).

Panivalkova на Stage 13, hromadske.ua

Щодо гарних чоловіків. У вас і в інтерв’ю, і в пісні фігурує Фредді. Розкажіть трохи, яку роль він у вас відіграє?

Іра Кульшенко: Це наша муза теж. Це людина, яка ні на кого не рівняється, вона відчуває свої сили. Фредді Мерк’юрі мав свій коронний рух, качав натовпи, розривав стадіони своєю силою. Це просто людина, яка може вести за собою.

Даша Пугачова: І в нас є пісня, яку ми присвятили йому. Вона народилася з того, що Іра подивилася джем…

Іра Кульшенко: Він там співав: «You are inside of my heart» (наспівує — ред.), музиканти джемили, і ми вирішили зробити пісню з цим мотивом.

Іра Кульшенко з гурту Panivalkova, hromadske.ua

А коли вона з’явиться в записі?

Даша Пугачова: Вона дуже особлива і ми хотіли б зробити її окремим синглом, якось по-іншому підійти до запису.

Іра Лузіна: Можливо, стиль трохи змінимо, можливо, додамо диско.

Даша Пугачова: Просто пісня в нас є вже давно, але як її записати — це питання.

Іра Лузіна: В записі вона має бути дуже крутою і насиченою.

Іра Кульшенко: Оскільки ми в диско не сильні, то треба залучити саунд-продюсера, який в цьому досвідченіший. Ми знаємо, як це має бути, але краще хай ще хтось зі сторони підкаже. Бо ми ж хочемо хіт.

Влітку гурт Panivalkova можна почути:

20 серпня — Zaxidfest, Родатичі, Львівська область

28 серпня — Koktebel Jazz Fest, Чорноморськ, Одеська область

Спілкувалася Оксана Городівська