ENRU
Цунамі Макрона: що чекає президента Франції на парламентських виборах
9 червня, 2017
Dc8482ad53957ae5d
Результати парламентських виборів у Франції покажуть, чи зможе новий президент Еммануель Макрон зміцнити свої позиції Фото: EPA/YOAN VALAT
Щойно Еммануель Макрон впевнено виграв президентські вибори у Франції, він зіткнувся з новим викликом. 11 та 18 червня в країні відбудуться два тури парламентських виборів. На них вирішуватиметься, чи зможе новий президент зміцнити свої позиції. Чи, навпаки, на нього чекає реванш його головних суперників. Громадське аналізує ключові тенденції перед першим туром.

«Цунамі» Макрона

7 травня Еммануель Макрон упевнено переміг у другому турі президентських виборів, але вже тоді багато говорили про його опонентів і про їхній можливий реванш. Тому очікувалося, що Макрону буде складно здобути переконливу перемогу на парламентських виборах.

Конкуренцію потужному, але ще такому юному і хаотичному руху En Marche! мають скласти ультраправий «Національний фронт», правоцентристські «Республіканці» та ліва «Нескорена Франція»: кожна з цих сил в першому турі президентських виборів дістала підтримку п’ятої частини електорату. Окрім них, є ще Соціалістична партія, яка теж має виборця, попри свою кризу.

Утім, зараз виглядає, що новий президент перевищує всі очікування. Схоже, французи хочуть радикальних змін, асоціюють їх з Макроном, і готові дати йому нескінченний кредит довіри.

Соціологічні компанії Cevipof та Ipsos прогнозують, що з 577 місць у Національній асамблеї «Республіка в русі» (République en Marche, REM) Макрона може набрати значно більше, ніж половину місць (289). А його можлива коаліція з «Демократичним рухом» (Movement démocratique, MoDem) Франсуа Байру може мати близько 400 місць. Це забезпечить повне домінування у нижній палаті парламенту.

Газета Libération робить вражаючу історичну паралель: востаннє політична сила користувалася такою масивною підтримкою виборців у далекому 1919 році. Тоді, після Першої світової, в політику йшов «Національний блок», чий кістяк складали люди, які щойно повернулися з окопів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Новий президент Франції: хто такий Еммануель Макрон?

Це може прозвучати дивно – але сьогодні мобілізацію французів навколо Макрона можна порівняти хіба що з тодішньою патріотичною мобілізацією навколо людей, які перемогли у війні. Навіть Де Ґоллю не вдалося досягти ліпших результатів: у 1958-му його сила виграла тільки у 206-х округах.

Нова Національна асамблея і справді може виявитися великим оновленням французької політичної сцени. 40% нинішніх депутатів взагалі не братимуть участі в перегонах. Решта представників «істеблішменту» можуть програти свої округи: надто потужною сьогодні видається «хвиля» макронізму. Адже Макрон веде з собою переважно нових людей.

Французькі коментатори все більше говорять про «хвилю» чи навіть «цунамі» Макрона: у Франції сьогодні мало хто може його зупинити.

Соціологи позитивно оцінюють ймовірну коаліцію руху En Marche! Макрона з «Демократичним рухом» Франсуа Байру (на фото у центрі ліворуч) Фото: EPA/CAROLINE BLUMBERG

Що вже відомо?

«Перевірка боєм» вже відбулася: кілька днів тому голосували у «закордонних округах». Річ у тім, що французи, які мешкають поза межами своєї країни, також голосують на парламентських виборах. Вони обирають зі списку кандидатів, які представляють регіони світу, в яких ці виборці проживають – наприклад, Африку, Америку, Євразію тощо.

Маловідома лікарка Анн Женете в 11-му іноземному окрузі (країни Східної Європи та Азії) перемогла «прокремлівського» республіканця Тьєррі Маріані завдяки авторитету Макрона Фото: facebook.com/pg/AnneGenetet2017

І тут уже кілька несподіванок на користь Макрона. В 11-му іноземному окрузі, який охоплює країни Східної Європи та Азії (зокрема, Україну та Росію) зазнав поразки Тьєррі Маріані – один із найбільш «прокремлівських» депутатів від «Республіканців».

Маріані часто їздив в окупований Крим, називав його російським та закликав накласти на Україну санкції за недотримання Мінських угод. Він вважається одним із найближчих до Кремля французьких політиків. Але зараз він програв скрізь – навіть у самій Росії.

Його переможниця – Анн Женете, маловідома лікарка, яка до цього часу не була в політиці і здобула підтримку передусім завдяки авторитету нового французького президента.

В іншому ключовому регіоні – Африці та Близькому сході – також перемагає кандидат від REM Макрона. Амаль Амелія Лякрафі перемогла кандидата від «Республіканців» Алена Марсо – попри те, що в першому турі президентських виборів тут виграв саме «республіканець» Франсуа Фійон.

Проблеми Марін Ле Пен

Опонентка Макрона на президентських виборах, лідерка ультраправого «Національного фронту» (НФ) Марін Ле Пен може на цих виборах мати певні проблеми.

По-перше, фінансові: за її словами, жоден банк сьогодні не погоджується кредитувати «Національний фронт». Проблеми з фінансуванням торкалися її сили й раніше – через що з’явилася сумнозвісна історія про кредит в російському банку, що серйозно зашкодило її репутації.

Ле Пен уже готується до ще однієї поразки, – а тому закликала всіх «немакроністів» об’єднатися в опозицію. Заклик пішов навіть до лівої «Нескореної Франції» Меланшона – хоча складно собі уявити ультраправих та ультралівих в одній «опозиції».

Однак «Національний фронт» може зіткнутися з прямо протилежним: об’єднанням не навколо нього, а проти нього. Сьогодні між його ключовими суперниками НФ можуть бути домовленості: об’єднання сил проти ультраправих кандидатів (наприклад, коли соціаліст чи «республіканець» знімає свою кандидатуру на користь представника руху Макрона – чи навпаки).

Якщо така солідарність лівих і центристських сил матиме місце, це створить для партії Ле Пен серйозні проблеми.

Лідерка ультраправого «Національного фронту» (НФ) Марін Ле Пен може на цих виборах мати певні проблеми Фото: EPA/YOAN VALAT

Ні праві, ні ліві

«Ні праві, ні ліві» було гаслом «Національного фронту» Ле Пен, але це було радше ширмою традиційно консервативної партії, яка загравала з «пролетарським» електоратом. Значно більше це гасло пасує саме новому президенту. Макрон уміло користується своєю ідеологічною гнучкістю.

Коли на окрузі кандидат REM протистоїть правому кандидату, він використовує ліву та соціальну риторику. Коли ж опонентом є лівий, в гру входять ліберальні чи патріотичні меседжі.

Втім, у Макрона поки немає того, що характеризує інших опортуністичних і «позаідеологічних» кандидатів: схоже, він справді прагне радше об’єднати, ніж розділити. І його підхід до ідеологій радше інструментальний, ніж фанатичний. Його заклик «бути разом» (ensemble) і справді виявився потужним стимулом мобілізації людей.

Цікавинки цих виборів

На цих виборах є кілька цікавих моментів.

По-перше, ви знайдете представників руху «Марихуана без кордонів» (Cannabis sans frontières), що виступають за легалізацію легких наркотиків, використовуючи фразеологію ключових французьких гуманітарних організацій («Репортери без кордонів», «Лікарі без кордонів» тощо).

По-друге, проблема неявки може бути ще серйознішою, ніж на президентських виборах. Існує також проблема набору людей, які працюватимуть на виборчих дільницях на місцях.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Маленький принц»: чим може здивувати новий президент Франції

Деякі маленькі містечка вигадують цікаву рекламу, щоб привабити працівників: у Безансоні, на сході Франції, ця реклама має «романтичний» характер: мовляв, 100% людей, які приходили працювати тут на минулих виборах та знаходили на дільницях своє кохання, потім не розлучалися – іронічно повідомляє місцева реклама. «Шукайте тут обранців вашого серця», – цікаве гасло для виборчого процесу.


 

Інший цікавий аспект: «макронізм» стає настільки популярним, що французькі медіа пишуть про мімікрію деяких кандидатів від соціалістів чи «республіканців»: ті копіюють візуальні елементи кампанії Макрона, що стати трохи більш «схожими» на нього.

На майбутніх парламентських виборах Франція зіткнулась з проблемою набору людей, які працюватимуть на виборчих дільницях на місцях Фото: Олександр Назаров/Громадське

Дилема Макрона

Але Макрон-переможець може зіткнутися і з серйозними проблемами.

Що робити з новими людьми, які прийдуть у владу на хвилі піднесення, але швидко можуть розчарувати чи розчаруватися самі? Як структурувати нову силу, яка йде всупереч традиційним французьким опозиціям між «правими» і «лівими», через що їй часто бракує стандартних ідеологічних відповідей на ключові питання суспільства?

Що робити з безпекою – і чи не стане терористична загроза болючим ударом по рожевих мріях «макрономанії»?

Це ми зможемо побачити вже в перші місяці його правління.
А поки – стежимо за виборами: чи справді Макрон виявиться на них тріумфатором, і чи зможе хтось кинути йому виклик.

Підписуйтесь на наш канал в Telegram