Павійське правосуддя: як в Італії засудили українського нацгвардійця Марківа — репортаж

12 липня суд міста Павія визнав українського нацгвардійця Віталія Марківа винним у причетності до вбивства італійського фотографа Андреа Роккеллі та засудив до 24 років ув’язнення.

Роккеллі разом із перекладачем, росіянином Андрієм Міроновим, загинув під Слов’янськом на Донбасі у 2014 році. Марків тоді перебував на горі Карачун (він служив у батальйоні ім. Кульчицького — ред.) і, за версією звинувачення, надав українським військовим інформацію про місце перебування журналістів, а ті обстріляли їх з мінометів.

Адвокат Віталія Марківа називає вирок абсурдним і планує оскаржувати його.

Громадське розповідає, як в Італії виносили вирок проти Марківа та проти держави Україна, яка була цивільним відповідачем на процесі.

Італійське містечко Павія, розташоване за 30 кілометрів від Мілана, вранці 12 липня воно виглядає сонним. Про те, що тут буде поставлено крапку у судовому процесі, який наробив галасу в Італії та Україні, нагадує хіба стенд із передовицею місцевої газети: «Вбивство Роккеллі: сьогодні — вирок» — написано на першій шпальті великими буквами.

У місті на 70 тисяч мешканців родину Роккеллі, здається, знають усі. Їхній син Андреа, фотограф, загинув на Донбасі 24 травня 2014 року — під Слов’янськом, на контрольованій проросійськими бойовиками території. Через три роки, у червні 2017-го, італійська поліція заарештувала підозрюваного у вбивстві Роккеллі — колишнього нацгвардійця Віталія Марківа, який має громадянство України та Італії. З того часу українець перебуває за гратами.

Вже за годину до початку вирішального засідання під стінами суду збираються українці. Одягнені у вишиванки, вони дістаються до Павії з різних куточків Італії — власним авто, потягами, часом їдучи цілу ніч, аби підтримати свого співвітчизника.

Один із лідерів української громади в Італії, Олесь Городецький з Рима, говорить від імені спільноти: «Очікування у всіх одні: якщо суд буде справедливим, то Віталій сьогодні буде вільним».

Городецький та ще кілька українців відвідували всі засідання і в курсі найменших деталей справи. «Ми сьогодні тут 18-й раз і за цей час не чули жодного доказу, який пов’язує Віталія Марківа з загибеллю італійського журналіста Андреа Роккеллі», — каже він.

Нарешті журналістам та відвідувачам дозволяють увійти до зали. На подіумі, далеко від телекамер і публіки — сторони процесу та сам Віталій Марків. На боці звинувачення виступає родина Роккеллі, Федерація італійської преси та Асоціація журналістів регіону Ломбардія, звідки родом загиблий фотограф.

Об’єднання журналістів подали також цивільний позов проти держави Україна і вимагають грошової компенсації. Серед адвокатів — італійські захисники Віталія Марківа на чолі з іменитим Раффаеле делла Валле (він брав участь у найгучніших італійських судових процесах), а також двоє адвокатів та представниця Міністерства юстиції, які прибули з Києва захищати інтереси України.

У залі близько двох десятків журналістів, переважно італійської преси, але є також російські телеканали. Серед публіки найбільше людей у вишиванках. Українці та італійці, які їх підтримують, сидять на місцях з правого боку, друзі загиблого Роккеллі та більшість італійських журналістів — ліворуч.

Там же — російська пропагандистка Оксана Челишева, яка називає себе подругою Андрія Міронова і провела власне розслідування загибелі Роккеллі. У перших рядах поряд — посол України в Італії Євген Перелигін і мама Віталія Марківа Оксана Максимчук. На її обличчі не видно хвилювання, навіть коли суддя, відкривши засідання, дає можливість Марківу сказати заключні слова.

Він говорить буквально два речення — каже, що є простим солдатом і патріотом України та дякує присутнім.

«Ми тільки за перемогою сюди приїхали, — реагує на це мама Віталія. — Будемо чекати правильного рішення, яке ухвалять судді». Тим часом ті оголошують перерву на кілька годин і йдуть у нарадчу кімнату для ухвалення вироку.

Присутніх у залі просять вийти — проте люди далеко не відходять, залишаються під залою суду і обговорюють деталі справи.

А докази які?

Сторона звинувачення вимагала для Віталія Марківа 17 років ув’язнення. Прокурори переконані — Марків передав українським військовим координати групи журналістів, які потім загинули від мінометного вогню.

На думку звинувачення, Роккеллі не став жертвою перехресного вогню, його вбивство було умисним. І це попри те, що територія, де загинув фотограф, була на той час найбільш небезпечною, її обстрілювали з обох сторін. Про те, що їхати туди було небезпечно, журналістів попереджали їхні колеги, які у той час також перебували у Слов'янську, і навіть посольство Італії в Україні.

В жодного з групи журналістів — Роккеллі, Міронова та їхнього французького колеги Рогелона — не було жилетів з написом «преса».

Президент Асоціації журналістів Ломбардії Паоло Перуккіні каже Громадському — журналістів просто хотіли «прибрати». «Роккеллі загинув унаслідок обстрілу з міномета, систематичного і точного. Хтось хотів прибрати з тієї території свідків. Журналісти, які там працювали, — це свідки, які могли розповісти, що насправді відбувалося. Так це виглядає, на наш погляд».

Втім на підтримку цього бачення доказів у суді так і не було надано. Процес базується на свідченнях журналістів — перш за все Іларії Морані, авторки статті для газети Corriere della Sera, де вона цитує телефонну розмову з Марківим одразу після загибелі Роккеллі.

Згодом з’ясувалося, що стаття містила серйозні помилки — українця називали капітаном, хоча він був звичайним солдатом. У розмові Марків нібито визнає, що українська армія стріляла в Роккеллі. Але на суді він це заперечив, а запису розмови не існує.

Ключовими є також свідчення єдиного вцілілого в атаці, внаслідок якої загинули Роккеллі та Міронов, — француза Вільяма Рогелона. Він заявив: у журналістів стріляли українці, а доказом цього вважає те, що після обстрілу зустрів сепаратистів — «отже, стріляли не вони». Особисті думки під час процесу лунали частіше, ніж об’єктивні факти.

Захисник Віталія Раффаеле делла Валле у заключній шестигодинній промові на одному з останніх засідань суду один за одним розбивав аргументи сторони звинувачення. Адвокат наголосив, що статті Морані довіряти не можна, що Марків був простим солдатом, а не капітаном, а отже виконував накази, що у розпорядженні Нацгвардії не було мінометів — зброї, від якої загинув Роккеллі.

Крім того, українець перебував на відстані 1700 метрів від місця події, на пагорбі Карачун, а отже не міг бачити чи ідентифікувати журналістів, які не мали напису «преса».

На думку захисту, немає чітких доказів, що стріляла українська армія, водночас є підстави вважати, що обстріл вели сепаратисти, які перебували на відстані 500 метрів і за кілька хвилин спустилися в рів, де перебували поранені журналісти.

Вирок 

До 14 години зала суду в Павії знову заповнюється. Щоправда людей запускають частинами, і кілька десятків українців довго чекають на спеці, щоби зайти. Іще годину доводиться чекати виходу суддів. Нарешті вони з’являються, у наручниках поліцейські заводять до зали Марківа.

Суддя Аннамарія Гатто починає читати вирок, який ухвалила колегія присяжних. Її голос тремтить.

«В ім’я італійського народу, суд Ассізе в Павії, з огляду на статті 553 і 555 кримінального кодексу оголошує Марківа Віталія винним в інкримінованих йому злочинах та засуджує його до 24 років тюремного ув’язнення».

Западає тиша, яка триває, здається, вічність. На обличчях багатьох присутніх у залі суду — шок і біль, на інших — полегшення.

Віталій Марків витирає піт із чола і торкається пальцями перенісся — можливо, витирає сльози, а можливо ні, місця для журналістів надто далеко, щоб розгледіти.

Суддя закриває засідання, українця в кайданках виводять із зали. Він гукає до присутніх «Слава Україні!», люди у вишиванках відповідають «Героям слава!».

Одночасно з лівої частини залу чути вигук російською, але з акцентом — «Бандит!». Хто із українських жінок кричить: «Ми тебе любимо!».

За кілька хвилин броньований автомобіль поліції вивозить Марківа до в’язниці.

Згодом під будівлею суду — сльози і обійми українців. Мама Віталія, попри червоні від сліз очі, говорить спокійно: «Як сказав Віталій, будемо боротися. Павія показала, як тут функціонують суди. Нічого, ми покажемо, що є інші судді і правдивіші судді. І то відстоїмо разом з ним».

Жінки, які стоять поряд, втішають її, на очах сльози. «Ми всі його любимо, всі, хто є тут. Тепер це його велика родина».

Стефанія Шміц навчалася з Віталієм Марківим в одній школі на Тернопільщині. З родиною Віталія її батьки дружили сім’ями і в Україні, і після переїзду до Італії. На суд у Павії сім’я Стефанії приїхала за 300 кілометрів. Знаючи добре Віталія, дівчина не вірить у його провину:

«Я не вірю, що Віталій міг убити цивільну людину, ніколи в житті. Він дуже добрий. Але дуже сильний духом. Я не чекала від нього, що він лишить усе, свою роботу в Італії, життя тут, коли ти можеш собі все дозволити, порівняно з Україною, і поїде захищати свою країну. Мало хто таке може зробити, один на мільйон».

Шокований вироком і посол України в Італії Євген Перелигін. «Це абсурд, але це моя особиста думка… Як посол можу сказати, що уряд підготує свою позицію, коли ми отримаємо письмове рішення суду». Чи було це політичне рішення — посол коментувати не захотів.

Поки журналісти чекають на коментарі родини Роккеллі, біля будівлі суду проїжджає швидка допомога з сиреною. Іде чутка, що стало погано адвокатові Марківа Раффаеле делла Валле, однак підтвердити цю інформацію ніхто не може.

Утім, вже за 10 хвилин ми натрапляємо на адвоката в коридорах суду — візуально він у нормі, та на обличчі розчарування і гнів. «Я такого божевільного вироку не бачив за 56 років своєї кар’єри адвокатом. Ніколи. Це просто сором. Хочеться виїхати з цієї країни!» — обурюється делла Валле.

Він має намір оскаржити вирок, адже впевнений — він абсолютно безпідставний. Для іменитого адвоката це й особиста поразка. «Вивчаєш цю справу, докладаєш зусиль, доводиш, що версія звинувачення неможлива, а потім паф — 24 роки! І навіть без пом’якшувальних обставин». Уже згодом делла Валле скаже журналістам, що вважає цей вирок політичним.

Те, що суд не взяв до уваги пом’якшувальні обставини, зокрема, що Віталій Марків раніше не був засудженим, здивувало і прокурора Андреа Дзанончеллі. Він у своєму заключному виступі вимагав для українця 17 років тюрми — це з урахуванням пом’якшувальних обставин. Чому суд присяжних вирішив, що Марків заслуговує на практично максимальний термін — загадка.

Батьки Андреа Роккеллі від коментарів Громадському відмовилися, однак італійським медіа сказали: «Цей вирок важливий для нас, для всіх журналістів, які ризикують життям. Ми дякуємо прокурорам за їхню роботу».

Такої ж думки президент Асоціації журналістів Ломбардії. Після рішення суду асоціація, а також Федерація італійської преси, заснований Роккеллі колектив фотографів Сesura Lab та родичі загиблого отримають грошову компенсацію від держави Україна. За словами голови асоціації Паоло Перуккіні, «своїм вироком суд установив правду на основі наданих доказів. Неважливо, мова йде про один євро чи про мільйон євро компенсації. Головне, що суд захистив права тих, хто працює з інформацією».

Утім, остаточну крапку в справі Марківа ще не поставлено. Адвокат Раффаеле делла Валле планує подавати апеляцію після того, як суд Павії опублікує мотивувальну частину вироку — на це він має 90 днів.

До 12 листопада захист Марківа має час оскаржити рішення в Апеляційному суді Мілана. Розгляд апеляції в Італії відбувається доволі швидко, тож рішення, за словами адвоката, можна очікувати навесні 2020 року. Поки ж Віталій Марків залишається у в’язниці, італійські та російські медіа пишуть про перемогу правосуддя, а українці в Італії готуються виходити на протести.