Першотравень. Улюблене свято берлінців

Турецький кебаб, перуанські бананові чіпси, ямайська музика, баварські сосиски й дуже багато німецького пива на сонячній галявині посеред міста… Курдські й сирійські жінки продають солодощі статечному німецькому пенсіонеру, що підтанцьовує в такт ямайського диско, стоячи в черзі з берлінськими хіпстерами, панками, які прийшли переважно з сім’ями і дітлахами.

Перше травня – улюблене свято берлінців, коли віздначають свободу, рівність, мир, права робітників, єднання усіх з усіма і загалом «все хороше проти всього поганого».

Це вже давно не мітинги і не демонстрації, хоча й їх не бракує. Це насамперед вуличний фестиваль різноманіття, де можна трошки порушувати правила – пити пиво в підземці, спілкуючись з сусідами по вагону, ніби ті – давні друзі.

Святкування починаються в полудень. Найпопулярніші і наймасовіші дійства, куди приїздять сотні тисяч берлінців, відбуваються у Кройцберґу – колись мігрантському районі міста, куди переїхало чимало митців, він став центром нічного життя.

«Ласкаво просимо, біженці», «Аллах любить тебе, Будда людить тебе, Ісус любить тебе» — плакати уздовж воріт одного з парків.

Це саме той день, коли усупереч матеріалам іноземних медіа, які пишуть про незадоволення німців так званою кризою біженців, берлінці прагнуть показати, що це місто приймає тих, хто тікає від війни.

Якщо подивитися на перелік подій, які відбуваються у столиці Німиччини 1-го травня, — майже двадцяти найбільших вуличних фестивалів, — можна побачити і 3 ранкових демонстрації, що їх проводить неонацистська Націонал-Демократична партія «NDP». Цьогоріч під ісламофобськими гаслами. Партію намагалися заборонити, утім вона лишилася поза законом.

Перша демонстрація відбувається з самого ранку в районі Панков у Східному Берліні. Під біло-червоно-чорними стягами збирається до сотні людей. Водначас увесь квартал охороняє до тисячі поліцейських.

Традиційно навпроти мітингу праворадикалів збираються антифашисти, яких цьогоріч у кілька разів більше.

Між ними — щонайменше кількасот метрів і декілька кордонів поліції. Щойно юнак з неонацистського табору стає перед камерою журналіста, щоб той не знімав, — до нього підходить поліцейський і відштовхує з поясненням, мовляв, хлопець перешкоджає роботі медіа.

Протистояння різних груп насамперед проявляється в музиці. Після години виступів усі спокійно збираються і йдуть геть. Поліцейські патрулі розсташовані уздовж кількох кілометрів, аби сутичка не виникла на відходах.

Другий мітинг неонацистів — у спальному районі міста. Діставшись туди, з’ясовуємо, що праворадикали, яких до 50-ти людей — ті ж самі, антифашисти — фактично теж, навіть поліція переїхала з попередньої площі на іншу. Ще півгодини аудіозмагання – рок проти традиційних німецьких пісень, – і сторони знову розходяться.

Святкуючи вдень, десятки тисяч збираються вже під вечір на Моріцплац, щоб засвідчити свої політичні погляди на підтримку Першотравня, який тут символізує мир, рівність і права всіх, хто працює. Утім, і умовно «офіційна хода» відбувається вкрай неформально під сучасну музику і без вишколу. Кількакілометрова хода прямує дорогою, де 17 років тому стояв Берлінський мур. Тут ніби виступають на захист усіх пригноблених, уособленням яких стали втікачі від війни у Сирії.

Друге травня в Німеччині — офіційно робочий день.

/Наталя Гуменюк