Підготовка росії до наступу та умови для переговорів. Що сказали Зеленський, Єрмак та Залужний для The Economist?

Що Зеленський сказав би путіну, якби опинився з ним віч-на-віч?

«Ми повинні говорити про конкретні речі, про конкретні місяці, роки. Можливо, щось вирішити зараз. Якщо ми не зможемо знайти рішення одразу, треба домовитися не сваритися щодо цього. Це моя філософія», — сказав глава держави в інтерв’ю.

Зеленський наголосив, що Україна не може йти на компроміс у всьому: «Україна — це наша земля». Президент додав, що не знає, чи може бути тривалий мир із володимиром путіним у кремлі.

«Я не знаю, чи путін узагалі знає відповідь на це питання. Думаю, на його рішення впливатимуть багато факторів. Стабільність у регіонах, де присутня росія, відіграватиме свою роль і впливатиме на його рішення», — зазначив він.

Глава держави вважає, що путін сприймає Україну як частину свого світу, але це не відповідає тому, що відбувалося протягом останніх 30 років. Зеленський додав, що не має відповіді на питання, як зміняться відносини між росією та Україною внаслідок того, що сталося, бо це «дуже велика проблема».

Про допомогу Україні та ситуацію на фронті

Глава держави впевнений, що якби раніше були запроваджені жорсткіші санкції з боку країн Заходу, то повномасштабного нападу росії не було б.

Президент Франції Емманюель Макрон відмовився постачати наступальну зброю. Для нього це червона лінія, бо він боїться росії, вважає Зеленський. А влада Німеччини, на його думку, намагається тримати баланс.

«Вони дивляться на ситуацію через призму економіки. Я думаю, що німці намагаються підлаштуватися під ситуацію та дивляться на те, як вона впливає на їхню країну. Вони можуть допомогти, якщо на них чинять тиск усередині країни, і можуть зупинитися, коли побачать, що зробленого ними достатньо», — сказав він.

За словами Зеленського, Велика Британія, навпаки, не балансує. Британія хоче, щоб Україна виграла, а росія програла. США допомагають. Вони підштовхнули багато країн до допомоги Україні, але «трохи повільніше, ніж було потрібно».

«Ми перемагаємо. Військова ситуація складна, але ми відбиваємо атаки. Загарбники навіть не оплакують власних жертв. Цього я не розумію. Близько 15 тисяч російських солдатів було вбито за один місяць», — сказав він.

Повернення на кордони 23 лютого — не кінець війни

Зеленський зазначив, що Україна не зупиниться на лінії фронту, яка існувала станом на 23 лютого, адже це не зупинить війну. За його словами, замороження конфлікту та гарантії безпеки не захистять Україну від нового російського вторгнення.

«Це не був би фінал, тому що ніхто не розуміє, що означають гарантії безпеки. У нас був Будапештський меморандум. Мені сказали: “Не бійся, все добре, ядерної зброї немає. І це правильний шлях, і туди йде весь світ”. Але не весь світ прийшов, як ми бачили», — підкреслив Зеленський.

Він додав, що перемовини з росією можливі після звільнення всіх окупованих територій.

«Якщо путін зараз відійде до кордонів 1991 року, тоді почнеться можливий шлях дипломатії. Ось хто може перевести війну з військового шляху на дипломатичне. Тільки він може це зробити», — зауважив президент України.

росія готується до наступу

The Economist також поспілкувався з Головнокомандувачем Збройних сил України Валерієм Залужним та командувачем Сухопутних військ Олександром Сирським.

Вони впевнені, що росія готує ще один великий наступ, який може розпочатися вже в січні. На їхню думку, результат війни може визначитись у наступні кілька місяців.

Залужний попереджає, що масштабна атака росії може відбутися будь-де: на Донбасі, на півдні в бік міста Дніпро, навіть знову на Київському напрямку.

«Я не сумніваюся, що вони завдадуть ще один удар по Києву», — підкреслив Залужний.

Ситуація погіршується через масовані ракетні обстріли критичної інфраструктури.

«Мені здається, що ми на межі. Якщо солдатські дружини й діти почнуть мерзнути, то який настрій буде у бійців? Без води, світла й тепла чи можна говорити про підготовку резервів для продовження бойових дій?» — зазначив Залужний.

Ще один виклик — бойові дії, які зараз точаться на Донбасі, особливо поблизу Бахмута, який лежить на шляху до Краматорська та Слов’янська.

За словами Сирського, тактика росії поблизу Бахмута змінилася. Тепер у першому ешелоні воює група найманців «Вагнера», яка оснащена краще, ніж регулярна армія. Війська республіки Чечня та інші регулярні війська перебувають у тилу. Окупанти співпрацюють у загонах чисельністю 900 солдатів, пересуваючись переважно пішки.

На думку українських генералів, під Бахмутом росіяни намагаються відвернути ЗСУ від наступу на Луганщині.

«Зараз ворог намагається перехопити в нас ініціативу. Він намагається змусити нас повністю захищатися», — додав Сирський.

Генерали погодилися, що мобілізація в росії дала їй перевагу.

«Не варто скидати з рахунків ворога. Вони не слабкі… і мають дуже великий потенціал з погляду людської сили», — зазначив Сирський.

Він навів приклад, як російські новобранці, озброєні лише стрілецькою зброєю, успішно гальмували українські атаки в Кремінній та Сватовому на Луганщині.

Про наступ на Крим

Залужний розповів, що для того, щоб дістатися кордонів Криму, українським військовим потрібно здолати 84 км до Мелітополя. Тоді ЗСУ отримають вогневий контроль над Кримським перешийком.

Проте влітку Україні довелося відмовитися від наступу в Запорізькій області через брак боєприпасів, вважаючи за краще зосередитися на Херсоні.

Що потрібно для перемоги

Залужний заявив, що для перемоги Україні потрібно 300 танків, 600—700 БМП та 500 гаубиць. Але цей арсенал перевищує загальну кількість бронетанкових сил більшості європейських армій.

Переговори — останній крок до миру, а не перший

Водночас керівник Офісу президента Андрій Єрмак у колонці The Economist зазначає, що поки західні країни не створять ефективних механізмів для стримування російської агресії, будь-які переговори дозволять росії використовувати дипломатію як зброю, щоб підготуватися до нової атаки.

«Сісти за стіл переговорів, щоб підтвердити кінець бойових дій, — це останнє зі списку. Є ще дев’ять пунктів, які спершу мають бути реалізовані, і всі вони базуються на принципах Статуту ООН та нормах Міжнародного права», — наголосив він.

За його словами, ефективні гарантії безпеки для України є вирішальними, доки країна не приєднається до НАТО. Україна запропонувала Київський договір безпеки.

«Він має забезпечувати низку механізмів стримування агресора, як-от допомога Україні у формуванні боєздатних сил оборони та превентивні санкції. Він також має надати інструменти для допомоги Україні в разі фактичної агресії, зокрема негайну військово-технічну підтримку та каральні санкції проти держави-окупанта», — додав Єрмак.

Глава адміністрації Зеленського зауважив, що росія також має звільнити полонених і повернути депортованих та відшкодувати збитки. Крім того, він підкреслив, що мають бути покарані ті, хто вчинив воєнні злочини та злочини проти людяності.