Підсумки Берлінале: Основні кольори міжнародного кінофестивалю

Це — вітрина сталої німецької демократії й традиції критичної думки. Середовище, де можна знайти і нетипові погляди на глобальні процеси, і культурні складові світу.

Кінофестиваль, що пройшов наприкінці лютого, вкотре підтвердив вірність традиціям підтримки авторського кіно, критичних висловлювань, культурного розмаїття й уваги до проблем уразливих груп.

Аксиня Куріна відвідала Берлінале та аналізує основні тенденції та вплив одного з найбільших кінофорумів світу.

Біженці, насильство і спротив «світу Матриці»

Це вже 68-й кінофестиваль, тобто цей культурний інститут функціонує впродовж життя трьох поколінь, демонструючи здатність відповідати політичним викликам і змінам у кіноіндустрії.

Водночас форум чинить спротив тиску Голлівуду, індустрії розваг, які щодалі все більше нагадують антиутопічний «світ Матриці». Велика вибаглива аудиторія глядачів Берлінале, здатних сприймати авторське, соціальне, документальне кіно — один з найбільших здобутків за майже 70 років роботи. Жартують, що глядачі на форумі дивиться за гроші такі фільми, які в Україні не погодяться дивитися навіть з доплатою.

Наскрізною темою Берлінале стали біженці — зрозумілий вибір, зважаючи на актуальність проблеми в Європі останніх років. Ще одна складна тема — причини і наслідки насильства. В основний конкурс заявили, зокрема, чорно-білу камерну оперу «Утоя, 22 червня» норвезького режисера Эріка Поппе — реконструкцію нападу Андерса Брейвіка на дитячий табір.

У фокусі програми «Панорама» опинилася Південна Америка. У конкурсі TEDDY — фільмів про сексуальні меншини, що вже понад 30 років проводиться на Берлінале, обидва повнометражні фільми-переможці (ігровий і документальний) — бразильські: «Крута фарба»  Філіпе Матзембахера і Марціо Реолона, і «Гей травесті» Клаудіо Прісцили й Кіко Гоїфмана.

Україна на кінофорумі

Цьогоріч українські продюсери брали участь у роботі кіноринку Берлінале, українські режисери — в «Кампусі талантів», спеціальній секції, створеній заради підтримки, освіти й нетворкінгу молодих кінематографістів.

Повнометражна стрічка «Коли падають дерева» — історія пристрасного першого кохання на тлі соціального безладу 90-х режисерки Марисі Нікітюк брала участь у програмі «Панорама». Варто зазначити, що участь фільму в Берлінале є щедрим авансом молодій режисерці, зважаючи на якість фільмів з інших країн.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Прем'єра українського фільму на Берлінале: інтерв'ю з режисеркою Марисею Нікітюк

У програмі «Форум» брала участь документальна стрічка «День перемоги» колишнього киянина Сергія Лозниці, який постійно мешкає в Німеччині, працює з радянським і пострадянським матеріалом. Безпосередньо зараз — в Україні, над ігровим фільмом «Донбас» про події 2014 року.

«День перемоги»— спостереження впродовж 9 травня за відвідувачами Трептов-парку в Берліні, де розташований Радянський військовий меморіал. Це радше етнографічні нотатки, аніж закінчене документальне кіно.

Берлінале сьогодні

Журі Берлінале (де головує німецький режисер Том Тиквер), як і торік, підтримало радикальне авторське кіно — повнометражний дебют, що балансує на межі ігрового, документального кіно й мистецьких практик, румунського режисера Адіни Пінтілліє«Торкайся/не торкайся мене».

Другий за значенням приз отримав польський режисер Малгожаті Шумовській за фільм «Обличчя»,  — це сатира на найконсервативнішу частину сучасного суспільства Польщі.

«Спакоємиці» парагвайського режисера Марчелло Мартинесі отримали дві нагороди журі основного конкурсу,  а також приз кінокритиків всесвітньої федерації кінопреси ФІПРЕССІ.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Щоденник Берлінале: скандал, поетика божевілля і фільми про біженців

Берлінале завтра

На Берлінале чекають зміни. Як вже зазначалося, голова кінофестивалю Дітер Косслік після жорсткої критики з боку німецьких режисерів заявив, що не продовжуватиме контракт після 2019 року.

Автори Hollywood Reporter у рецептах «порятунку» Берлінале пропонують позбавитися паралельних програм, такої собі «маргінальної езотерики», й запрошувати до основного конкурсу фільми цікаві аудиторії, звичної до мейнстриму. У будь-якому разі зміни Берлінале будуть інтригою світу кіноіндустрії в найближчі роки.

Берлінале — це не лише дзеркало кіноіндустрії, а й флагман, який впливає на розвиток кіно. Це варто враховувати, аналізуючи вибір журі. У багатьох випадках ідеться не лише про вшанування кращого з точки зору майстерності фільму, але й про підтримку певних тенденцій. Тобто не тільки рекомендація глядачеві, що саме варто дивися, але й натяк кінематографістам, що і як варто знімати.

/Аксиня Курина