«Ультраправий проект в Британії провалився» — британський журналіст Пітер Померанцев

Оголошення прем’єр-міністром Терезою Мей проведення позачергових виборів до парламенту було дуже грубим і цинічним політичним кроком. Він дуже образив людей. Вибори не були терміновими, вони не були необхідні для процесу правління країною.

Мей бачила шанс суттєво збільшити кількість представників її партії в парламенті і завоювати новий фронт на півночі країни, про який завжди мріяли консерватори, але традиційно утримували лейбористи. Торі дуже помилилися, вони не зрозуміли суті референдума про вихід з ЄС. Вони вважали що цей революційний момент змінить країну. Але все було навпаки. Референдум був знаком, що люди не хочуть нічого міняти.

В регіонах, де завжди голосували за лейбористів, і далі за них голосували. Консерватори не змогли захопити ці голоси. Але, намагаючись отримати ці місця, вони відкинули ті частині країни, за які боролися останні 10 років.

Вони не придумали політику, приємну цим виборцям. Тож ті пішли до лейбористів. Причини були різні, зокрема й показати торі — «ви нас кинули, тому ми вас також кинемо».

Схоже на те, що Британія відкинула план «жорсткого Брекзиту», який запропонувала Тереза Мей. Але важливіше те, що вони відкинули спробу створити націонал-популістичний рух.

Консерватори відійшли від своєї звичної риторики і почали говорити мовою Орбана і Ле Пен. Лунали фрази про створення руху, який буде відображати дух народу, британські цінності. Це ніколи не «проходило» в британській політиці, це була типова націонал-популістична демагогія, популярна в Європі, але не в Англії.

Ця риторика «пройшла» один раз, під час референдуму про Брекзит. І торі вирішили просто її скопіювати і перенести на вибори. Але виявилося що британському народу це не близьке.

Консервативна партія Терези Мей втратила велику кількість виборців, в тому числі через те, що придумали як завоювати новий фронт виборців на півночі країни Фото: EPA/WILL OLIVER

Під час виборів Мей сказала, що Британія вийде з усіх угод із ЄС, і вибори мали би підтвердити, що народ на це згоден. Але вихід з цих угод став би великою втратою для економіки, однак  «в ім’я духа народу». Мей відкидала нашу економічну успішність і традицію у світі заради якогось нового духу і почуття національної єдності.

Мей хотіла, щоб народ підписався під цим. Щоб коли почнеться потенційна економічна криза, вона могла б сказати, що саме за це британці голосували. Тут її не підтримали.

Брекзит відбудеться в будь-якому разі, але, можливо, тепер вдасться почати діалог із Європою не з такої жорсткої позиції, а шукати економічно вигіднігий для Британії вихід. Тож підсумок виборів може вплинути на тон переговорів.

Для лейбористів, хоч вони й отримали багато голосів, все ж історично це поганий результат, адже свого часу вони були при владі 20 років. Разом з тим цей результат кращий, ніж був ще у квітні. Але вони програли, і пишатися цим результатом було б так само дивно, як пишатися тим що програв із рахунком 2:1, а не 5:0.

Лейбористи організували грамотну кампанію. Вони зрозуміли, що особистість їхнього лідера специфічна. Джеремі Корбін міг робити лише одну річ — бути слабким, милим чоловіком, майже з радянського кіно 70-их. Він заступається за слабких і це все, що він вміє робити. Коли він виходить із цієї ролі, він жахливий. Лейбористи зрозуміли, що це його сила і вибудували всю політику навколо цього.

«Ми за слабких, ми допомагаємо людям». Щодня від них звучала нова пропозиція — більше витрат на лікарні, більше на освіту, дуже звичайні, привабливі і не зовсім реалістичні пропозиції. Але вони звучали цілісно і зрозуміло для людей. Натомість Мей не зробила нічого, вона просто повторювала гасла про стабільність і національний дух. Народу це не сподобалось, народ сказав — «ми не такі вже й тупі».

Лейбористи організували грамотну кампанію, побудовану на їхньому лідері «милому чоловічку» Джеремі Корбіні (на фото в центрі), який «допомагає усім слабким» Фото: EPA/ANDY RAIN

Питання безпеки було спекулятивним. Британія досі емоційно переживає травму терактів у Манчестері і Лондоні. Я вважаю, що в такі моменти британці інстинктивно підтримують те, що раніше думали про світ, не міняють свої погляди різко. В такі моменти вони хочуть щось дуже знайоме, і Корбін пропонував щось дійсно знайоме — класичне англійське лівацтво. Воно може подобатись чи ні, але воно досить спокійне.

Мей пропонувала революцію, ця мова була дуже чужою для Британії. Варто пам’ятати що вона була главою МВС Британії до того як стала прем’єром. Тобто її здобутки на цій посаді поставили під сумнів після терактів.

Головний парадокс в тому, що консерватори втратили голоси в Англії, а в Шотландії, яка традиційно їх не підтримує, вони перемогли. Вони зробили там дуже вдалу кампанію і отримали 12 місць. Шотландська націоналістична партія — це приклад успішного націонал-популізму в Британії, який не був побудований на расизмі, як у Мей.

Але проблема націонал-популізму в тому, що він згуртовує багато різних людей — від робітників до бізнесменів, які потім не здатні всі разом розробити політику, щось більше, ніж просто ідею нації. Шотландські націоналісти при владі вже кілька років. Але в політиці вони мало що роблять, вони лише витрачають гроші, і виборці це розуміють.

Шотландська націоналістична партія на чолі з прем'єркою Ніколою Стерджен (в центрі) на цих виборах знову розіграла карту незалежності Шотландії, яка в минулому була завжди для них виграшна, але від цього втратила виборців, які втомилися від політичної боротьби і обрали соціальні блага, запропоновані місцевими консерваторами Фото: EPA/ROBERT PERRY

Торі в Шотландії заявили — «Досить вже грати в національну політику». Адже шотландська партія хотіла знову розіграти карту незалежності Шотландії, вона завжди для них виграшна. Торі ж запропонували повернутися до нормального політичного дискурсу — про стан доріг, шкіл та інше.

У Великій Британії зараз програли дві націонал-популістичні програми — консервативна і шотландська націоналістична. Вони все ще при владі, але по них вдарили дуже сильно. Парадокс в тому, що існує ще одна націонал-популістична партія, і можливо, вона найбезумніша з усіх. Це північно-ірландська партія, про яку всі давно забули. Але зараз консерваторам довелося утворити із ними коаліцію.

Демократична юніоністська партія Північної Ірландії при цьому за м’який Брекзит. Тож коаліція із ними може посприяти більш м’якому виходу Британії із ЄС.

Головні переможці цих виборів — ліберали-консерватори. Було реальне занепоєння, що їх просто відкинуть, а при владі буде ультраправа партія. Але ультраправий проект провалився, і це підбадьорило лібералів всередині консервативної партії. Не важливо яка партія зараз сильніша, головне, як мені здається, що радикалізм із політики усунули. Перемогла англійська тверезість і розмитість.

Коаліція Консервативної партії Терези Мей з північноірландськими юніоністами на чолі з Арлін Фостер (ліворуч) має посприяти м’якому виходу Британії із ЄС Фото: EPA/PAUL MCERLANE