«Побиття на замовлення»: чому нападники на антикорупціонерів досі не покарані

30 серпня 2017 року близько дванадцятої дня в Харкові стався напад на голову Антикорупційного центру Дмитра Булаха. Його жорстоко били й лише свідки зупинили нападників.

«Били не кулаком, кастетом. На потилиці та скроні характерні сліди — декілька шрамів смугою. Перелом двох ребер, струс мозку та пневмогідроторекс правої легені, посттравматична пневмонія — це вода в легенях. Через те, що пошкоджені поламаними ребрами легені, частина повітря вийшла в черевну порожнину», — каже Дмитро Булах.

«Міністр внутрішніх справ узяв під особистий контроль розгляд справи й наказав ужити вичерпних заходів щодо встановлення осіб, які скоїли даний злочин», — заявив Анатолій Дмітрієв, екс-начальник ГУ Нацполіції України в Харківські області.

Попри контроль міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, замість гучного розкриття, знову стався напад. Цього разу — на колегу Булаха по «Харківському Антикорупційному центру».

«Один з нападників сказав: «Якщо ще кудись полізеш — уб’ємо». І після цього вони нанесли там ще 5-7 ударів кожний ногами, коли я втратив рівновагу», — згадує Євген Лісічкін, активіст ГО «Харківський Антикорупційний центр».

Дмитро Булах — депутат Харківської обласної ради, але саме антикорупційну діяльність він уважає причиною нападу — надто ретельно готувалися зловмисники.

«Вони вивчали мої маршрути. У правоохоронців є відео з камер спостереження, де цих людей видно. Вони йдуть за мною, а потім тікають, щоб їх не розгледіли свідки», — розповідає Дмитро Булах.

За два роки «Харківський Антикорупційний центр» розкрив афери на мільйони гривень, зокрема зупинив безпрецедентне за масштабами розкрадання міської землі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖАнти-антикорупціонери: хто і як бореться з Центром протидії корупції

«Ніхто з 2008 по 2016 рік не вважав за потрібне якось приховувати свої інтереси. Тобто до того, як ми підняли це питання публічно: дивіться, що відбувається: тепер уже понад 1000 гектарів роздали в місті безкоштовно своїм людям», — каже Дмитро Булах.

1000 гектарів — це площа чотирьох князівств Монако. Дмитро з колегами не лише викрили механізм кооперативної схеми, через яку крали землю. Він довів її незаконність настільки переконливо, що до розслідування вимушена була приєднатися прокуратура.

Коли посадовці міськради з колишнім мером Харкова, нардепом Михайлом Добкіним отримали підозри від прокуратури, нові власники 165 гектарів землі вирішили повернути землю добровільно. Повернулася навіть ділянка в серці Харкова — за Театром Опери в саду Шевченка, де вже вирубали дерева. Украдена земля стала надто токсичною для майбутніх власників квартир. Хто ж ці власники?

«Ми бачимо поруч будинок, який теж побудував «Житлобуд-1». Тут живуть усілякі чиновники, депутати, судді, прокурори тощо. Наша організація брала витяг щодо всіх квартир у цьому будинку. На цій ділянці «Житлобуд-1» намагався побудувати ще один такий будинок, власне, з такими ж мешканцями», — розповідає Дмитро Булах.

Хто замовив побиття Дмитра Булаха й хто виконував? Відповідей на ці питання поліція не готова надати навіть за два місяці розслідування. Керівництво в міській поліції нове, а риторика не змінилися.

«Слідство разом з кримінальною поліцією доповіло мені про напрацювання. І я бачу, що перспектива розкриття цього злочину є», — каже Олег Бех.

Відсутність покарання призвела до нового нападу — на Євгена Лісічкіна, колегу Дмитра Булаха по «Антикорупційному центру». Це сталося 18 вересня 2017 року біля десятої ранку прямо у дворі його будинку.

«Мене чекали з обох боків. Один одразу стояв. Він ніби намірявся щось зробити, і я розумів, що тут щось нездорове й і закрився рукою від першого удару. Він почав далі бити — у тулуб, у голову декілька ударів зміг нанести. У цей момент, коли я від нього відступав, другий чоловік підбіг. І він завдав удар найсильніший. У мене підкосилися ноги. Уже біля дитячого майданчика я впав і вони почали бити мене ногами», — розповідає Євген Лісічкін.

Нападників зупинив лише крик працівниць дитячого садочка, які побачили побиття через вікно.

Особи нападників поліції встановити вдалося, але незабаром правоохоронці шокували Євгена новою версією, мовляв, побиття було імітацією. Постраждалий нібито був попереджений про напад заздалегідь, ба більше — він сам себе й замовив.

«Під час допиту виконавці, які начебто прийшли зі щиросердним, написали явку з повинною, але не розкрили мотивів. За їхніми словами, їм пообіцяли, що працевлаштують на роботу в міськраду, коли буде політичний піар, розголос і «ми» пройдемо кудись у владу. Хто «ми» — невідомо», — каже Євген Лісічкін.

Правоохоронці стверджують, що мають докази імітації побиття — це синці в постраждалого. На думку поліцейських, їх замало.

«Один з нападників повідомив, що він —кандидат у майстри спорту з боксу. Якби він наносив тілесні ушкодження, вони були б набагато серйознішими», — каже Олег Бех, начальник Головного управління Національної поліції в Харківській області.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ «Ударна сила Палиці»: Як очільник Волині створив свою приватну армію

Після нападу на Євгена «Слідство.Інфо» провело власне розслідування. Нам удалося знайти докази того, що версія змови між нападниками і жертвою доволі сумнівна.

18 вересня, 9:04 ранку. На відео з камери спостереження видно, як на вулиці Коцарській з’явився позашляховик Mitsubishi Outlander, — він везе одного з нападників до будинку Євгена. Може тому, що за домовленістю жертва має вийти в призначений час? На місці його вже чекає спільник. У машині він перевдягнувся й  бере в руки квіти. Можливо, це яскрава деталь, щоб свідки не звертали уваги на обличчя з окулярами? Далі зловмисники йдуть до двору, який перекривають з обох сторін. І... чекають на жертву близько 40 хвилин. А Євген просто затримався, щоб перевірити пошту вдома, хоча нібито заплатив за напад на себе 20 тисяч гривень. Нападників поліція й досі вважає свідками.

«Один з них твердить, що начебто до того, як я передав йому гроші, ми бачилися один-два рази. Одна з таких зустрічей, каже він, трапилася на проплаченому мітингу проти Кернеса й міської влади в червні 2017 року. Начебто там я передав кошти за напад на себе абсолютно незнайомій людині й після цього ми не зустрічалися, не зідзвонювалися, а за три місяці вони скоїли напад. Це їхня версія. Потім цей свідок сказав, що він зв’язувався зі мною телефоном. Але не пам’ятає, з якого номера телефонував і не пам’ятає, який номер у мене», — розповідає Євген Лісічкін.

Адвокат Євгена, Ігор Черняк каже, що так звані «свідки» вже втретє докорінно змінюють свідчення, але причини таких змін і численні розбіжності у свідченнях слідчих не зацікавили. У перші дні після нападу Євгена викликали до поліції по кілька разів на день. Навіть адвокатові постраждалого не дають матеріали справи для ознайомлення — поліція приховує хід слідства.

«Протягом найближчого часу картина буде зрозуміла. Якщо в діях зазначених осіб не буде складу злочину — справу закриють», — каже Олег Бех.

Напад на Євгена стався за день до сесії Харківської міськради, де мало розглядатися питання про повернення 165 гектарів землі у власність міста. Про їхню подальшу долю харківський міський голова говорити відмовився.

— Будь ласка, у загальному порядку зверніться з питанням до відповідного департаменту і вам на інформаційний запит дадуть відповідь.
— А ви не володієте питанням?
— Я володію питанням. Я просто не хочу відповідати на нього, — заявив Геннадій Кернес, міський голова Харкова.

Щоб не чути неприємних питань про решту вкраденої землі, на сесію міськради не допустили ні представників «Антикорупційого центру», ні опозиційно налаштованих до Кернеса депутатів міськради. Євген Лісічкін каже, що хотів запитати про долю вкрадених гектарів у Лісопарку — там найдорожча земля в Харкові.

«Люди отримували безкоштовно цю землю й потім, звісно, за ринковими цінам продавали. Прокуратура, оскаржуючи рішення 2008, 2009, 2010-го років, оцінює гектар у 25-30 мільйонів гривень», — розповідає Євген Лісічкін.

«Антикорупційний центр» установив, хто за тією ж кооперативною схемою отримав землю.

— Кооперативи були на одній адресі, по 30 кооперативів з одним телефоном, що належав, наприклад, НПК «Холдінг».
— Це дружини Кернеса?
— Це особисто його бізнес — імперія НПК «Холдінг» Геннадія Кернеса, — каже Євген Лісічкін.

Справи про напад на антикорупціонерів і досі не розкриті, не зважаючи на те, що з часу жорстокого побиття Дмитра Булаха минуло вже понад два місяці. Так само не розкриті десятки інших нападів, зокрема на активістів і журналістів в Одесі й Вінниці. Наталя Соколенко, член Громадської ради доброчесності не вірить, що поліція не може розслідувати напади на антикорупціонерів.

«Коли сніжками закидали народних депутатів, це в часи Януковича було, на допити викликали сотні людей, сотні. Викликали всіх, у кого мобільний телефон працював у тому районі, у межах квадратного кілометрі. Нині технічні ресурси, мені здається, ще кращими стали. А роботи стало менше. Тому висновок такий: ті, хто мають захищати свободу слова, права журналістів і взагалі права громадян, зумисно цього не роблять», — каже Наталя Соколенко.

Це означає, що корупціонери й надалі розправятимуться з викривачами їхніх схем за допомогою сили. Безкарність розв’язала їм руки.

/ Олександр Курбатов, «Слідство.Інфо»

Підписуйтесь на наш канал у Telegram