ENRU

«Політики навіть не намагаються дати нам надію» — інтерв'ю з сестрою Олега Сенцова

З моменту арешту українського кінорежисера Олега Сенцова минуло три роки. Справа «Кримських терористів», у рамках якої чотирьох кримчан звинувачують у підготовці терактів у Криму, на думку адвокатів та правозахисників, не витримує жодної критики та має всі ознаки політичної вмотивованості. Олег Сенцов отримав найбільший термін — 23 роки колонії суворого режиму.

Двоюрідна сестра Олега, Наталя Каплан, в інтерв’ю Громадському розповіла про те, що може пришвидшити звільнення Олега, як можна підтримати його в Якутській колонії та як трансформується суспільна думка щодо політичних в’язнів Кремля.

Двоюрідна сестра українського кінорежисера Олега Сенцова Наталя Каплан Фото: Олександр Попенко/Громадське

Олег нещодавно отримав престижну премію американського пен-центру. Як він на це відреагував?

Олег дуже зрадів. Він вважає, що це хороший привід заявити про справу українських політв’язнів в Росії. Він знав про це ще взимку, до офіційної церемонії. Тобто, вони заздалегідь оголосили.

Олега Сенцова підтримють відомі люди, зокрема кінозірки та імениті кінорежисери. Це допомагає якимось чином?

Як ми бачимо, віз і нині там, за три роки нічого не змінилося зовсім, людина як сиділа у в’язниці, так і сидить, проте морально це підтримує — дає надію.

А чи може бути інша підтримка в цій ситуації? Ми розуміємо, що термін не зменшується, ставлення кремлівської влади до цієї справи теж не змінюється.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Кожен дзвінок — хочу побачити на телефоні «Олег», мені б дочекатися і обійняти сина» — інтерв’ю з матір’ю Олега Сенцова

Це, безумовно, політичний тиск, в першу чергу. Тільки політики можуть витягнути Олега. Просто зробити так, щоб Путіну було невигідно його тримати. Це найоптимальніше. Більше я не бачу варіантів.

Як змінили ці три роки чоловіка на ім’я Олег Сенцов?

Мені здається, що ніяк. Тобто, однозначно у нього додалося життєвого досвіду. Однозначно думки змінюються. Він став більше цінувати близьких людей. Але, в цілому, я не бачу глобальних змін. Такий же доволі жорсткий, дуже прямий. Це все залишилося.

Олега Сенцова підтримють відомі люди, зокрема кінозірки та імениті кінорежисери (на фото - акція в підтримку Олега Сенцова під час 66-го Берлінського кінофестиваля) Фото: EPA/GREGOR FISCHER

Наскільки важко зберігати комунікацію з ним зараз, враховуючи відстань та закритість служби виконання покарань Росії?

Досить складно, тобто листи доходять не завжди, не всім, і ніколи не вгадаєш, дійде чи не дійде. На відміну від Лефортово, де листи йшли дуже довго, але вони приходили завжди. Я тоді в Москві жила ще, бувало так, що лист по Москві йшов два місяці, але він приходив. І не було ось цих безглуздих правил, що лист може бути тільки рукописним.

Зараз в Якутську друковані листи не приймають, тому «РосУзник» (штаб допомоги затриманим під час політичних і громадянських акцій — ред.) не може ніяк нам допомогти в цьому плані. Листи повинні бути написані тільки російською мовою — в Лефортово ми передавали йому листи і українською, і англійською. Зараз такого немає, та головне, що невідомо — коли дійде, скільки всього дійде. Бо не доходить дуже багато, особливо з-за кордону. Найоптимальніше — спрямовувати листи в Росію, а вже звідти відправляти в колонію. Інакше шансів — нуль.

Наскільки піддаються цензурі ті листи, які доходять? Як часто якийсь шматок листа може бути викресленим?

Виправлених листів саме по Олегу я не бачила. Якось не виправляють. Хоча загалом таке буває дуже часто. Цензурі вони піддаються досить жорсткою. З Якутська їх відправляють до Москви, а потім далі. Цензура дуже жорстка. Дуже.

Чи продовжує Олег в цих умовах займатися творчістю, можливо якісь напрацювання з’явилися?

Так, звичайно, Олег написав вже п’ять сценаріїв, збірку оповідань, і зараз закінчує черговий роман. Він каже, що не хоче просто киснути, як інші ув’язнені — сидять нічого не роблять. Він працює.

Наталя отримала у Нью-Йорку премію американського пен-центру для Олега Сенцова, який зараз перебуває у російській тюрмі Фото: сторінка Mustafa Nayyem у facebook

Які основні теми його творчості?

Він не говорить.

І рукописи не показує?

Ні. Він сказав, «Це все вийде разом зі мною». Тому залишається тільки витягати Олега разом з його рукописами. Тільки так.

Чи виходить у нього стежити за тим, що відбувається в Криму та на материковій частині України? Що він говорить про ті події, які відбуваються тут, що його найбільше хвилює?

Олег відірваний від реальності, це факт, тому інформація у нього в дуже обмеженому вигляді. Ми намагаємося розповідати йому про загальну політичну ситуацію, плюс він дивиться російське телебачення, але дивиться під правильним кутом, робить правильні висновки. Ну немає у нього іншого телебачення. Але найбільше його турбує корупція, що все не дуже добре тут в цьому плані, це основне.

У справі «кримських терористів» — чи є ще якісь юридичні перспективи для того, щоб оскаржити, скасувати рішення суду, є суди за межами Росії?

Фактично немає. Наша справа лежить в ЄСПЛ (Європейський суд з прав людини), але вона там лежати може дуже довго. Її прийняли на розгляд, але сам процес ще не почався. Треба розуміти, що якщо ми виграємо цю справу, вони рекомендуватимуть Росії цю справу переглянути, Росія перегляне та скаже «ні», цей процес може затягнутися на десятки років. Ми його запустили, але особливих надій на нього не відчуваємо. А враховуючи, що до російського законодавства хочуть внести або вже внесли те, що міжнародний суд не можуть бути вище російських, то шанси у нас не дуже.

Врешті, юридично ми звичайно все програли, зокрема Верховний суд, всі апеляції, і таке інше. Наше завдання номер один — довести, що Олег все ж таки громадянин України. Це б нам полегшило подальші дії. Але як це зробити, враховуючи «гопницькі» методи, коли довідку про громадянство видав слідчий ФСБ, і це нормально?

Цей момент громадянства став ключовим насправді, зокрема у випадку Олександра Кольченка. Що Олег сам каже про те, що його зробили громадянином Росії без його згоди, і навіть процедурно це було неможливо?

Він сказав на суді «Я не кріпак, щоб мене з землею передавати». Звичайно, він дуже обурений цим фактом. Це абсурд, це ще один показник «Процесу» Кафки. У людиним є український паспорт, ніяких російських документів не було і немає, ніколи він не відмовлявся від українського громадянства, ніколи не просив російського, і тут таке. За довідкою слідчого ФСБ його зробили громадянином Росії. Ну це смішно.

Двоюрідна сестра українського кінорежисера Олега Сенцова Наталя Каплан (ліворуч) та журналіст Громадського Сергій Мокрушин Фото: Олександр Попенко/Громадське

Історія Геннадія Афанасьєва цікава тим, що він знайшов у собі сили сказати, що всі свідчення, які він давав проти Олега і Саші Кольченка, були дані під тортурами, і йому довелося оббрехати інших людей. Яка реакція була в Олега?

Олег в залі суду першим почав аплодувати після того, як він відмовився від свідчень. І він був дуже радий, коли Гена вийшов. Поки Гена сидів, він говорив, що дуже важливо, щоб Гену не забували. Він радіє за будь-якого політв’язня. За всіх переживає.

Коли звільнили Гену Афанасьєва, у нас була надія на те, що цей процес не зупиниться, він піде далі. Хоча ми всі чітко тоді розуміли, що були залучені механізми політичні. І що до різних політичних в’язнів треба застосовувати співмірні політичні механізми.

Чи є надія на те, що цей процес відновиться?

Дуже б хотілося в це вірити, але вже понад рік жодної людини звільнити не вдалося. Я не беру участь у переговорних процесах, і все, що мені вдається почути від політиків — «Все, тупик. Все погано». Вони навіть не намагаються дати якусь надію.

В цілому, є відчуття, що державі не байдужі громадяни, які перебувають в катівнях?

В цілому так, вони справді піднімають ці питання на переговорах, на зустрічах з міжнародними політиками. Але стосовно реальних дій, я не знаю. Потрібно розуміти, що можна зробити, але цього розуміння немає.

Сказати, що я бачу якісь активні дії — їх теж немає. Все дуже пасивно. Вони самі кажуть, що все погано. Якщо раніше хоча б говорили — «ми працюємо над цим, робимо все можливе», то зараз кажуть — «ну не виходить».

А прості люди приходять?

Так, багато активістів, які допомагають, дуже сильне громадянське суспільство. Але я не бачу сенсу ще говорити про це в Україні. Зараз потрібно зустрічатися більше з іноземними політиками, у яких може бути більше важелів, ніж в українських. Та ж поїздка в Штати, зустріч в Конгресі, Держдепі, інших структурах. Я сподіваюся, що вони будуть ефективні. Видно, що людям цікаво, вони готові допомагати. Тут я просто не уявляю, що можна ще зробити, ну що — з ким ще поговорити?

З розмов з мамою Гени Афанасьєва стало зрозуміло, що родичам звинувачених у тероризмі в Криму стало складніше жити. Особливо після того, як їх звинувачували на федеральних каналах.

Ні, у родичів, наскільки я знаю, таких проблем немає. Так, там біля будинку мами Олега побили машину подруги, вона приїжджала в гості. Але це, мабуть, єдиний інцидент. Більше я такого не бачу.

Звісно, складно спілкуватися з людьми. Мама Олега зараз в дуже закритому режимі живе, тому що не всі її розуміють. Навіть в побутових речах це проскакує. Розмовляли телефоном пару тижнів тому, у них там неврожай персиків чи абрикосів, чотири роки вже. Ну і вона так спокійно всім і каже: «А що ви хотіли — Росія ж». Ну як з нею спілкуватимуться після цього?

Акція у Києві на підтримку в'язнів Кремля в день третьої річниця арешту Олега Сенцова Фото: Олександр Назаров/Громадське

Наталя Каплан на Хрещатику під час акції на підтримку Олега Фото: Олександр Назаров/Громадське

Якщо ми говоримо про українське суспільство, воно сприймає цю історію однозначно чи ні?

На жаль, після виходу деяких політв’язнів у нас з’явилися проблеми. Я часто чую від українців, що не треба нікого витягати більше, що розчарувалися в тих, хто вийшов вже.

Я так розумію, мова про Надію Савченко?

Про Гену теж таке буває. Я б не сказала, що українське суспільство однозначно до цього ставиться.

Можливо, тут втрачений якийсь момент, не пояснили, що це живі люди, а не особи з плакатів. Що головна цінність — щоб ці люди повернулися до свого життя?

Мені складно сказати, що мотивує людей говорити таке. Я думаю, що ці люди — просто диванні воїни. Навряд чи вони реально за когось билися, реально за когось виходили, реально були волонтерами, і таке інше. Люди, які насправді беруть участь, вони такого не говорять.

Як у Росії ставляться до історії про так званих «кримських терористів»?

Та опозиційна частина, у якої є мозок, не має такого розколу. Вони всі, однозначно, на боці Олега та інших політв’язнів. Вони навіть не ділять їх за національністю, адже там і росіян дуже багато сидить, не тільки українців. Вони за всіх б’ються, всім носять передачі, стоять з плакатами.

Стосовно іншої частини суспільства, у якої мозок засмічений пропагандою, то вони навіть не знають, хто такий Олег Сенцов. Про нього по телевізору не говорять — як вони можуть про нього знати? Може десь щось чули. Був пік відразу після арешту — показували ролики про те, що затримали групу терористів у Криму. Але це було три роки тому, там тиждень вони крутилися, і зараз люди цього вже не пам’ятають. Більшість населення Росії просто не знає. Навіть коли виступали на врученні «Ніки» режисери — це ж було вирізано з телеверсії.

Якщо ознайомитися з матеріалами справи Сенцова, можна дійти висновку, що вони зшиті грубо, нахабно, з розрахунком на те, що суд не буде реально оцінювати доводи слідства. Чому саме Олег? При таких вихідних даних, такий склад злочину, образно кажучи, можна повісити на будь-яку людину, і це успішно роблять в Криму зараз. Чому саме Олег став першим?

Складно сказати, він був перед очима, і він виглядає більш солідно, його простіше притягти, як організатора. А так, в цілому, я думаю, що їх нахапали навіть не замислюючись, тому що відділ у боротьбі з екстремізмом з’явився в середині квітня, а в травні вони вже наловили. Не думаю, що тоді вони вибирали, кого краще брати. Будь-кого хапали.

Олег Сенцов, за словами його сестри, живе надією, що може опинитися на волі раніше, ніж «вирок» закінчиться (архівне фото із засідання суду у російському Ростові-на-Дону у 2014 році) Фото: EPA/ARKADY BUDNITSKY

Чи вам відомо щось про Олексія Чирнія, який також був затриманий у справі Сенцова?

Є підозри, що у нього з психікою не все гаразд, давно є такі проблеми. Це людина, з якої все й почалося. Він звів наклеп на інших та продовжує це робити. У його листах свідчення настільки сильно розходяться, таку нісенітницю пише. Це треба просто почитати, щоб зрозуміти.

Справа почалося з нього. Він справді пішов до свого друга, студента-хіміка Пирогова, сказати, що ось я хочу підірвати пам’ятник Леніну, зроби що-небудь. Пирогов пішов в ФСБ, розповів все це, йому видали муляж бомби. Хоч там всюди й фігурує «вибуховий пристрій», це був муляж. Пирогов передав цей муляж Чирнію, і того з муляжем затримали. Сидить зараз в Магадані.

Важко уявити, як це — перебувати так далеко від дому, відрізаним від світу, і, м’яко кажучи, в некомфортних умовах. Як справляється з цим Олег? Що йому допомагає?

Складно сказати. Олег взагалі за характером аскет, багато йому й не потрібно. Якось дає собі раду. П’є вітаміни, займається спортом, шахами. Варіантів у нього немає.

Чи вірить він в те, що буде на волі раніше, ніж «вирок» закінчиться?

Так, він вірить, він живе тільки надіями. Хоча ми намагаємося не давати йому зайвих надій, він живе тільки ними. Вірить. Поки що вірить.

Підписуйтесь на наш канал в Telegram