Польсько-російської війни не буде, хоч Варшава і не готова захищатися (польські ЗМІ)

Добігає кінця перша президентська каденція Броніслава Коморовського. Публіцисти видання «Newsweek» підбили підсумки його п’ятирічного президентства, згадавши про його сильні та слабкі сторони. Коморовський — консервативний та прагматичний, у промовах часто згадує Бога та сім’ю. Завоював довіру виборців і став «батьком усіх поляків». Коморовський зрідка робить обіцянки. Він радше говорить, як повинно бути. Він, хоча й не відкрив філософського каменю польської політики, зміг відшукати шлях до серця виборця. Провадив продуману історичну політику — вираз ідеальної мрії про безконфліктне польське суспільство. Єдиним авторитетом в польській політиці для Коморовського був колишній прем’єр Дональд Туск. Президентові було із ним вигідно: «нуль» відповідальності та чиста совість. Президент доручав усі реформи урядові, водночас сам наполягав на модернізації польської армії, домігся збільшення гарантій безпеки від НАТО. Броніслав Коморовський відзначився повною відсутністю конфліктів із лідерами протилежних таборів. У зовнішній політиці він не впав на коліна перед «Великим Семом», але поглиблення польсько-американських взаємин більше було «заслугою» Путіна. Йому вдалося налагодити взаємини із президентом Литви Далею Ґрібаускайте. Як наївний політик, він вірив у добрі наміри Медвєдєва та Януковича. Спочатку він тішився закінченню «посухи в польсько-російських взаєминах». Однак подробиці про смоленську авіакатастрофу та шантаж Москви зашкодили подальшому «потеплінню», яке перейшло у «путінську зиму». Проте найбільша поразка президента Коморовського — це Україна, пише видання: беззмістовні зустрічі із Януковичем та втрата моменту, коли треба було сказати: «досить!». Коморовський залишався адвокатом європейських устремлінь України, а Янукович і не думав про співпрацю. А потім — ув’язнення Тимошенко і вичікування Європи. Коморовський вірив, що краще все ж продовжувати діалог. Водночас з Києва йшов сигнал, що краще ставити на незалежне суспільство, а не на феодала. Але Коморовський зрозумів це лиш тоді, коли на Майдані пали перші жертви, читаємо в публікації.

Тижневик «Politka» у розмові із польським генералом Пйотром Макаревичемзапитав про те, чи готова країна над Віслою до війни. Військовий впевнений, що між Польщею та Росією в найближчий час війни не буде, бо Варшава не є стратегічно та економічно важливою для Кремля. Польща, каже генерал, є лиш пішаком у великій грі, а самі росіяни вважають, що поляки прислуговують американцям. Ідею присутності польських військових в Україні Макаревич вважає безглуздою, оскільки це спонукатиме Росію поглиблювати конфлікт. Він зауважує, що якби Росії вдалося втягнути Польщу в конфлікт через провокації на кордоні із Калінінградською областю, польські підрозділи, що там розташовані, не змогли б дати гідного опору. Чому? Бо польське військо має проблеми із укомплектуванням, є велика невідповідність офіцерського та рядового корпусів, де «забагато вождів, але замало індіанців». Генерал критикує польську реформу системи командування, відсутність законів та стратегії у здійсненні прямого командування на випадок війни. Для підвищення ефективності системи оперативного командування у Польщі необхідно регулярно проводити навчання окремих військових підрозділів. Ще одна проблема польської безпеки — відсутність необхідних резервних сил. Реальність з-за офісного столу командирів та генералів дуже відрізняється від тієї, яка насправді є у військових частинах та підрозділах, констатує Пйотр Макаревич.

У Вроцлавському університеті з’явилося «смердюче яйце» — українофоб і за сумісництвом професор та викладач філософії Боґуслав Пазь. Голова вроцлавського відділу Об’єднання українців у Польщі Ігор Саламон у розмові з виданням «Gazeta Wyborcza» зазначає, що агресивні дії проти української громади цієї особи вже давно відомі українцям Вроцлава. Саламон іронізує і каже, що «розуміє професора, бо той має величезні амбіції і видно, що викладання філософії не сприяє його самореалізації». Аби про тебе написали в ЗМІ, легше ляпнути якусь дурницю, аніж писати щось розумне. Як читаємо у виданні, хамство в польському суспільстві зростає — раніше його представляли «смоленські» професори, тепер — професор Пазь, який підняв жердину значно вище. Саламон наголошує, що із проблемою «професорів пазів» українці собі легко порадять, бо мають у Польщі багато друзів. Те, що робить та пише Пазь, каже Саламон, виходить за будь-які рамки етики, культури, людських цінностей та християнської моралі. Незважаючи на те, що у Вроцлаві діють антиукраїнські організації, це не впливає на приязне ставлення українців до цього міста.

Російський письменник Віктор Єврофєєв відкриває «російську душу російської людини» у розмові з тижневиком «Newsweek». Пропаганда в Росії йде повним ходом: криза та зростання цін — це вина «поганого Заходу». Народові кажуть, що такою є ціна за Крим, який має бути російським, відтак створюється замкнуте коло — тому росіяни підтримують політику Путіна, пояснює він. Поляки, за словами Єврофєєва, більше не цікавлять росіян. Водночас є й такі, хто заздрить Польщі, бо вона змогла вирватись значно вперед. Єрофєєв запевняє, що окрім Росії із «азійським обличчям», яке вона показала після подій в Україні, є ще Росія Стравінського, Малєвіча, Турґєнєва, Росія європейських цінностей. Як пояснює, Путін дав росіянам свободу в приватному житті, чого ніколи не було ані в царські часи, ані за комуністів: при цьому вимагаючи бути лояльними до Кремля на вулиці. Після підтримки Заходом протестів росіян Путін відвернувся і почав відбудовувати Російську імперію. Росіяни почнуть бунт тільки тоді, коли буде нічого їсти. Телевізор в Росії має більшу силу, ніж Церква, а в ситуації, коли відчувається певна ізоляція, Церква стала природним союзником Кремля. В Росії допомогу держави громадянину Єврофєєв порівнює із домовленостями, що існують в кримінальному світі — дамо тобі роботу, але пам’ятай, що тепер ти нам винен. У Росії, за словами письменника, є мішанина цінностей — трохи демократії, імперіалізму, православ’я, радянщини, навіть архаїчного і африканського. Там не існує поняття часу чи європейських цінностей. Середній клас не має не те, що російської душі, він взагалі її немає, стверджує письменник.

Сьогодні мільйонними прибутками можуть похизуватися чимало польських менеджерів, спортсменів та зірок шоу-бізнесу. Видання «Newsweek» представляє рейтинг поляків, котрі заробляють найбільше. У світі спорту перше місце посідає Роберт Левандовский — футболіст мюнхенської «Баварії», який заробив минулого року 20 млн. євро. Другий — Марцін Ґортат — баскетболіст американського клубу «Washington Wizards». 30-літній спортсмен заробив 6,5 млн. євро. Контракт воротаря лондонського «Арсеналу» Войцєха Щенсни приносить йому щомісяця 300 тис. фунтів стерлінгів, що робить його третім найбагатшим спортсменом Польщі, а головне — найбільш оплачуваним воротарем англійської Прем’єр-ліги. Категорію шоу-бізнесу очолює польська модель Аня Рубік. Минулого року дівчина перевершила навіть Кейт Мосс у рекламній кампанії косметики «Yves Saint Laurent». Її заробіток сягає 3 млн. євро. На другому місці славнозвісний режисер Роман Полянський. За один фільм він заробляє 2—3 млн. доларів. Завершує трійку в категорії шоу-бізнесу піаніст Рафал Блехач, який просить 10 тисяч доларів за концерт. Минулого року його статок склав 0,5 млн. євро. Рейтинг бізнесменів розпочинає Януш Філіпяк — президент краківської компанії «Comarch», який може похизуватися найбільшим заробітком серед директорів польських бірж. Його статок склав 2 млн. євро. Домінік Лібіцький, колишній керівник медійно-телекомунікаційної групи «Cyfrowy Polsat», заробляв 1 млн. євро щороку. Минулого року його сукупний дохід склав 2 млн. євро. На третьому місці — польський «шоколадний король» Даріуш Орловський, який посів третю сходинку в рейтингу. Він власник кондитерської компанії «Wawel», що приносить йому 1,5 мільйони євро щороку. Решта позицій — на шпальтах видання «Newsweek».

Тарас АНДРУХОВИЧ для Prostir.pl