Де купити маски? Якими вони мають бути? Як підготуватися до поїздки за кордон? Чи варто летіти в Італію, якщо квитки вже куплені? А ще: ти здорова? Все ок? Ледь встигаю відповідати на запитання останніми днями, відколи терміново повернулася з Італії.

Мандрівка мала тривати тиждень. Закінчилася за два з половиною дні. Почалася ще до карантину, а новину про те, що він поглинув уже всю країну, я прочитала, будучи в Україні. На щастя. Літак, яким поверталася додому, був заповнений ущерть. І він кардинально відрізнявся від того, яким ми добиралися до Італії. Може, десята частина місць була зайнята. Решта — порожні чорні шкіряні сидіння. Таке на цьому рейсі рідко, скрушно похитала головою бортпровідниця у масці.

В аеропорту Мілана всіх зустрічають вимірюванням температури. У черзі на паспортний контроль люди через одного в масках. Ніхто особливо не перемовляється. І, власне, в такій черзі особливо відчувається приреченість. Потім щось схоже я відчула на вулицях Венеції.

У місті на воді, яке на рік відвідують 30 мільйонів туристів, я була 18 чи 19 років тому. Тоді, щоб зробити світлину, доводилося вичікувати зручного моменту — хтось постійно ліз у кадр. А прогулятися вузькими венеційськими вуличками, щоб не вибачатися на всі боки за те, що наступив комусь на п‘ятки, теж було нереально.

Венеція під час коронавірусу напівпорожня. На площі Сан-Марко зрідка прогулюються поодинокі туристи. Черга в базиліку Святого Марка — одна-дві людини. Венеційські голуби, які користали з залюдненості, бо завжди мали чим поживитися, нині позабивалися в кутки.

Гондольєри сидять на берегах каналів без роботи. Зазвичай горді й із задертою головою, тепер, як якісь прохачі, заглядають в очі кожному, хто проходить повз, сподіваючись спокусити на прогулянку гондолою. А ціни й справді спокусливі. 40 євро на трьох проти 80-ти, як то було раніше.

У боротьбі за фото для Instagram ніхто не штовхається на мосту Ріальто — ще одній візитівці Венеції. Офіціантів у ресторанчиках більше, ніж самих відвідувачів. І це у вихідний день! До того ж усі ці заклади зачиняються о 18-ій — якраз та година, коли італійці збираються компаніями і починають «водити козу» від одного кафе до іншого. Така у них традиція. Була... Поки не втрутився коронавірус.

Аби ми створювали більше важливих матеріалів для вас, підтримайте hromadske на Спільнокошті. Будь-яка допомога має велике значення.

Ця гнітюча пустка підштовхує до того, щоби щоразу протирати руки. Дезінфектант у сумочці тепер обов‘язковий, як дзеркальце. Як і маска, тобто респіратор. Його можна купити в будівельному супермаркеті, але обов‘язково має бути маркування ffp2 чи ffp3 (ще минулої п‘ятниці коштував 71 гривню). Він захищає не мене, а інших, якщо раптом я таки підхопила вірус.

Власне, респіратор я й одягнула, коли в аеропорту Венеції стояла в черзі на реєстрацію. Так у ньому і прилетіла в Україну, де всіх знову зустріли вимірюванням температури. І у всіх вона виявилася 36,6. Хоча це ще нічого не означає. Адже нормальна температура не свідчить про те, що коронавірусу у вас немає. Він може й не проявлятися якось по-особливому.

Тому ще в Італії, в якій так стрімко почали змінюватися події, я вирішила, що по поверненню додому проведу 2 тижні в самоізоляції і дотримуватимуся всіх інструкцій, які вказані на сайті МОЗ. Треба сповістити свого сімейного лікаря, що я повернулася з країни, де є випадки коронавірусу.

Як для жінки віком до 40 років, мої шанси померти від цієї інфекції, за словами медиків, невеликі. Але як жити далі, знаючи, що я, наприклад, можу смертельно заразити стареньких, які в основній групі ризику?! У такому випадку 2 тижні самоізоляції — не така вже й велика плата за два дні в Італії.

Незалежні завдяки вам

Ми працюємо незалежно від політиків та олігархів. Наша журналістика існує завдяки вам. Ви можете підтримати нас, а ми зможемо продовжити розповідати, що насправді відбувається.

Поділитись: