Люди в захисних масках виходять з покупками із супермаркета в Казальпустерленго у регіоні Ломбардія — одному з північних італійських міст, які були закриті на карантин через спалах коронавірусу в Італії, 23 лютого 2020 року
Фото:

EPA-EFE/Paolo Salmoirago

Уже п’ять років 60-річна українка Ірина (ім’я змінене) живе та працює в Італії. Там вона доглядає 88-річну італійку Анну. Навесні Ірина планувала повертатися в Україну, але через коронавірус її плани змінилися. Ірина розповіла hromadske, як в Італії борються зі спалахом коронавірусу, як панікують та чому вона поки не може повернутися в Україну.

Де саме в Італії ви живете?

Я живу на півночі, у селищі неподалік міста Феррара. У селі лише 10 сімей, тут немає магазинів, аптек та шкіл. Найближчий районний центр — Коппаро. Поруч є велика річка По, яка навесні дуже широко розливається.

В Італії зараз спалах коронавірусу. Це якось вплинуло на ваше життя?

У нашому селищі немає коронавірусу. Тут усе тихо, спокійно.

На все село лише двоє заробітчанок — я і молдаванка Катя. Раніше ми часто зустрічалися. Зараз майже завжди сидимо вдома, намагаємося не їздити нікуди без потреби. Раз на тиждень син Анни, яку я доглядаю, возить мене у місто. Там я зустрічаюся зі своїми подругами з України.

Влада Італії піклується про своїх громадян. Тут великий санітарний контроль за всім. Якщо є хворі на коронавірус, то в місті відразу закривають школи, магазини, бари. 

У нашому регіоні зараз усе відкрите, але припинили спортивні змагання, зокрема футбольні матчі.

Тобто паніки в Італії немає?

Коли з’явилися перші повідомлення про померлих в Італії від коронавірусу, то паніка була. У магазинах почали масово скуповували продукти. Зазвичай італійці скуповуються на тиждень, а тоді — на 2-3. Влада постійно наголошувала, що панікувати не варто. Зараз ніби все спокійно, у Коппаро масок ніхто не носить.

Односельці постійно обговорюють коронавірус, усі трохи хвилюються. Але поки немає хворих, то паніки немає.

Знайомі розповідали: коли їздили у райцентр в лікарню і до їхнього ліфта підійшли двоє китаянок, то вони швидко закрили перед ними двері і поїхали самі. Злякалися, що ті заразні.

Китайців зараз усі остерігаються, але дуже намагаються це приховувати. На днях була у магазині, і коли до каси підійшла китаянка, то всі на декілька кроків відійшли від неї. 

Мені їх аж шкода. Таке ставлення їх напевно ображає.

Аби ми створювали більше важливих матеріалів для вас, підтримайте hromadske на Спільнокошті. Будь-яка допомога має велике значення.

Ви щось чули про паніку в Україні?

Нещодавно телефонувала подруга з України. Казала мені кидати все і їхати додому. Я відповіла, що не можу, адже місцева влада сказала всім залишатися на місцях. 

Якщо приїду додому, то почнуть ще казати, що я привезла коронавірус. Не хочу, щоб рідні хвилювалися і страждали. Бо буде зі мною те, що в Нових Санжарах. Ще заб’ють, не дай боже.

А що мій онук утнув, то взагалі. Цього року він пішов у перший клас на Київщині. Його у школі так залякали коронавірусом, що коли він катався на велосипеді і побачив дівчинку з вузькими очима, то кинув велосипед і побіг додому. Він перелякався, що то хвора китайська дівчинка, яка заразить його коронавірусом. Виявилось, що то навіть не китаянка була.

Місцеві ЗМІ говорили чи писали щось про евакуйованих із Китаю в Україну, про Нові Санжари?

Нічого не казали, лише у Facebook читала та рідні розповідали. Мені соромно за тих українців.

Що взагалі кажуть по телебаченню, що пишуть у газетах?

По телебаченню постійно повідомляють нову інформацію про коронавірус: скільки нових хворих, де саме є заражені. Рекомендують залишатися вдома, пити багато гарячої води та постійно мити руки. У громадських місцях не торкатися руками очей, носа, рота.

Утім, я не все розумію, що говорять по телебаченню. Адже вони говорять швидко і чистою італійською, а я знаю більше діалектну мову. Часто доводиться перепитувати в бабусі, вона мені все пояснює.

Вам казали, що потрібно робити, якщо відчуваєте, що захворіли?

Казали, головними симптомами коронавірусу є висока температура, кашель, сльозіння очей. Якщо є такі симптоми, то просять не їхати самому в лікарню, а дзвонити в поліцію. Вона сама викличе швидку зі спеціальним обладнанням.

Пенсіонери входять до групи ризику і мають більше шансів підхопити коронавірус. Про них держава стала більше піклуватися?

Про пенсіонерів в Італії завжди добре дбали і до появи коронавірусу. Не те, що в Україні. Вони отримують хороші пенсії.

Сеньйора Анна, яку я доглядаю, отримує $1500, а також більшу половину пенсії свого покійного чоловіка (близько $800). За нього їй платитимуть скільки, скільки вона житиме.

Троє дітей Анни живуть у сусідніх селищах. Вони приїжджають до неї щонеділі. Поки інфікованих у селищі немає, то вони й надалі навідуються в гості.

Зараз в Італії інфіковані вже майже 900 людей. Коли дізналися про перші випадки, не було думок повернутися в Україну?

Я вже 5 років не була в Україні, двох своїх онуків ще жодного разу не бачила. Цією весною планувала повернутися додому назавжди, але, на жаль, поки залишуся тут.

Могла б полетіти літаком, але боюся. Адже матиму більший ризик заразитися. І раптом там будуть хворі, нас усіх переведуть на карантин.

В інтернеті читала, що коли потепліє, вірус зникне. Але не знаю, наскільки це правда. Якщо у Китаї епідемія пішла на спад, то сподіваюся, що і тут все якнайшвидше завершиться і я зможу повернутися в Україну.

Зазвичай я щомісяця передаю рідним і друзям подарунки. На Пасху — обов'язково солодку італійську паску La Colomba. Чи можна буде передати подарунки цього разу, не знаю.

Нещодавно сусідка дала зерна граната, я їх вирощую в горщику. Коли приїду в Україну, роздам усім рідним по деревцю. Може, приживуться. Будуть на згадку про моє життя в Італії.

Поділитись: