Життя

Портрети в подарунок президентам і магічні символи — все про азербайджанські килими

JamNews
Життя/Портрети в подарунок президентам і магічні символи — все про азербайджанські килими
Зберегти
Вигляд
lead
Вчимося читати таємні знаки, доглядати за килимами і вгадувати, звідки вони родом. Громадське публікує матеріал JamNews в межах партнерства незалежних медіа східної Європи.

У давнину в Азербайджані говорили, що килим супроводжує людину від народження до смерті, і це була зовсім не метафора. З дитинства діти гралися на килимах, килими давали дівчатам у посаг, серед килимів проводили все життя, а коли людина помирала, її тіло накривали, знову ж таки, килимом. Ще на початку минулого століття в більшості азербайджанських будинків не було стільців, крісел і диванів. Все це замінювали килими.

Які бувають килими

Азербайджанські килими залежно від «місця народження» діляться на чотири групи (їх ще називають школами):

Тебрізька школа. Населене етнічними азербайджанцями місто Тебріз сьогодні — центр іранської провінції Східний Азербайджан. У Тебрізі ткали розкішні шовкові килими. Тебрізькі килими зазвичай пастельних тонів і рясно прикрашені рослинним орнаментом.

Карабаська школа — через те, що кімнати в карабаських будинках були за розміром майже як футбольне поле, то і килими для таких кімнат виробляли цілими комплектами по п'ять штук, щоб вистачило на всю підлогу. Головна «фішка» карабаських килимів — їхні яскраві кольори і квітковий орнамент. Ткали ці килими зазвичай з вовни.

Губа-Ширванська школа. Ці килими стриманіші та суворіші, серед візерунків переважають не квіточки-пелюсточки, а медальйони. Ці медальйони — візитівка килимів з Губа-Ширванського регіону. Розташовуватися вони можуть в один або кілька рядів.

Бакинська школа. Килимарство в Баку було розвинене набагато гірше, ніж в інших регіонах. Бакинці зазвичай не ткали килими самі, вони привозили їх з інших місць для продажу. А тому і похвалитися цій школі особливо нічим. Хоча і вона має свої характерні риси — прості геометричні візерунки і специфічне забарвлення з переважанням охри.

Все це стосується ворсових килимів. Простіше — «пухнастих». А є ще й безворсові, гладкі — вони простіші у виконанні та практичніші у використанні. Ними не лише встеляли підлогу або вішали на стіни, але й робили попони, сумки, мішечки для зберігання солі та хліба.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Ремесло: історії про українських майстрів

Чого ви не знали про килими: розповідає мистецтвознавець Махнура Алієва

  • Килими в жодному разі не можна згортати в рулони, посипати нафталіном і зберігати, як мумію. Це їх знищить. Килими повинні використовуватися, тертися, від цього вони стають кращими. Але зовсім вже знущатися над ними теж, звісно, не треба.
  • Неправильно вважати килими частиною мусульманської культури. Вони з'явилися задовго до монотеїзму, і на азербайджанських килимах часто можна зустріти стилізоване зображення дракона, зороастрійські знаки та іншу символіку, яка не має нічого спільного з ісламом, а часом навіть йому суперечить. Винятком є лише спеціальні килимки для молитви.
  • Азербайджанці купують антикварні килими й килими ручної роботи набагато частіше, ніж іноземці. Іноземцям вивезти килим за кордон непросто — потрібна довідка, а килими старші 50 років вивозити взагалі заборонено.
  • Килим ручної роботи — це не просто дорога забаганка, а хороше вкладення грошей. Не гірше за золото. З часом він дорожчає.
  • Правила, за якими нині виробляють килими, сформувалися відносно нещодавно. Раніше ткалі здебільшого імпровізували, і кожен конкретний килим міг відбивати їхній настрій тієї миті, події в житті тощо.

Махнура Алієва досі зітхає за втраченим стареньким килимом:

«Коли я ще жила з батьками, був у нас один килим — пошарпаний, але старовинний і дуже гарний. І ось повертаюся я одного разу додому, а бабуся мені каже, що приходили якісь скупники, і вона віддала їм наш старенький килим, а натомість взяла два нових. Глянула я на ці нові килими — жах... машинна в'язка, турецький «ширпотреб». Я тоді дуже засмутилася. А бабусі навпаки здавалося, що це був вигідний обмін».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Жінки та море: як на півдні Азербайджану розділили пляжі за статевою ознакою

«Килимова доріжка» для Барака Обами

Санубар Набієва виробляє килими на замовлення. Галереї замовляють традиційні килими на продаж, великі компанії хочуть отримати килимок зі своїм логотипом, студенти просять «виткати» їм дипломну роботу (в азербайджанській державній художній академії є факультет декоративно-прикладного мистецтва).

Продаж курсових, дипломних робіт і всього, що у студента вимагають в інституті, але сам він виконати не може — прибутковий бізнес в Азербайджані.

Серед витканих нею килимів є навіть портрет Барака Обами з усією родиною, не кажучи вже про Дмитра Медведєва та інших «сусідніх» політиків. В Азербайджані прийнято дарувати іноземним високопоставленим гостям килими з їхнім власним зображенням.

Часто замовляють килими зі старовинними східними мініатюрами, сценами з творів поета Нізамі, біблійними сюжетами — Адам і Єва в Едемському саду (зображені в межах пристойності) або пророк Мойсей зі скрижалями.

Здавалося б, ремесло затребуване, утім ткаля не надто задоволена своєю роботою:

«Хочу поїхати до Туреччини викладати. Ось чекаю на відповідь від них. Тут не вміють цінувати роботу ткалі. Приходять, хочуть отримати неймовірний килим, а коли називаєш їм ціну, починають торгуватися — мовляв, дорого. А це, між іншим, кропітка ручна робота. Та й фінансова криза вплинула — замовлень стало набагато менше, ніж раніше».

Килим, як засіб від депресії

Класичний символ міщанства для сучасного азербайджанця — килим на стіні. Цей елемент декору був дуже популярний у 80-90-х роках, а пізніше його настільки ж люто зненавиділи, як раніше любили. Та це ставлення поділяють не всі.

«Не розумію, чому килим на стіні вважають потворством. Якщо він гарний і вписується в інтер'єр, то чому б і ні!», — каже 21-річна Азіза Мустафазаде, одна з наймолодших викладачок килимарства в Баку.

Азіза Мустафазаде   

НіКА МУСАВі/JamNews

Перед тим, як стати її професією, килимарство допомогло їй пережити перехідний вік:

«Щоб боротися з депресією, інші підлітки слухали рок, а я ткала килими. І це справді допомагало. І досі для мене це — найкращий спосіб розслабитися. Наприклад, після роботи. Це, напевно, може здатися дивним, адже і на роботі я теж тчу».

Санубар Набієва теж каже, що килимарство заспокоює нерви. Їй особливо допомагає заспокоїтися звук, з яким набираються петлі.

«Це в Баку килими стали сувенірами, а в багатьох селах їх і досі створюють просто для будинку, і багато жінок вміють це робити, не лише майстрині, — розповідає ткаля, — влітку, щоправда, це мало хто робить, адже забагато іншої роботи в саду і полі. А ось коли холоднішає, сідають за верстати. І тчуть там здебільшого великі практичні килими, щоб на підлогу постелити».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Отруєння пестицидами та примусова праця: ціна бавовни в Азербайджані

Автор: Ніка Мусаві, Баку
Більше про:
# Азербайджан
Пов`язані новини