Рятувальники ліквідовують пожежі сухої трави та сміття у Чернівецькій області, 12 квітня 2020 року. Більшість з них — це пожежі сухої трави на відкритій території
Фото:

ДСНС України/УНІАН

Весна — це найвологіший період для нашої природи. Тануть сніги — піднімається рівень води в річках, ідуть дощі — зволожують шари ґрунту. Проте, не цієї весни. За даними Гідрометцентру, весняний сезон по всій території України став аномально теплим та з недобором опадів. Як наслідок: страждають сільськогосподарські культури, вітер піднімає пилові бурі з осушених полів, а ще — не відбувається класичного водопілля на більшості рівнинних річок.

Про причини посухи, пилових бурь та пожеж, недбалість щодо водних джерел та найбільшу розораність ґрунтів у світі ми поговорили в ефірі hromadske з екологами та заступником міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.

На що впливають посухи? Чи справді не буде врожаю, води та почастішають пожежі?

Олександр Чистяков, голова Національної екологічної ради України:

Перш за все, посуха відобразиться на наших малих річках. Не варто забувати, що за роки незалежності з карти України зникло більше 10 тисяч рік. Тому малі водотоки відчують зневоднення в першу чергу. 

По-друге, не варто забувати, що рік почався дуже серйозними вітрами, які фактично видули вологу з поверхневого шару ґрунту 3-5 см. Що ми відчули кілька днів тому в Києві, коли вийшли в себе вдома на балкони? Вперше до Києва прийшла пилова буря.

Це комплексна проблема. Маловодна та безсніжна зима — це тільки один маленький фактор. Другий — у нас дуже велика розораність полів. Вчені давно вже радять її знизити відсотків на 15-20. Третій — це те, що зникають лісосмуги, які призначені зберігати поля. Через те, що вони виявились нічиїми, їх почали або вирубувати, або вони почали заростати, не пропускаючи вітер на поля. Через що з'явився такий собі парниковий ефект. 

Також треба зважати на те, що в більшості випадках пожежі — це результати підпалів. Ми зараз говоримо про два основні осередки пожеж — Чорнобиль та Житомирська область. Але не варто забувати, що протягом року сталося більше 20 тисяч пожеж в екосистемах. Це і підпали сухостою на полях, підпал плавнів і так далі.

Аби ми створювали більше важливих матеріалів для вас, підтримайте hromadske на Спільнокошті. Будь-яка допомога має велике значення.

Чи посуха є типовою для України?

Олексій Василюк, голова «Української природоохоронної групи»:

Найтиповіша для нас проблема — не посуха, а підпали трави та розораність ґрунту. У нас 54% землі розорані, це — найбільший показник у світі. 

Ми — остання країна Європи, яка досі випалює суху рослинність. Навіть зараз, коли понад тиждень горять ліси в Чорнобильській зоні, коли всі тільки про це й говорять та підвищують штрафи — все одно продовжують підпалювати сухостій. Будь-хто може набрати в пошуковику «карта пожеж» та побачити, скільки в реальному часі є пожеж в Україні та в світі. І ми побачимо, що горить переважно Україна, а в інших країнах такого майже немає. Оці проблеми є для нас дійсно типовими.

Усе інше — нетипове. Оскільки Полісся, яке традиційно мало би бути величезною «губкою» на півночі України, завдяки якій утримувався більш-менш вологий та позитивний клімат, десятиліттями виснажувалося, осушувалося для того, аби перетворювати його на ріллю або для видобутку торфу, для того, аби лісникам було зручніше вирубати ліс і так далі. І ось наступила перша безсніжна зима та безводна весна, і виявилося, що в Поліссі вже немає запасу води. Ґрунт розораний, тому коли волого — легко промокає, коли сухо, то так само легко просихає. І далі виявляється, що розораний ґрунт — це просто пил, вітер його піднімає і уносить. І оця пилова буря, яка сталася, була першою у Поліському регіоні.

Ми не в Саудівській Аравії, не в Центральній Азії, не в Ізраїлі, не в Арізоні, де пилові бурі є нормальним явищем. У нашій кліматичній зоні такого не може бути. Але це сталося як наслідок наших дій. 

Втрата родючого шару ґрунту, за визначеннями, є опустелюванням. А опустелювання на Поліссі — це просто на голову не налазить. В інших регіонах, наприклад, на Чернігівщині, засипало пилом цілі райони — частину Чернігівщини та частину Київщини в районі Бородянки, а це ті самі ліси, малі річки, болота. Це катастрофа для природи, звідки це взялося і куди перенеслося.

Головне, що Полісся так само залишається сухим, тому якщо за тиждень чи за місяць буде нова пилова буря, то нічому буде дивуватися. Жодних нових механізмів, як застерегти це — немає. Тому без розмови про повернення гідрологічного режиму у всьому Поліссі годі сподіватися, що не буде наступних бурь.

Зараз ми живемо у найвологіший місяць року, коли річки мають розливатися, бо тануть сніги. Але Полісся сухе, тому коли ти підпалюєш сухостій — вогонь рухається, не зупиняючись, на багато кілометрів.

Весняні польові роботи в Київській області, 8 квітня 2020 року. Рік в Україні почався вітрами, які фактично видули вологу з поверхневого шару ґрунту 3-5 см
Фото:

Ковальчук Віктор/УНІАН

Які наслідки ситуація має для врожаю?

Тарас Висоцький, заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства:

Ми можемо бути спокійними за врожай, за продовольчу ситуацію в країні. Ми експортуємо 70% товару і можемо нагодувати ще три такі країни, тому для внутрішнього ринку точно продукції буде достатньо. 

Однозначно, ця ситуація зменшить врожай на Поліссі, перш за все — жита. Але глобально на галузь це не вплине, і цього все одно буде достатньо, аби забезпечити експорт. У нас зараз відбувається посівна, і ми бачимо, що темпи посіву більші, ніж навіть минулого року. Є зменшення кількості вологи, що впливає на врожайність, але цього буде достатньо для ринку із запасами мінімум вдвічі.

Дійсно, цей рік є з мінімальною кількістю вологи в ґрунтах. Проте ми проводили дослідження, що фізично кількість вологи за останні п'ять років збільшилась.

Чи справді маловодний рік не вплине суттєво на нашу природу в майбутньому?

Олександр Чистяков:

Насправді, це вже п'ятий маловодний рік, коли ріки наповнюються на 80%. Наразі гостру нестачу питної води у світі відчувають 2,5 мільярда людей. 32 держави живуть на привозній воді. 

Я це кажу тому, що у нас дуже поширене недбале ставлення до наших водних джерел. У нас 63 тисячі малих річок, 40 тисяч озер та 400 тисяч ставків. У нас 1300 гектарів прісної води, і водночас ми вважаємося маловодною країною. Останнє дослідження Всесвітнього банку поставило нас з 180 країн на 125 місце по кількості питної води на душу населення. Ми стоїмо між африканськими країнами Чадом і Суданом.

Україні давно треба було виробити нову водну політику та визнати джерела прісної води стратегічним ресурсом, підходити до її використання та охорони саме з цієї позиції. 

Що стосується сільського господарства. Не треба забувати, що у світі росте кількість населення, є необхідність його нагодувати, а 70% прісної води використовується як раз для сільського господарства. Тому нам давно пора задуматися про збереження прісних джерел нашої країни.

Олексій Василюк:

Ми вважаємо, що ситуація катастрофічна. Немає жодних гарантій, що не продовжуватиметься те саме, бо є всі умови для пожеж та пилових бурь. 

Наша організація, починаючи з цього року, ще не знаючи, що так станеться, визначила, що цей рік та наступні чотири ми присвятимо тому, щоби зменшити в країні розораність. Є законодавчі норми, що треба мінімум 15 відсотків ріллі вивести з обробітку, а ще є законодавство щодо охорони земель, яке говорить, що не можна розорювати землі, які мають крутіше трьох градусів схилу. Хто уявляє поля, звичайно, згадають, як багато у нас розораних саме схилів. Від цього втрачається родючий шар ґрунту. Він розкладається та вивільняється в атмосферу.

Родючий шар ґрунту — це законсервований рослинами атмосферний вуглець. Парниковий ефект та зміни клімату на планеті дуже сильно викликані саме оранкою. Міністерство енергетики та захисту довкілля нещодавно оприлюднило кадастр викидів парникових газів, і вперше в ньому дуже чітко сказано, що найбільший приріст парникових газів в Україні за останні роки припадає на нові розорювання природних територій. Годі уявити, скільки кримінальних справ за скаргами природоохоронців було порушено за незаконні оранки. А скільки є таких, які ще не встигли відстежити — це просто жах.

Ми вважаємо, що не треба розповідати, що пожежі зробили диверсанти, а сухий клімат — це випадковість, та далі буде краще. Тому що так, як сьогодні, може бути завжди. У нас немає жодних підстав думати, що завтра буде краще. Те, що ми можемо робити вже сьогодні: виводити з обробітку деградовані землі, обводнювати Полісся, зберігати водні джерела.

Поділитись: