Валерія Гонтарева майже чотири роки, з червня 2014-го по березень 2018-го, очолювала Національний банк України. За цей час їй довелося ухвалити чимало жорстких рішень, від так званої «чистки» банківського сектору до націоналізації найбільшого банку України — ПриватБанку. Колишній власник Привату олігарх Ігор Коломойський добивається визнання націоналізації незаконною через українські та міжнародні суди. Гонтарева вже майже рік живе в Лондоні, викладає у Лондонській школі економіки. Громадське поспілкувалося із нею разом з BBC News Україна про Зеленського, Коломойського, націоналізацію Привату та повернення в Україну.

«Не можу повернутися в країну з продажними судами»

ВВС: Цього місяця виповнилося 5 років, як ви очолили Нацбанк України. Як ви зараз оцінюєте цю роль, цю посаду з позиції часу, який минув? Найбільший виклик, щось найстрашніше, ваша персональна Голгофа — як ви на це дивитеся?

Валерія Гонтарева: 5 років тому мене обрали головою Нацбанку України. Це три роки мого професійного життя, тому що я вже два роки як не працюю. І вже більше ніж рік, як я була офіційно звільнена. Ви знаєте, що це теж було нелегке завдання, тому що 11 місяців парламент мене не міг звільнити. 

Ми називаємо це perfect storm — такий шквал. Це була реально кривава війна в Україні. Мене призначили в червні і вже у серпні почалися військові дії. Моєму призначенню передувало те, що вже з 2013 року в країні була паніка на валютному та банківському ринках. На той час ми втратили близько 40% депозитів нашого населення. 

Це була вже зовсім страшна картина. Але найжахливішою була навіть не війна, яку я зустріла в Нацбанку, а що накопичився дисбаланс за попередні 20 років, коли в країні не проводилися реформи. 

Коли незмінний курс гривні — якщо ви згадаєте, то він не був незмінним, він просто змінювався ось такими драбинками — стартував з 1,8, після цього перейшов на 2,5, потім на 5, потім на 8. Постійно була девальвація. 

Коли я прийшла в Нацбанк, курс на панічному ринку був близько 12. І починається війна, страшний час, коли ми одномоментно втратили спочатку 3,5% нашого ВВП і 2 мільйони наших жителів залишилося в Криму. 

Після цього починається реальна кривава війна на Донбасі. Коли ми водночас втрачаємо 10% нашої території, 15% нашого ВВП і 30% валютної виручки. Навіть якби у нас не було війни, то вирішувати накопичені дисбаланси нам би було дуже складно. 

Але уявіть, на це у нас падає реальна кривава війна. У нас починається банківська криза, валютна криза, фізично руйнується інфраструктура Донбасу, припиняється робота підприємств і поставки. Банківська паніка триває.

І ось такий Національний банк я отримала в руки. Це ми зараз з вами говоримо тільки про макроекономічну ситуацію. Але банківський сектор, який я отримала в руки, — ми напевно обговоримо це пізніше.

Колишня голова Національного банку України Валерія Гонтарева під час інтерв'ю, Лондон, Велика Британія, 25 червня 2019 року
Фото:

Громадське

Громадське: Чому ви зараз в Лондоні? Чи плануєте колись повертатися в Україну?

Валерія Гонтарева: Це дуже правильне запитання. Я завжди хотіла жити і працювати в Україні. Ба більш, вся моя професійна кар'єра пройшла в нашій рідній країні. У фінансовий сектор я прийшла в 93 році, почала працювати на валютній біржі. Напевно, найнижча позиція — економіст другої категорії. 

Вже через три роки я була головним економістом валютної біржі. В 96-му році я переходжу працювати до Французького банку в Києві. Там я член правління. 

І так вся моя кар'єра проходить в Україні. І напевно, керівник центрального банку для будь-якого професійного банкіра — це найвища точка його професійної кар'єри. Вам більше у вашій країні в професійній кар'єрі робити нічого. 

Тоді у вас виникає запитання — а чим ви будете в житті займатися, якщо вам ще рано йти на пенсію? Тому я вирішила, що мені дуже цікаво допомагати банкам інших країн робити реформи, трансформацію, допомагати в монетарній політиці, політиці валютного регулювання. 

Ось зараз я в Лондонській школі економіки працюю. Займаюся політикою міжнародних фінансів, монетарними політиками, трансформаціями центробанків і втіленням реформ.

Громадське: В інтерв'ю ви казали зокрема про те, що не можете зараз повернутися в Україну, адже немає верховенства права. Можете це прокоментувати?

Валерія Гонтарева: Повертатися додому в Україну і працювати в Лондоні — це різні речі.

Громадське: Загалом про ваші плани розкажіть.

Валерія Гонтарева: Напевно, ви знаєте, що в країну повернулася не тільки злочинна влада часів Януковича, з якою ми боролися, в країну повернувся один із олігархів, який постійно мені погрожує. 

Повернутися в країну і працювати в країні — це ж різні речі. Я говорила, що поки я не можу повернутися, тому що там немає верховенства права, там є продажні суди і прокурори, і на жаль, туди повернувся пан Коломойський, який особисто мені у всіх своїх інтерв'ю погрожує.

Колишня голова Національного банку України Валерія Гонтарева під час інтерв'ю, Лондон, Велика Британія, 25 червня 2019 року
Фото:

Громадське

«Коломойський мені постійно погрожує»

Громадське: Зі зміною влади повернувся в Україну і сам Ігор Коломойський. Як ви сприйняли цю новину? Чи можливо, що банк повернеться до Ігоря Коломойського? 

Валерія Гонтарева: Я можу вам сказати одне — це дуже погано, що він повернувся до України. Погано особисто для мене. Особисто мені він погрожує. Особисто його журналісти з «1+1» влаштували кібератаку на Лондонську школу економіки. 

В інтерв'ю Коломойський заявив, що якщо я не повернуся до України, він мене звідси особисто вивезе. Англійською це називається kidnapping. Це злочин на території Британії, я хочу, щоб це всім було зрозуміло. Якщо зі мною щось станеться, щоб усі ви знали, чому. 

Це погано для мене особисто. Це погано для нашої країни. Я думаю, що це погано для президента Зеленського. 

Ми надали всі документи, пов'язані з процесом націоналізації, після того в ПриватБанк зайшов новий менеджмент, був зроблений пост-аудит, вже після націоналізації, який встановив ще більшу діру і ще раз держава вносила туди гроші. 

Загальна сума, яка нещодавно була озвучена новим менеджментом ПриватБанку, що портфель непогашених кредитів, пов'язаних із компаніями Коломойського, становить 212 мільярдів гривень. Ми з вами раніше говорили лише про 155 мільярдів влитого капіталу. З'ясувалося, це ще більша діра. 

Тепер повертаюся до питання, якщо незаконні рішення корумпованих судів приймуть і визнають націоналізацію недійсною — це може статися. На жаль, першу інстанцію вони виграли. Вони за день виграли три інстанції, і наступного дня робили липові підозри мені особисто. Вони можуть зробити все. В країні, де немає взагалі закону, або якщо вони є, але їх ніхто не виконує, може статися все. 

Якщо таке станеться і націоналізація буде визнана незаконною, тоді настає реституція. Це коли банк віддається колишнім власникам, а держава, яка внесла 155 мільярдів, забирає назад свій капітал. Що відбувається цього дня? 155 мільярдів — це актив банку, це навіть не капітал. В цьому банку не було нічого, коли його націоналізували. Так от, держава забере 155 мільярдів гривень, цього дня Нацбанк визнає цей банк неплатоспроможним. 

Далі є знову дві опції — відправити його у Фонд гарантування. Ми уникнули цієї опції в 2016 році, тому що вона означала руйнування фінансової стабільності в нашій країні. Це 20 мільйонів вкладників, це три мільйони пенсіонерів і студентів, це 600 тисяч малого і середнього бізнесу компаній. Цього не можна було допустити. Це системно важливий банк в Україні. 

Це рішення ухвалив не Нацбанк. Нацбанк ухвалює рішення — цей банк живий, капіталізований, в ньому немає дири, він неплатоспроможний чи ні. Націоналізацію робить вже Кабмін в особі міністерства фінансів. Міністерство фінансів виступає власником цього банку. Міністерство фінансів ухвалило рішення його націоналізувати. 

Нацбанк точно визнає цей банк неплатоспроможним. І знову буде опція — відправити його у Aонд гарантування чи звернутися до Мінфіну за повторною націоналізацією. Я впевнена, що Нацбанк звернеться до Мінфіну за повторною націоналізацією. Питання — хто буде в Мінфіні і що там відбуватиметься, і коли це станеться. 

Ви розумієте, в нас зараз буде новий Кабмін. Я не можу гарантувати вам рішення, яке ухвалить новий Кабмін. Але Нацбанк точно звернеться за повторною націоналізацією. Він не допустить знищення фінансової стабільності в країні.

Колишня голова Національного банку України Валерія Гонтарева під час інтерв'ю, Лондон, Велика Британія, 25 червня 2019 року
Фото:

Громадське

ВВС: Ви змалювали в загальний рисах цей страшний сценарій. Тим часом в інтерв'ю кореспонденту ВВС в Ізраїлі щодо повернення в Україну пан Коломойський спростовував підстави для націоналізації в 2016 році. Сказав, що ситуація ПриватБанку не була така катастрофічна, як її змалювали. З іншого боку він сказав, що саме ви і ваша заступниці Катерина Рожкова переконали Порошенка, що нібито в ПриватБанку є активи «1+1», і начебто це, за його словами, стало підставою для таких рішучих дій. Що ви можете сказати?

Валерія Гонтарева: Нісенітницю, яку в ефірі каже ця людина, дуже складно коментувати. В нас усе задокументовано. Діагностика цього банку відбулася в 2014 році. На початку 2015 року разом із МВФ була розроблена методика діагностики банківського сектору. 

Вона містила конкретну діагностику активів і стресс тест. Це було зроблено для всіх банків України. Почали з 20 найбільших банків, куди, ясна річ, потрапляє Приват, тому що він банк номер один. 

Кожному банку проводять повну діагностику, підписується программа його рекапіталізації. Перша діагностику, яка була проведена Приватбанку, була зроблена в 2015 році, і результати цієї діагностики — мінус 113 мільярдів гривень.

ВВС: Тобто йшлося про суто банківські справи і жодної розмови про актив «1+1» не було?

Валерія Гонтарева: В цьому банку тому й була у 113 мільярдів діра — там не було жодних активів. Говорити про «1+1» — це взагалі смішно. Це цілковита маячня. Ба більше, на початку 2016 року банк підписав програму своєї рекапіталізації, як він виправлятиме цю проблему. 

Коломойський дав особистий гарантійний лист, як він закриватиме ці дірки. І такі гарантійні листи дають ще за півроку, потім вони з Боголюбовим звертаються вже по добровільну націоналізацію. У день самої націоналізації вони пишуть черговий лист, звертаючись уже не до Нацбанку, а до Кабміну зі зобов'язанням реструктурувати свій портфель. Що це? Звідки береться це поняття? Тому що так була побудована їхня програма до рекапіталізації. 

Тоді, перед націоналізацією, аудит Ernst and Young робить фінальний аудит і каже, що діра — 146 мільярдів. Так, вони тоді майже збігаються. Тобто на кінець 2016 року вона лише зростає. Ми не кажемо про капітал банку, ми кажемо про діру. Це всі активи банку. У банку не було активів, це піраміда. 

Він міг видавати собі ці кредити, це називалося кредити пов'язаним особам. Це було неправильно, але для цього він підписав план, за яким мав рекапіталізувати банк протягом 4 років і гасити кредити пов'язаним особам протягом 5 років. У банку не було активів, там не було застав. 

Щодо «1+1» дуже цікаво. Коли він це озвучив, за три дні вийшов голова «1+1», який заявив, що ніколи не було жодних застав. Що я можу ще сказати? На жаль, в цьому банку ніколи не було жодних активів і застав.

Колишня голова Національного банку України Валерія Гонтарева під час інтерв'ю, Лондон, Велика Британія, 25 червня 2019 року
Фото:

Громадське

Громадське: ПриватБанк як найбільший банк на українському ринку вимагав значно більшої рекапіталізації, ніж інші системні банки. Ви також казали, що ви схилялися до західних зразків. Але у західних банківських системах немає таких великих банків з такою часткою ринку, яку вони повинні обслуговувати. Чи маєте ви в такому випадку якісь інші підходи до регуляцій?

Валерія Гонтарева: В цьому і питання. Коли 19 червня я прийшла в Нацбанк, ми почали реформи. Ми почали реформу з діагностики, щоб зрозуміти реальні проблеми. Проблеми не були пов'язані лише з паном Коломойським. 

Якщо ми з вами подивимося, скільки грошей держава внесла у державні банки, на що використовувалися кредити державних банків, подивимося на олігархічну модель побудови українського банківського сектору, то побачимо, як з ринку був виведений банк олігарха Фірташа. Там не було капіталу, він його так і не вніс. 

Два банки пана Бахматюка. До всіх банків висувалися однакові вимоги. А от, наприклад, банк Пінчука і банк Ахметова виконали вимоги, внесли капітали, дали застави. Ви розумієте, так? 

Не було задачі вивести банки з ринку, була програма рекапіталізації, узгодження з Міжнародним валютним фондом на чотири роки. Якщо ви пам'ятаєте, ви можете подивитися всі мої публічні комунікації — я завжди казала: ми провели тест найбільших банків, і ось тепер, в 16 році, 1 червня, банки повинні досягти капіталу в розмірі нуль. 

Потім капіталу в розмірі 5, потім 7%, і лише потім 10%. До 10% ми підійдемо в 19 році. Тому ми підійшли дуже індивідуально. 

Приватбанк був із геть іншою проблемою. Ми не говоримо про нестачу капіталу. Капітал там був фіктивний — 20 мільярдів. Ми з вами говоримо, що держава внесла 155 мільярдів. Йдеться про те, що там не було активів. Капітал — це ж лише подушка безпеки. 

У вас повинні збігатися активи і пасиви. А капітал — це верхня надбудова, якщо не дай боже у вас буде відбуватися щось погане, ніби такий буфер. Навіть якщо капітал — нуль, цей банк за законодавчими принципами не може існувати, тому що банківська діяльність передбачає капітал від 1 до 10 його активів. Це базельські принципи, просто принципи банкінгу, бізнесу. Це історія з 17 століття, це не я вигадала. Але в цьому банку ситуація була геть плачевна, там не було активів. 

Тому план рекапіталізації цього банку не передбачав — дайте перші 13 мільярдів, які ми встановили. Він не був пов'язаний — дайте 113 мільярдів. Він був розбитий на частини. Перша частина плану — вони повинні були взяти на баланс активи у розмірі 31 мільярду. Наступна частина плану — вони мали переоформити кредити з повністю липових компаній-пустушок на операційний бізнес, який, зауважте, в них був. 

Ці кредити залишалися би пов'язаними, але в нас потім був би графік погашення пов'язаних кредитів на наступні 5 років. Був спеціальний глобальний підхід. Це вперше в історії фінансового світу, коли був зроблений такий підхід і банкам дозволили досягти нуля, 5 відсотків. 

От зараз десь вголос скажіть в Лондоні, що їхні банки не мають капіталу, їм дозволяють досягти капіталу нуль за півроку. Ви розумієте, яка паніка буде? У нас це все було зроблено. Це якраз уже були ті підходи, про які ви кажете. Це не було так, що ось ми сьогодні прийшли, встановили діру, і завтра вас всіх закриємо. Довелося б закрити всю банківську систему, включно з державними банками. Просто державним банкам, ясна річ, держава давала гроші, тому що вона — акціонер, і це було легко. 

Приватним акціонерам було важче. Проте принципи діагностики та програма рекапіталізації були абсолютно однаковими для всіх банків, включно з державними. 

Якщо державний банк хотів швидко отримати від держави більше грошей, він усе одно йшов за графіком, як ми встановлювали — 0, 5, 7, 10. Тому правила гри були для всіх учасників ринку однаковими.

Колишня голова Національного банку України Валерія Гонтарева під час інтерв'ю, Лондон, Велика Британія, 25 червня 2019 року
Фото:

Громадське

Дірки ПриватБанку

ВВС: І ви, і ваш наступник на посаді голови Нацбанку, і уряд України посилаєтесь у своїх аргументах на користь націоналізації ПриватБанку на висновки міжнародної детективної агенції Kroll, яка і навела цю цифру — 5,5 млрд доларів, виведених з банку. Коломойський каже, що підстави для притягнення Kroll до цього розслідування були сумнівні, і що вони не могли красти у свого власного банку, бо банк був успішний, прибутковий...

Валерія Гонтарева: Це нісенітниці, тому що зараз вже встановили, що в банку не було грошей, їх кудись вкрали, хтось їх кудись вивів на якісь бізнеси. Але ж Нацбанк — він не детективна агенція. Ми можемо визнати — капіталу недостатньо, діра в балансі. Ми ж — Нацбанк, а не детективи. 

Ще в програмі МВФ у 2016 році з'являється зобов'язання нашої країни. Під цим меморандумом стоять підписи голови центрального банку, міністра фінансів Данилюка, прем'єр міністра Гройсмана і президента Порошенка. Держава на себе бере зобов'язання найняти детективне агентство Kroll, яке зробить експертний аудит.

І ось детективне агентство Kroll починає робити цей аудит. Якщо ви бачили, подаються до суду позови — в Америці подавалися, в Лондоні. 

Коли ще Шлапак був призначений главою цього банку, в останньому інтерв'ю він сказав: «Гонтарева була неправа — не 97% портфеля банку були фіктивними, а 100%». І він сказав: «Ми на 19 млрд вже подали заявки в прокуратуру».

Ви ж повинні зрозуміти: Нацбанк — це регулятор. Він здійснює монетарну політику і регулює банки. Ми встановлюємо дірку в капіталі і говоримо: неякісний портфель, немає застав, фіктивні компанії. Ось це все ми передали в прокуратуру, в НАБУ.

ВВС: І все задокументовано?

Валерія Гонтарева: Звичайно. 

Громадське: Kroll розслідували лише 10 років — це один з аргументів Коломойського, що треба було розслідувати всі роки. Чому тільки 10 років?

Валерія Гонтарева: Звичайно, добре, щоб розслідували всі 25 років, я була б дуже щаслива. Така діяльність — пилососити гроші з ринку і виводити їх на свої власні компанії, купувати активи по всьому світу, купувати будинок на Трафальгарській площі, купувати заводи в Америці чи Австралії — це ж усе відбувалося дуже давно.

Історія цього банку — 20-річна історія. Kroll же взяли якийсь певний період. На мій погляд, найактивніший період цього банку — це 2010-12 рік. Мені здається, тоді була найактивніша частина такого нарощування і виведення коштів з банку.

Громадське: Але це ви вже зараз знаєте...

Валерія Гонтарева: Звичайно. А як ми повинні були це зрозуміти? Ви ж можете як Нацбанк дивитися на баланси, на кредити. Знаєте, чим вони займалися? Ми це у себе в Нацбанку називали «Всесвіт, що розростається».

Чому, встановивши дірку в 113 млрд, ми з вами в 2016 році приходимо до дірки в 146 млрд? Тільки тому, що вони продовжують створювати видимість роботи. Кредити не гасяться, а робиться така схема, за якою одні кредити гасяться, інші в той же день видаються. 

А оскільки вони дуже передова IT компанія, то в них це все було автоматизовано. Ви в один день можете підготувати звіт, що у вас на сто фіктивних компаній виданий кредит, а через день вам прийде інший про те, що всі ці кредити погашені. Але в цей момент видаються ще більші кредити. Тому ми це називали «Всесвіт, що розростається». Це була нескінченна піраміда.

Колишня голова Національного банку України Валерія Гонтарева під час інтерв'ю, Лондон, Велика Британія, 25 червня 2019 року
Фото:

Громадське

ВВС: Ви змалювали ваші підозри щодо легітимності рішення українських судів. Але судова тяганина довкола Приватбанку та його націоналізації триває і в міжнародних судах. Коли ви бачите її кінець? Зрештою, для країни це великі репутаційні втрати, а міжнародні партнери не знають, що з цим робити.

Валерія Гонтарева: Я б сама хотіла вам поставити це питання. Я чекаю, що ж відбуватиметься, коли наші суди почнуть ухвалювати правомірні рішення, коли наша прокуратура заведе хоч одну кримінальну справу на колишніх власників банку або на менеджмент банку, який це зробив. Я думаю, питання не до мене. Я якраз чекаю, коли ж це почне відбуватися.

ВВС: Я маю на увазі міжнародні суди.

Валерія Гонтарева: У Міжнародних судів своя процедура. Нещодавно був поданий позов в Америці. Перед цим — у Швейцарії. Але позов у Швейцарії якраз був поданий щодо рефінансування і персональних гарантій пана Коломойського. 

Він же в наших судах оскаржив свої гарантії, ви розумієте? Навіщо він це заперечив? Він за ними нічого не платив. А оскаржив, щоб відкликали справу там, у Швейцарії. 

В Англії була справа не про те, було шахрайство чи ні. Тут була справа тільки про юрисдикцію. Буде скоро апеляція щодо юрисдикції. Мені хочеться запитати: а в нашій країні що? Покажіть мені, що ви зробили? Де ви, прокурори? 2,5 року минуло. Де НАБУ?

Громадське: Як розслідування в Україні, в США, справи, які розглядаються в інших судах, впливають на фінансовий ринок України зараз? Чи це створює якусь невпевненість для інвесторів? 

Валерія Гонтарева: Це перше питання, яке ставлять усі інвестори. Це перше питання від Міжнародного валютного фонду. Всі їхні заяви, які вони робили, — про те, що це неприпустимо. 

Однозначно такого не може бути. Я весь час сподіваюся, що здоровий глузд переможе. Не можна ж зруйнувати країну, поклавши її до ніг одному одіозному олігарху, правда? Я думаю, що цього не станеться.

Колишня голова Національного банку України Валерія Гонтарева під час інтерв'ю, Лондон, Велика Британія, 25 червня 2019 року
Фото:

Громадське

ВВС: Слухаючи вас, я згадала, що якщо почитати ваш профіль у Financial times, то ви — реформаторка банківської системи, мало не Жанна Д'арк корумпованих фінансів східної Європи. Якщо послухати ваших критиків в Україні, частину з них ви вже згадували, то ви спричинили банкопад, що ваша спроба розчистити авгієві стайні банківської системи призвела до закриття навіть здорових банків. Було закрито 90, здається. Що ви скажете на їхні звинувачення?

Валерія Гонтарева: Ось тепер я дуже рада, коли «1+1» показав у всій красі, і коли все зрозуміли, що таке фейк ньюз, і як можна дискредитувати владу, реформаторів. 

Мій приклад може бути вписаний у підручники, як це можна робити з людиною, яка прийшла з бездоганною репутацією і розчистила весь банківський сектор, досягла макрофінансової стабільності, і яку поважають в усьому світі, яка веде публічні лекції і пише книгу, як робити реформи, допомагає трансформації інших країн і Центробанків. 

Відповідь очевидна. Нещодавно один з олігархів, у якого було виведено два банки, — пан Бахматюк, — заявив, що Гонтарева завдала більше шкоди країні, ніж Путін, то що я вам можу сказати? 

Ця людина не тільки винна іноземним інвесторам більше трьох мільярдів доларів і не віддає, він винен за два банки, які ми вивели з ринку, тільки Нацбанку 16 мільярдів і всередині цих двох банків за ті активи, які він вивів, ще стільки ж. 

Він уже два мільярди доларів повинен локального ринку і три мільярди на міжнародному ринку. І ні копійки нікому не платить, і нічого не робить. Зате він вам у телевізорі розповідає, що Гонтарева завдала збитків. 

Він не повинен був сидіти в телевізорі. Ми ухвалили закон у червні 2015 року про відповідальність акціонерів за доведення їхнього банку до банкрутства. Це кримінальний злочин, 5 років в'язниці. 

Але він вам сьогодні не виплатить ані копійки ні Фонду гарантування, ні іноземним інвесторам. Але міг розповідати про те, що Гонтарева завдала шкоди країні. Робіть висновки.

Громадське: Що вам відомо про справу проти Коломойського у США, яку розслідує ФБР? Чи свідчили ви у цій справі?

Валерія Гонтарева: Мені відомо тільки те, що я читаю в газетах. Я читала, що цей позов на 104 сторінки, які нещодавно були подані ПриватБанком. Це все, що мені відомо.

Громадське: А щодо розслідування?

Валерія Гонтарева: Ну теж я читала в газетах про те, що таке розслідування є. Але я навіть ніде не бачила офіційного оголошення про те, що воно є. Щоразу звучало: хтось сказав, що воно є. Мені нічого не відомо.

Колишня голова Національного банку України Валерія Гонтарева під час інтерв'ю, Лондон, Велика Британія, 25 червня 2019 року
Фото:

Громадське

Ніч перед націоналізацією Привату

Громадське: Ви вже говорили про ваші стосунки з Ігорем Коломойським — не можна їх охарактеризувати як теплі. Коли востаннє ви спілкувалися і про що ви тоді говорили?

Валерія Гонтарева: Я почала спілкуватися з усіма власниками українських банків прямо в 2014 році. Ми вже всіх попередили про те, що будемо робити діагностику, всіх готували до того, що вони повинні самі прийти і зі своїм менеджментом подивитися на свої баланси, розуміти, що не вдасться нічого сховати і фальсифікувати, як це було раніше.

Ми намагалися відфільтрувати реальні проблеми, пов'язані з Кримом, з Донбасом.

Наша країна відрізнялася від інших ось цим олігархічним банкінгом. Якщо ми візьмемо з вами сто банків, які були виведені з ринку, то повірте, про деякі ви ніколи не чули і не бачили. Але ці банки — їх 20-25 — існували чисто для відмивання грошей. Тому ми їх просто закрили. 

Інші банки, менші, у яких все ж був якийсь бізнес, капітал, ми ніколи не намагалися відразу закрити. Ми намагалися ввести їх в ту ж програму рекапіталізації, як і всі інші банки. Ми не боролися з банками за принципом «ти великий, а ти маленький». 

З Коломойським я особисто зустрічалася, напевно, 20 разів. Востаннє — в ніч перед націоналізацією. Націоналізація була проведена 18 грудня, це була знаменита ніч, коли зібрався практично весь Кабмін. 

Був міністр фінансів, прем'єр-міністр, міністр юстиції, міністр внутрішніх справ Аваков, президент. В тій кімнаті я бачила Коломойського 16 грудня, напередодні націоналізації, де вони (Коломойський, Боголюбов — ред.) написали лист з проханням про націоналізацію.

Громадське: І після того ви не спілкувалися?

Валерія Гонтарева: Ні.

Спілкувалися: Олександр Шевченко, Громадське та Ірена Таранюк, BBC News Україна
Поділитись: