Бізнесмен Ігор Коломойський перед початком конгресу ФФУ в Києві, 6 березня 2015 року
Фото:

Мусієнко Владислав/УНІАН

23 травня 2019 року стало відомо, що державний ПриватБанк подав до американського суду у штаті Делавер позов проти своїх колишніх власників — олігархів Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова. У позові державний банк вимагає відшкодувати збитки на «сотні мільйонів доларів», яких, за словами юристів ПриватБанку, колишні власники завдали йому до націоналізації. 5 червня текст позову став доступним широкому загалу. Громадське розібралося, у чому звинувачують Коломойського у його колишньому банку та до чого тут США.

«Ігор Коломойський повернувся до України вперше за останні 4 роки. Це рішення пов’язують з нещодавньою перемогою на президентських виборах Володимира Зеленського… У ЗМІ повідомляють, що в обмін на медійну підтримку перед виборами Зеленський обіцяв Коломойському повернути ПриватБанк». Цими словами починається позов, який державний ПриватБанк подав проти своїх колишніх власників у США.

На 104-х сторінках детально описані схеми, які нібито використовували колишні власники для того, аби незаконно привласнити собі кошти банку та відмити їх через купівлю нерухомості, заводів та інших активів у США та в інших країнах світу.

Як працювали схеми?

Як стверджується у позовній заяві, схеми з виведення коштів існували ще задовго до 2016 року, коли ПриватБанк оголосили банкрутом та націоналізували. Близько половина всього позову — це приклади тіньових оборудок, за допомогою яких із банку нібито виводилися мільярди доларів на дочірній банк на Кіпрі, а також через офшорні кіпрські компанії.

У позові вказано, що Коломойський та Боголюбов використовували ПриватБанк як власний «кишеньковий банк», безперервно привласнюючи мільярди доларів.

Колишні власники здійснювали жорстке (навіть силове) управління та вимагали повного виконання своїх рішень у співробітників. Всередині ПриватБанку вони створили окремий «тіньовий банк», через який і відбувалося виведення коштів.

Схема виводу грошей нібито працювала так: ПриватБанк збирав депозити у своїх клієнтів. Далі ці кошти переводилися до «дочки» банку на Кіпрі, звідки виплачувалися на рахунки двох юридичних компаній. Вони своєю чергою перераховували великі суми трьом мешканцями Маямі. А ті відкривали у США компанії, через які купували для Коломойського та Боголюбова нерухомість і заводи.

Аналітик Atlantic Council Андерс Аслунд зауважує, що схема Коломойського та Боголюбова була навдивовижу простою.

«Незвично, що кінцеві власники банку не були обачними, не створювали декілька шарів фіктивних компаній на Кіпрі, Британських Вірґінських та Кайманових островах (всі є найвідомішими у світі офшорними зонами — ред.), як це часто роблять російські олігархи для відмивання грошей. Натомість вони співпрацювали з декількома фізичними особами з Маямі, які й допомогли їм створити багато анонімних компаній у США, переважно у Делавері, Флориді, Нью-Джерсі та Орегоні», — зазначає аналітик.

Бізнесмени, колишні власники державного ПриватБанку Геннадій Боголюбов (в центрі) та Ігор Коломойський (справоруч) у синагозі в Дніпрі, 25 листопада 2010 року
Фото:

Сергій Ісаєв/УНІАН

Масштаби схем

Незвичним у справі відмивання коштів ПриватБанку було й те, на що їх витрачали Коломойський із Боголюбовим. Так, на відміну від поширеної серед російських та українських олігархів практики інвестувати у нерухомість Нью-Йорка або Маямі, екс-власники ПриватБанку вкладали кошти у нерухомість Клівленда, що в штаті Огайо, де за декілька років стали її найбільшими власниками.

Як стверджують автори позовної заяви, станом на 2011 рік колишнім власникам ПриватБанку належала наступна нерухомість у США: One Cleveland Center (31 поверх), 55 Public Square (22 поверхи), Penton Media Building та The Huntington Bank Building у Клівленді (Огайо), колишня штаб-квартира CompuCom Systems та Stemmons Tower у Далласі (Техас), колишній Motorola Campus, побудований у 1997 році за 100 мільйонів доларів у Гарварде (Іллінойс).

Водночас син Ігоря Коломойського, Грегорі, навчається в університеті Клівленда, де грає у місцевій баскетбольній команді.

Окрім нерухомості, гроші з ПриватБанку його колишні власники начебто витрачали також на купівлю металургійних заводів у США, зокрема Felman Production Inc у Західній Вірджинії, Felman Trading Inc. та Georgian Manganese LLC, Warren Steel Holdings у штаті Огайо, Steel Rolling Holdings Inc. у штаті Мічиган, CC Metals and Alloys LLC, у Кентуккі та Michigan Seamless Tubes у штаті Мічиган.

У позові зазначається, що у США обсяг відмитих коштів ПриватБанку складає близько 622,8 мільйона доларів (це загальна вартість придбаного майна екс-власниками ПриватБанку). Однак загальний обсяг фінансових потоків, що пройшли через кіпрські рахунки ПриватБанку, — майже 470 мільярдів доларів.

«Коли йдеться про суму 470 мільярдів доларів, то це загальна сума операцій, які проводилися ПриватБанком через кіпрський офшор протягом 2006-2016 року. До речі, ці дані співпадають з даними аудиту ПриватБанку, проведеного компанією Kroll. Цілком ймовірно, що позов проти Коломойського у США побудований на базі цього розслідування», — повідомив Громадському співавтор книжки «Приватна історія» про виведення коштів з ПриватБанку Андрій Яніцький.

На його думку, така велика сума може бути свідченням того, що Коломойський намагався заплутати звітність для того, аби надати виведеним коштам легального статусу.

«Кошти, які виводилися з ПриватБанку, заходили на територію США уже «чистими», у вигляді інвестицій, а з самого початку вони були кредитними від ПриватБанку. Але хтось мав повертати ці кредити, щоб ПриватБанк міг звітувати, що у нього платоспроможний портфель та боржники. Тому вони робили такі технічні операції, коли в одну і ту ж хвилину чи секунду технічно ніби поверталися кредити. Для банку цей кредит повертався, але в той самий момент він знову видавався вже на іншу компанію», — повідомив Яніцький.

Тому колишні власники ПриватБанку, виводячи кошти у вигляді кредитів, повинні були постійно перекредитовуватися.

«Була фінансова піраміда. Приватбанк видавав нові кредити. Ці кредити відмивалися через кілька рахунків і використовувалися для погашення старих кредитів (які були використані для купівлі активів у США)»,коментує текст позову заступник голови ради Національного банку України Тимофій Милованов.

Нагадаємо, що під час націоналізації ПриватБанку Нацбанк замовив аудит міжнародної аудиторської компанії Kroll. Тоді аудитори виявили у балансі банку «діру» розміром у 5,5 мільярдів доларів, яку компенсували державним коштом за допомогою облігацій внутрішньої державної позики. Згідно з аудитом, ці кошти колишні власники вивели з ПриватБанку через кредити пов’язаним із ними офшорним компаніям.

У судовому позові стверджується, що колишні власники ПриватБанку незаконно привласнювали собі кошти банку та відмивали їх через купівлю нерухомості та заводів у США і інших країнах
Фото:

Ратинський В'ячеслав/УНІАН

Судові справи

Новий позов ПриватБанку проти Коломойського вже не перший у міжнародних судах. У 2017 році ПриватБанк подав проти Коломойського та Боголюбова позов до Високого суду Лондона, який наклав на активи олігархів всесвітній арешт на суму 2,6 мільярди доларів.

Однак через рік, у грудні 2018 року, суд ухвалив перше рішення не на користь ПриватБанку: він не визнав своєї юрисдикції, тобто компетенції, розглядати цю справу.

Зокрема, суд постановив, що «ПриватБанк навмисне сфабрикував свій позов» таким чином, щоб отримати привілеї у судовому процесі проти колишніх власників, зокрема — накладання всесвітнього арешту на їхні активи.

«Це було реальною вигодою для банку, порівняно з менш привабливими судовими юрисдикціями у Швейцарії чи Україні», — йдеться у рішенні суду.

Для цього юристи ПриватБанку зазначили, що англійські компанії, якими володіють Коломойський та Боголюбов, «відігравали ключову роль» у схемі з виведення коштів. Водночас Високий суд Лондона постановив, що роль англійських компаній була значно перебільшеною.

ПриватБанк це рішення суду оскаржив, тому арешт з активів Коломойського та Боголюбова не зняли.

Паралельно між ПриватБанком, Нацбанком та урядом, з одного боку, та колишніми власниками ПриватБанку — з іншого, точаться судові суперечки в українських судах. Останні напередодні виборів вже встигли визнати націоналізацію ПриватБанку незаконною.

Крім цього, Окружний адміністративний суд Києва ухвалив ще одне рішення на користь Коломойського, скасувавши рішення Нацбанку щодо визначення переліку пов’язаних з банком осіб — ключового рішення, яке зробило можливим передачу 100% акцій ПриватБанку державі.

20 квітня Печерський суд Києва скасував майнову поруку Коломойського за кредитами, які Національний банк видав ПриватБанку у 2013 році. Загальна сума цих кредитів складає 9,2 мільярда гривень. Згодом Коломойський подав 5 позовів про скасування своїх боргів перед НБУ за поручительством на користь ПриватБанку.

Новий позов ПриватБанку проти колишніх власників має певні шанси на успіх. Однак, разом з тим, існує доволі високий ризик, що перемоги Коломойського у судах в Україні зроблять неможливими подальші судові суперечки ПриватБанку за кордоном.

Поділитись: