По духу оптимістичним американцям бракує історичного відчуття і розуміння, що майбутнє може бути гіршим, аніж видається

Марсі Шор – професорка Єльського університету (США), яка досліджує історію ХХ-го століття насамперед у Східній та Центральній Європі. Шор наполягає, що по духу оптимістичним американцям бракує історичного відчуття і розуміння, що майбутнє може бути гіршим, аніж видається. Історик вважає, що  найкраще появу Трампа, як політичної фігури, можуть пояснити східноєвропейці. Говорячи про кампанію Трампа, Шор згадує події 20-х та 30-х років у Європі, а також те, як суспільство прийняло Гітлера і наполягає, що це – не перебільшення.

 

Знову 1930-ті. Республіканці, що випустили джина з пляшки

Таких виборів я не бачила за все своє життя. Якщо Трамп переможе — це означатиме кінець лібералізму, і швидше за все — кінець американської демократії. Його перемога може стати кінцем світу, якщо йому заманеться, скажімо, натиснути ядерну кнопку.

Упродовж цих виборів, особливо останні кілька місяців, у мене було моторошне відчуття, що ми повернулися у Німеччину 1932 року, і на зміну традиційним консерваторам  у політику прийшли нові праві.

Це почалося ще під час виборів у 2008-го року, коли кандидаткою у віце-президенти була Сара Пейлін. Союз між нею та сенатором Джоном Маккейном ще тоді вразив мене. Це нагадувало жахливий шлюб між новими і старими правими силами, як це було в Європі в 1930х — не лише в Німеччині, а й у Румунії та Угорщині. Однак, у 2008-му на певному етапі навіть Маккейн злякався, якого джина випускає з пляшки. 

В американській політиці щось зламалося

Зрозуміло, чому люди відчувають злість. Це незадоволення традиційною політикою, розчарування системою, відчуття, ніби в них відібрали право голосу… Також ясно, що величезний відсоток робочого класу розгніваний. На жаль, люди не спрямовують свою злість в конструктивне русло. І вони не розуміють, чому в них з'явилися такі емоції.

Це можна пояснити примітивним перенесенням відповідальності на цапів відбувайлів: «Якщо я страждаю, не можу прогодувати свою сім'ю, не маю доступу до належного медичного забезпечення, якщо по сусідству живуть злочинці, а школи жахливі, тоді в цьому, напевно, винні мексиканці, мусульмани чи афро-американці, котрі виснажують нашу систему». Насправді це не через цих людей. Просто в системі глибока патологія.

Обама був нашим найкращим шансом щось змінити, і якщо вже він провалився, тоді система зайшла в глухий кут. В американській політиці щось зламалося

Мої ілюзії зруйнувалися ще після першого терміну  Обами. Не тому, що він робив щось не так. Він чудово розумів вади системи, адже проводив чимало часу на вулицях Чикаго. Обама розумів причини насильства, проблеми класового поділу, він також усвідомлює, що якщо не гарантувати людям базові умови життя, то від них нічого очікувати.

У зовнішній політиці він набагато слабший. Він розуміє, що треба зробити, але політична система заблокована, бо лобісти купили голоси в Сенаті. Він вкладав всю свою енергію в реформу охорони здоров'я, якої ми так потребували. Однак, результат далекий від ідеалу. Це, звісно, краще, ніж те, що ми мали, але далеко не те, що нам потрібно. Я відчувала, що Обама був нашим найкращим шансом щось змінити, і якщо вже він провалився, тоді система зайшла в глухий кут. В американській політиці щось зламалося.

Трамп за Фройдом

Трамп  вивільнив у людей злість і жорстокість. Тепер все дозволено, як у Достоєвського. Ця думка – що все дозволено, імпонує людям. І тому Трамп теж нагадує 1930-ті; коли Фройд описував цивілізацію і її невдоволеність нею. Він писав, що стримування себе – це передумова цивілізації. Людина має примітивні інстинкти, зокрема агресію, але цивілізація передбачає, що ти їх контролюєш. Фройд казав, що людина, яка змушена стримувати себе почувається нещасною. 

Але іншого шляху немає. Альтернатива цьому – варварство. Трамп звільнив людей від стримування. Він каже, що більше немає правил, він їх не визнає. Тепер ви можете повністю висловити все ваше невдоволення, злість, все ваше бажання жорстокості. Дозволено усе. Трамп дав людям свободу вивільнити свою жорстокість. Однак  її ціна – крах цивілізації.

Технологія, що розділяє

Ми дуже ізольовані. Технології, за допомогою яких політики можуть дізнаватися про демографічні показники та вподобання електорату у різних групах населення, стали дуже точними.  Кандидат, який переважає в одному штаті, здобуває голоси майже усього електорату штату. Тому, якщо вже відомо, за кого штат голосуватиме, немає причин, аби виділяти гроші на кампанію там.

У 2008 в Нью-Гейвені 85% голосували за Обаму. А хто ж ці решта 15%? Ми ніколи не зустрічали їх. Конектикут, де розташоване місто, — демократичний штат. Більш того, університетські міста в республіканських шатах будуть (про)демократичними. У Нью-Гейвені населення розділене між дуже елітним університетом та у загальному досить збіднілим місцевим населенням.

Круговерть бідності

З одного боку, цей поділ разючий, з іншого – надзвичайно типовий для США. Те, що Нью-Гейвен — невелике місто у порівнянні, наприклад, з Детройтом, робить цей поділ досить різким. Промисловість занепала тут ще років десять тому, зокрема, порт. У місті досить високі показники безробіття і життя за межею бідності. Не всі розуміють, що державні школи в Америці фінансуються з кишень місцевих платників податків на нерухомість. Тож, якщо у якомусь місті чи районі ціна на нерухомість є низькою, то автоматично локальна школа не матиме належного фінансування. Це означає, що школи в таких місцях погані, а діти не мають шансів на гарну освіту. Ви потрапляєте в цей круговерть бідності.

Ви отримуєте замкнене коло бідності, насильства, високих показників підліткової вагітності, непридатного медичного захисту. І шансів вирватися звідти небагато

У нас також є проблеми з насиллям. Ми маємо величезну проблему із застосуванням вогнепальної зброї. Постійно відбуваються якісь перестрілки, як і в багатьох інших містах Америки. Європейці навряд чи зрозуміють, однак це не політичне, а буденне вуличне насильство. В інших країнах, коли хтось п'яний скаже щось про чиюсь дівчину, почнеться бійка. Однак тут, у Сполучених Штатах, через те, що чи не кожен має зброю, конфлікт закінчиться перестрілкою, а інші люди «випадково» будуть поранені, тому що кулі не завжди влучають туди, куди прицілюється пістолет.

Багато шкіл є самі по собі небезпечними, і діти не почуваються там комфортно. Навіть для благодійних груп, які намагаються підтримувати такі проблемні навчальні заклади, дуже важко знайти вчителів, чи людей, які б приходили до школи, бо ті не почуваються там безпечно. Поліція вже перестала займатися такими районами. Тож в кінцевому результаті ви отримуєте це замкнене коло бідності, насильства, високих показників підліткової вагітності, непридатного медичного захисту, адже в нас нема ніякої єдиної системи охорони здоров'я. І шансів вирватися звідти небагато.   

Поділитись: