Політика

Про вразливі місця Клінтон і борги Трампа — інтерв’ю з головним стратегом Обами

Політика/Про вразливі місця Клінтон і борги Трампа — інтерв’ю з головним стратегом Обами
Зберегти
Вигляд
lead
26 жовтня у США відбудуться перші президентські дебати між кандидиткою від демократів Гілларі Клінтон та республіканцем Дональдом Трампом. Громадське спілкується з ключовими політиками та політтехнологами, щоб пояснити найголовніше і чого очікувати.

Девіда Аксельрода називають людиною, яка зробила з Обами президента США, архітектором його перемоги та другом американського лідера. Аксельрод – політтехнолог, який двічі керував передвиборчим штабом кандидата від Демократичної партії. Саме він — ідеолог кампанії «Change» (Зміни), яка захопила виборців у 2008. 

З 2009 по 2011 керував комунікаціями президента. Нині — директор «Інститу політики» в університеті Чикаго. В США Аксельрод має еклюзивний контракт на появу в телевізійному ефірі, але зробив виняток для телевізійного інтерв’ю Громадському, перебуваючи в Україні на конференції YES. Чому радник Обами критикує Клінтон та як відповідає на закиди про нерішучість у зовнішній політиці Обами?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: РЕФЕРЕНДУМ В КРИМУ БУВ СПРАВЕДЛИВИМ — СОРАТНИК ТРАМПА

Ви критикуєте деякі аспекти виборчої кампанії Гілларі Клінтон. А що вона могла б зробити краще?

По-перше, я хотів би зауважити, що моє ставлення до Дональда Трампа ще критичніше. Річ у тім, що коли я критикую кампанію Клінтон, – це привертає більше уваги. Я коментував окремий випадок щодо її хвороби: вона дуже затрималася з тим, щоб повідомити про те, що сталося. Такий підхід – велика помилка. Вона має бути прискіпливою до таких речей упродовж наступних 60 днів, аби не давати жодних підстав для критики людям, які вважають, що їй бракує відвертості та прозорості. Саме в цьому я був критичним.

Дональд Трамп не отримує значної вигоди з цього. Він чи не найбільш прямий у своїх заявах, але найменш прозорий кандидат за останній час. Він не дуже відвертий, коли мова заходить про його особисті данні. Гадаю, це те, на чому Гілларі має сфокусуватися.

Трамп чи не найбільш прямий у своїх заявах, але найменш прозорий кандидат за останній час. Він не дуже відвертий, коли мова заходить про його особисті данні. Гадаю, це те, на чому Гілларі має сфокусуватися

ФБР розслідувало історію про те, що Гілларі користувалася приватними електронними скриньками, будучи чиновницею, тим самим ставлячи під загроду держбезпеку. Що ви думаєте про цей скандал? Чи можна було його уникнути? Чи він штучний?

Гадаю, це помилка, яку вона визнає. Це помилка. Я хотів би зробити одне застереження: природа цих скандалів така, що вони швидко набирають обертів і так само швидко згасають. Влітку здавалось, що вона переможе Дональда Трампа. На з’їзді демократів вона виглядала дуже успішною. Серпень для Дональда Трампа видався провальним: він наробив чимало помилок. Гілларі була беззаперечним лідером. Останні тижні важкі для неї, відносно ліпші для Трампа. Це довгі перегони, під час яких на всіх чекає безліч поворотів. Нас ще чекають президентські дебати. Вони дуже важливі і можуть дуже швидко змінити хід подій.

 

Дональда Трампа багато критикують також і через його коментарі щодо України. Але так само критикують Гілларі за те, що вона виступала за відновлення зв’язків з Росією, є співавторкою політики перезавантеження. Що власне відбувалось в Білому домі?

У той час, коли вона була Держсекретаркою (очолювала зовнішньополітичне відомство – ред.), президентом Росії був Дмітрій Мєдвєдєв, а не Владімір Путін. Тоді була можливість здійснювати певні конструктивні кроки. Наприклад, з ним співпрацювали у запровадженні санкцій проти Ірану. Багато хто говорив, що це неможливо. Було напрацьовано угоди в сфері озброєння тощо. Це був більш обнадійливий час.

Коли Путін знову повернувся у крісло президента, він грюкнув дверима, закривши можливість співпраці у багатьох питаннях. Тому, я гадаю, що Гілларі критикують більше, аніж вона на це заслуговує. Здається, що в цій ситуації важко знайти вагомий аргумент для незрозумілого захоплення Трампа Путіним.

Коли Путін знову повернувся у крісло президента, він грюкнув дверима, закривши можливість співпраці у багатьох питаннях

Чи не наївно було думати, що Путін не повернеться до влади? Власне, тут та в Росії було дуже мало людей, які вірили, що Мєдвєдєв буде наступним президентом. Як так сталося, що Вашингтон прорахувався?

Гадаю, США все ж таки врахували. Політика полягала в тому, аби виконати те, на що була змога, завжди усвідомлювати, що буде низка питань щодо яких будуть розбіжності. Ці сфери, в яких виникали розбіжності, стали виразнішими після повернення Путіна до влади. Я ж додам, що я політичний консультант, а не експерт з зовнішньої політики. Не думаю, що хтось буде заперечувати, що Росія змінилась в гіршу сторону, коли він знову став президентом.

Президенту США закидають брак рішучості. Зокрема, щодо того, що він зазначив «червону лінію» в діях сирійської влади, але коли та застосувала хімічну зброю, нічого не зробив. Яка ваша відповідь на закиди, що Обама провалив зовнішню політику, і, вивівши американські війська з Іраку, залишив безпековий вакуум, в якому і укріпилося угруповання «Ісламська держава»?

Моя точка зору інша. Я сприймаю його як людину, яка майже одноосібно ввела міжнародні санкції проти Ірану, що призвело до укладання угоди, яка блокує можливість виготовлення ядерної бомби. Я бачу Обаму президентом, якому вдалось згуртувати союзників після того, як сталось вторгнення в Крим, ввести серйозні санкції проти Росії, які вплинули на стрімке падіння російської економіки, а також тримати ці санкції в силі.

Він — президент, який об’єднав світ довкола угоди щодо кліматичних змін. Багато хто, включаючи Китай, Індію, вважали це неможливим. Це президент, за якого чисельність армії досягла 200, 000 осіб в бойовій готовності.

Девід Аксельдор (другий ліворуч) і Барак Обама, 2009 рік. Фото Білого дому

Що стосується того, що «червону межу» у питанні хімічної зброї в Сирії було перейдено, то було досягнуто домовленості, що цю зброю більше не будуть застосовувати. Можуть бути питання до того, як це було здійснено, але результат не викликає питань.

Підсумовуючи, Обама – це президент, за якого Америку стали більше поважати у світі, якщо порівнювати з часами, коли він лише прийшов до влади. 

Наразі Обама — найпопулярніший американський політик. Він йде з посади настільки ж популярним, як колись Білл Клінтон, Рональд Рейган

Трампа грає на тому, що у всьому винна еліта. Як ви поясните те, що таке ставлення до істеблішменту посилилося за часів Обами, який, йдучи до Білого дому, обіцяв змінити систему зсередити.

Наразі Обама — найпопулярніший американський політик. Він йде з посади настільки ж популярним, як колись Білл Клінтон, Рональд Рейган. Направду, люди у світі все більше незадоволені політичними елітами. Це пов’язано з економічними питаннями та загостренням кризи, яку він успадкував, коли очолив країну. Я гадаю, це серйозна проблема. Людям здається, що політична система не вирішує їхні проблеми, особливо, якщо зважати на проблеми в економіці та глобалізацію. Політики перетворюються на популістів та автократів не лише в Америці, а й у всьому світі. До цього справді варто ставитися серйозно. Цим слід перейматись.

Девід Аксельдор і Барак Обама, 2010 рік. Фото Білого дому

Наше питання щодо скандалу, пов’язаного з фондом Клінтонів. Є припущення, що, коли Гілларі була держсекретарем, фонд Клінтон отримував додаткові надходження. Це була свого роду змова. Український олігарх Віктор Пінчук, спонсор Ялтинської європейської стратегії, робив мільйонні внески в цей фонд, як і низка російських олігархів. Що ви думаєте про це?

Це було б змовою, якби було зрозуміло, хто й головне за що платить. Виступ на конференції, проведення зустрічі – це не змова. Можна було б так казати, якби ці внески впливали на діяльність Державного департаменту, коли Гілларі там працювала. Ніхто цього не довів, і допоки це не буде доведено, всі ці звинувачення не настільки суттєві, аніж може видатися на перший погляд.

Ви не згадали, що і Дональд Трамп має вразливі точки: у нього є бізнес-зв’язки по всьому світу, він заборгував сотні мільйонів доларів. Припускають, що певну суму — російським олігархам, а також Банку Китаю. Якими можуть бути наслідки, якщо президент США не збирається відмовлятися від бізнесу? Для передвиборної кампанії це гостре питання.

Інтерв’ю вібдулося під час 13-ї щорічної зустрічі Ялтинської європейської стратегії у Києві.


/Ольга Кучмагра, Олександр Максименко

Пов`язані новини