Пропагандистська війна на Філіппінах: інтернет як зброя

Проплачені тролі, хибні аргументи, пропущені елементи в логічному ланцюзі, підкидання яблука розбрату  – це лише частина методів пропаганди, які допомагають відволікти увагу громадськості від ключових проблем у тій чи іншій країні. 

На Філіппінах соціальні медіа перетворилися на один з основних інструментів пропаганди на користь новообраного президента цієї країни Родриго Дутерте. Він оголосив «війну проти наркотиків», за яку його різко критикують правозахисники та західні партнери: урядові сили в буквальному сенсі винищують тих, кого вони без суду й слідства ідентифікують, як наркодилерів. На зовнішньополітичній арені Дутерте відзначився заявами про наміри «прийти до Путіна», щоб сформувати союз Китаю, Росії та Філіппін. Він оголосив «відокремлення» своєї країни від США. І це при тому, що ця країна є одним із найбільших інвесторів у Філіппіни.

Громадське публікує історію технологій брехні, маніпуляцій і залякування філіппінських журналістів, студентів, активістів за допомогою соціальних медіа. З оригіналом матеріалу можна ознайомитись на сайті видання Rappler.

У столиці країни, місті Маніла, 3 вересня 2016 року, на наступний день після вибуху в Давао, який забрав життя щонайменше 14 людей і внаслідок якого були поранені ще десятки, принаймні один анонімний профіль у Facebook почав поширювати статтю видання Rappler від 26 березня 2016 про те, що людину з вибухівкою заарештували на контрольно-пропускному пункті в Давао. Її швидко підхопили і поширили в Facebook профілі, які публікують політичну пропаганду на користь президента Філіппін Родриго Дутерте. Інші сайти також взяли повну історію зі вказаною датою публікації і поширили її на своїх ресурсах.

Родріго Дутерте, президент Філіпін

Немає сумнівів в тому, що це була саме дезінформація, оскільки в результаті читачі почали думати, що людину з вибухівкою затримали в той же день, 3 вересня, коли президент Дутерте оголосив «режим призупинення дії законів», причиною якому став вибух. Читачів обдурили і змусили поширювати неправду, бо в нових обставинах старий заголовок зазвучав знову актуально.

Ця брехня мала подвійну мету: вона змусила людей повірити, що драконівські заходи уряду були виправдані та на часі, а також завдала удару по авторитету новинного ресурсу, до якого був високий рівень довіри. Кампанія була настільки ефективною, що замість пошуку і публікацій новин про вибух в Давао, ця стара історія більше 48 годин залишалась в ТОП-10 історій Rappler.

Ще один приклад: допис про 9-річну дівчинку, яку зґвалтували та вбили. Його опублікував Пітер Тіу Лавін, прес-секретар штабу Дутерте. Він використав цю історію для того, аби атакувати критиків «війни з наркотиками», оголошеної нинішнім президентом.

Суть в тому, що це фото було зроблене в Бразилії, а не на Філіппінах.

Це лише кілька прикладів кампаній з дезінформації, які були запущені в передвиборчий період: кампанії в соціальних медіа були спрямовані на формування вигідної громадської думки, знищення репутації опонентів і нанесення шкоди авторитетним медіа.

Ця стратегія «смерть від тисячі порізів» базується на використанні потужностей інтернету, коли соціальні медіа набувають достатнього впливу, аби сіяти оману і сумніви в людській свідомості.

Стратегія «смерть від тисячі порізів» — це поступове знищення фактів через використання напівправди, яка формує альтернативну реальність. Людьми мапіпулюють за допомогою ботів і фейкових профілей у соціальних медіа.

Бот — це спеціальна програма, розроблена для того, щоб автоматично відповідати на повідомлення в соціальних медіа, створюючи ілюзію громадської думки з певного питання. Оскільки це робот, можуть генеруватися тисячі повідомлень на хвилину.

Фейковий профіль – штучно створений віртуальний персонаж, якого іноді, в залежності від поведінки, називають тролем. Не всі тролі є частиною проплаченої пропагандистської кампанії, але насамперед варто зосередитися саме на проплачених ініціативах. За них філіппінські тролі отримують до 100 тисяч песо (2000 доларів) на місяць.

Часто десятки цих фейкових профілей працюють у парі з анонімними профілями, збільшуючи таким чином своє охоплення й підлаштовуючись під специфіку Facebook. Ці спільноти можуть працювати за участі ботів або без них. Група з трьох людей, як повідомляють джерела Rappler, може заробляти на цьому до 5 мільйонів песо (100 000 доларів) в місяць. Оскільки вони часто не беруть до уваги правду і грають на емоціях, їм вдається швидко поширюватися на Facebook.

На Філіппінах і в усьому світі сторінки, метою яких є політична пропаганда у Facebook, позиціонують у такий спосіб, аби вони заполонили вашу стрічку новин. Це дозволяє пропагандистським профілям розколювати філіппінське суспільство, використовуючи для цього економічні, регіональні й політичні протиріччя.

«Особливо різко це відчувалося під час останніх президентських виборів у травні 2016 року, коли кількість ненависті в інтернеті була просто нестерпною, — відзначає Вінс Лазатін, виконавчий директор мережі «Прозорість та підзвітність» (Transparency & Accountability Network). — Людей змусили замовкнути та підкоритися. Тролі знайшли спосіб перетворити Інтернет на зброю».

Фото зі сторінки Дутертеу ФБ

Поки не до кінця зрозуміло, чи профілі, які використовували у кампанії, співпрацюють з офіційними урядовим каналами й нині. Проте абсолютно ясно, що вони поширюють один і той самий ключовий меседж і мають спільну мету — фанатичний захист Дутерте. Нинішнього президента Філіппін  подають як батька нації, вартого підтримки всіх філіппінців.

Ймовірне об’єднання пропагандистських інструментів, що використовувалися в кампанії Дутерте, з державними комунікаційними каналами, — надзвичайно небезпечне. Достатньо лише поглянути на Китай, де щороку підробляють близько 450  мільйонів коментарів  у соціальних мережах. Такі дані наводить Washington Post.

Настільки серйозні інструменти політичної пропаганди використовувалися на Філіппінах уперше.

Страх, невпевненість, сумніви (FUD стратегія)

Першими активно використовували соціальні медіа для маніпуляцій корпорації та їхні партнери. Вони вдавалися до стратегії, відомої в комп'ютерній індустрії США, як FUD – страх (fear), невпевненість (uncertainty) і сумніви (doubt). Це стратегія з дезінформації, суть якої полягає в поширенні негативної або хибної інформації, аби породити страх. Вона активно застосовується в сфері продажів, маркетингу,  PR, а тепер – у політиці та пропаганді.

Ще 5 жовтня 2014 року Rappler попереджав свою аудиторію про те, що зацікавлені групи масштабно використовують фейкові сторінки в соціальних медіа, щоб зірвати онлайн-спілкування.

Такі кампанії набули поширення й у Twitter. Наприклад, аби посунути на другий план телекомунікаційну рекламну кампанію #SmartFreeInternet, були залучені як боти, так і фейкові профілі. Коротко кажучи, якщо ви використовуєте хештег, це сигналізує боту, що ви його цільова аудиторія, що потрібно сіяти страх і сумніви, аби викликати гнів. Це класична стратегія FUD.

Це все діяло вкупі з фейковими профілями, які продовжили кампанію. Блакитна лінія на графіку — це боти, які здійснювали атаки настільки часто, що цілком відсунули на другий план кампанію Smart, якій відповідає червона лінія.

Перші вибори епохи соціальних медіа

Під час президентської виборчої кампанії в травні 2016 року соціальні медіа почали активно використовувати в політиці. Ще задовго до того, як Дутерте вирішив балотуватися, Давао мало одну з найбільш активних соціальних медіа-спільнот на Філіппінах.

Тепер ми бачимо, що в онлайн-спілкуванні беруть участь не тільки справжні люди, але й боти. Однак спершу політичні боти в Twitter здавалися випадковістю.

Через чотири дні після того, як Дутерте оголосив про своє балотування на пост президента, з півночі до 2-ої години ночі 25 листопада 2015 року було опубліковано більш ніж 30 тисяч твітів, у яких він згадувався. Іноді цифра сягала понад 700 твітів на хвилину. Це більше, ніж кількість твітів, яка була опублікована в той день, коли він заявив, що буде балотуватися, і більше, ніж кількість твітів про будь-кого з кандидатів в президенти за попередні 29 днів.

Thinking Machines зробили аналіз контенту, генерованого ботами, і виявили, що в ній політика тісно перепліталася з розважальним змістом.

А як щодо онлайн-опитувань, які використовуються для визначення громадської думки? Є інструменти, які можуть впливати і на це.

У грудні 2015 року Rappler досліджував технічні маніпуляції онлайн-опитуваннями. Вдалося встановити, що 99% голосів, які надходили з Росії, Кореї та Китаю, були за Мара Роксаса. Видалення фейкових голосів призвело до зміни переможця опитування на Дутерте.

Кампанія Дутерте в соціальних медіа

Соціальні медіа відіграли ключову роль у минулих президентських виборах.

Колишній активіст і директор з продажів ABS-CBN Нік Габунада керував кампанією Дутерте в соціальних медіа. 31 травня в інтерв’ю Rappler він сказав, що створив спільноту за 10 мільйонів песо (200 тисяч доларів), а також, що 500 волонтерів формували свої власні спільноти. Він розповів, що під контролем кожного з волонтерів було від 300 до 6000 учасників, а найбільша спільнота налічувала 800 тисяч учасників.

Це була децентралізована кампанія: кожна спільнота генерувала власний контент, але її суть і ключові щоденні меседжі були визначені централізовано. Габунада підкреслив, що авторами цих постів були реальні люди, а не роботи.

Частина філіппінських студентів виступила з критикою Дутерте. Його прихильники відстежували їхні телефонні номери, ображали і погрожували студентам, які проявляли неповагу до нього. У якийсь момент вони створили сторінку у Facebook, вимагаючи їхньої смерті, подали список імен. Штаб Дутерте попросив своїх прихильників «поводитися більш гідно».

У квітні цього року молода жінка, яка вела кампанію проти Дутерте, отримала на свою адресу безліч погроз, її переслідували. Незадовго до дня виборів, вона перевірила, як працюють закони, які регулюють питання кіберпогроз, подавши 34 скарги до суду.

Фото зі сторінки Родріго Дутерте у ФБ

Бойкот та медіа атаки

На наступний день після своєї перемоги Дутерте закликав до «зцілення» країни. Команда, яка займалась його кампанією, підтримала це і поширила його повідомлення, використавши хештег #HealingStartsNow (англ. «зцілення починається зараз»).

Це тривало недовго. Майбутній президент зробив чимало суперечливих заяв під час поствиборчої прес-конференції, зокрема й таких, які можуть прислужитися виправданню вбивств журналістів, а також почав свистіти у відповідь на питання кореспондентки телеканалу GMA7.

За місяць після свого обрання Дутерте оголосив, що бойкотуватиме ЗМІ: він робив усі офіційні заяви й проводив прес-конференції виключно на державних каналах PTV та RTVM. Це тривало до серпня.

Протягом цих двох місяців його кампанії перетворились на цілковиту пропаганду й погрози. Насамперед дісталося телеканалу ABS-CBN, а потім і газеті Inquirer за опублікований список вбитих без суду і слідства.

Кореспондентка новинного видання Rappler Піа Ранада-Роблес поставила президенту питання щодо його свисту у бік кореспондентки GMA7 Маріз Умалі під час прес-конференції. Після цього вона отримала погрози життю. На неї напали невідомі.

У Rappler теж полетіли погрози. Так, користувач Facebook пише, що не здивується, якщо когось з менеджерів або працівників цього медіа вб’ють.

Атаки в соціальних медіа були сповнені злості та носили особистий характер. Анонімні і фейкові профілі викликали реакції в реальних людей та спонукали їх створювати і поширювати меми, що давали волю їхнім реальним сумнівам та незадоволенню журналістами. Саме це залучення реальних людей до дискусії, накручування їхніх емоцій є найбільш ефективним для FUD стратегії. Так, реальні користувачі з подачі фейкових профілей, тролів і ботів почали звинувачувати медіа в такому:

- у необ’єктивності – медіа є упередженими до Дутерте;

- у проплаченості — журналісти проплачені й корумповані;

- в олігархічності — журналісти керуються власними інтересами;

- у клікабельності — медіа спільноти мають комерційні інтереси, тому використовують клікабельні заголовки.

Коли лідер країни недоступний для журналістів, контролює матеріали через спеціально призначених осіб і має підтримку в соціальних медіа, це має щонайменше два наслідки:

1. Доступ стає персональною послугою репортерам. Це руйнує професійне середовище і створює абсолютно феодальний формат. Журналісти, якщо хочуть отримати доступ, мають двічі зважити питання.

2. Критичні пости у соціальних медіа негайно атакують боти та фейкові профілі, змушуючи «нормальних» людей залишити розмову. Багато хто закриває свої сторінки в Facebook, після чого простір стає ще відкритішим для складних маніпуляцій.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Чому в інтернеті люблять котиків» — колонка Пітера Померанцева

19 вересня Національна спілка журналістів Філіппін закликала уряд розслідувати напади в соціальних медіа на журналістів Гретхен Малалад і Джамелу Аліндоган-Кудрон. 22 вересня президент Дутерте попросив своїх прихильників припинити погрожувати журналістам. Але його заява мало допомогла. Журналісти Reuters Менні Могато і Карен Лема зазнали атак після оприлюднення заяв президента Дутерта стосовно Гітлера. Філіппінський керманич порівняв себе з нацистським вождем і зауважив, що був би «щасливий винищити 3 мільйони наркозалежних та наркоторговців» на Філіппінах.

Викривлення сприйняття, підміна історії

Візьмемо до прикладу питання прав людини і презумпції невинуватості. Сьогодні, здається, спостерігається масове зізнання у вбивствах, особливо це стосується наркоторговців, а будь-яка спроба піддати це сумнівам подається як частина теорії змови.

Це одна з причин того, що багато людей мовчки сприймають те, що всього за 11 тижнів 3546 осіб загинули в результаті урядової «війни з наркотиками». Ця цифра пізніше була відредагована до 3145.

Зрештою, коли хтось критикує поліцію або уряд у Facebook, одразу розпочинаються атаки, на кшталт «нехай хтось зґвалтує твою доньку», «чому б не говорити про тих, хто загинув від наркотиків» і багато іншого.

Так що ж можна зробити? Розуміння того, що відбувається, має стати першим кроком. Спільна праця над тим, щоб відокремити факти від неправди, — наступним.

Якими б не були політичні вподобання, соціальні медіа — потужний інструмент. Якщо почати ним зловживати, то першою страждає істина, яка має безпосередній вплив на якість демократії.

Інформація про автора:

 Марія А. Ресса  працює журналістом в Азії понад чверть століття

Більшість часу вона обіймала посаду керівника бюро CNN у столиці Філіппін Манілі та в столиці Індонезії Джакарті. Вона стала одним із провідних репортерів-розслідувачів CNN, займаючись проблемами тероризму в Південно-Східній Азії. Марія Ресса є автором книжки «Зерна терору: свідчення очевидців про найновіші центри операцій Аль-Каїди в Південно-Східній Азії». У 1987-му журналістка виступила однією із засновниць незалежної медіа-компанії Probe. У 2005-му вона очолила новинне виробництво філіппінського телеканалу ABS-CBN, координуючи впродовж шести років роботу більш як тисячі журналістів у рамках найбільшої новинної медіа-платформи країни. Остання книжка «Від бен Ладена до Facebook» є частиною її роботи як старшого експерта Міжнародного центру досліджень політичного насильства та тероризму в Сінгапурі.