Події в Ірані нагадують останні роки Радянського Союзу, — воєнний кореспондент

Після заборони в Ірані знову запрацював месенджер Telegram. Чи вщухнуть тепер протести, в яких, за даними BBC, уже загинуло 22 людини, а близько 1000 протестувальників потрапили за ґрати? Проти чого справді виступають іранці й до чого може призвести їхнє невдоволення владою?

Іран — чи не найзакритіша для іноземних журналістів країна, водночас є однією з найважливіших держав мусульманського світу. Під час масових мітингів, що прокотилися Іраном, влада обмежувала доступ в інтернет. Отже, свідчення очевидців подій справді важливі.

Орхан Джемаль — воєнний кореспондент, що спеціалізується на Близькому Сході. Він щойно повернувся з Тегерана й розповів Громадському, що побачене в Ірані нагадало йому останні роки Радянського Союзу.

Воєнний кореспондент, який спеціалізується на Близькому Сході, Орхан Джемаль у студії Громадського Фото: Громадське

Ми, звичайно, стежили за демонстраціями в Ірані, але звідси важко зрозуміти, наскільки вони масові, про що думають протестувальники, чи вщухають протести, і у що зрештою вони можуть перерости. 

Узагалі, нинішні процеси в Ірані, як на мене, перебільшені. Цього тижня в Тегерані знову ввімкнули Telegram, досі заблокований. Це така собі остання ознака мітингів. Насправді протести не мають однозначного політичного забарвлення, їхні причини радше економічні, тобто це не однозначний протест лібералів чи консерваторів. Там є і те, й інше.

Це дуже нагадує процеси під час розпаду Радянського Союзу, коли суспільство розшаровувалося, а на вулиці виходили передусім з економічних причин, однак скандували: «Банду Єльцина під суд!».

Якщо це економічні проблеми, то з чим вони пов'язані? Протести вщухають, але залишаються невирішені питання. Отже, подібне може повторитися?

Після часткового зняття американських санкцій в економіку, яка не була до цього готова, хлинув потік грошей. Спусковим гачком протестів стало те, що луснув один з довірчих фондів, власне, все й почалося з протесту обманутих вкладників.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Новорічні протести в Ірані: що відбувається в країні

Суспільство розшарувалося: нині існує чітко окреслений заможний прошарок, але більшість населення відчуває ріст цін, високий рівень безробіття та інфляцію.

Як на демонстрації реагує влада?

Протести були настільки бурхливими, що загинули люди. Влада ж застосувала тактику, подібну до того, що роблять у Росії, де мітинги не завжди розганяють. Їх фільмували, а відтак ідентифікували протестувальників на відео й проводили масові арешти. У більшості випадків затриманих відпускали під заставу.

Учасники антиурядового мітингу у Тегерані, 30 грудня 2017 року Фото: EPA-EFE/STR

Іранська влада традиційно заявляє, що протести інспіровані Заходом, зовнішніми ворогами. Але, якщо згадати минулі роки, керівництво країни може й послабити обмеження, зокрема щодо релігії. Чи можна спрогнозувати реакцію іранської влади — вона закручуватиме гайки чи навпаки?

Гадаю, протести триватимуть ще деякий час, адже Іран нині переживає особливий перехідний період. Суспільство надзвичайно розвинено. Воно схоже на Європу більше, ніж здається. Існує культурна специфіка, втім, рівень розвитку суспільства досить європейський.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Ядерні суперечки: що треба знати про угоду з Іраном

І от такі зміни виглядають як катаклізм. Ті, хто приїздив до Ірану п'ять років тому, сьогодні скажуть, що це дві різні країни. Згадайте покоління тих, кому за 50. Радянський Союз 87-го та через п'ять років, Україну та Росію 92-го, — це кардинально різні суспільства. От що відбувається сьогодні в Ірані.

На мітингах лунали гасла з критикою участі Ірану у воєнних кампаніях за межами країни. Ідеться про вплив на Ліван, воєнну кампанію в Сирії та операціях, пов'язаних з «Ісламською державою». Іран — ключовий зовнішньополітичний гравець на Близькому Сході. Чи це дійсно турбує людей? І наскільки воєнні операції є фінансовим тягарем для країни?

Такі гасла дійсно лунали, з-зовні вони, можливо, сприймаються як антиасадовські (спрямовані проти президента Сирії — ред.).  Здавалося навіть, якщо ці люди переможуть у політичному зіткненні, Іран виведе війська із Сирії і там все посиплеться, а картина світу знову зміниться. Насправді для іранців гасла звучать приблизно так: залиште Сирію, займіться Іраном, нам бракує робочих місць, у нас проблеми з економікою, а ви витрачаєте кошти на якісь закордонні авантюри. Це геть інша лінія, відмінна від європейської, насамперед політичної позиції щодо Сирії.

Плакат із зображеннями верховного лідера країни аятоли Алі Хаменеї та колишнього іранського лідера Рухолла Мусаві Хомейні на одній з вулиць Тегерану, Іран, 03 січня 2018 року Фото: EPA-EFE/ABEDIN TAHERKENAREHАнти-американський плакат на стіні у Тегерані, Іран, 07 січня 2018 року Фото: EPA-EFE/ABEDIN TAHERKENAREH

Чи боялися люди виходити на вулиці? Чи відкрито вони говорять про свої проблеми? Що, крім зарплатні і безробіття їх хвилює, та чи є якась різниця між протестами в Тегерані та в провінції?

Я був у Тегерані та Ісфахані, це приблизно як Москва і Санкт-Петербург. Це розвинені міста з виразним прошарком буржуазії. Існують також маленькі міста, які не встигали за цими економічними процесами, і там зовсім інші настрої.

Щодо лібералізації, то й тут не все просто. Екс-президент Ірану Ахмадинежад нині критикує владу. Певна частина іранців його підтримує, маючи водночас інші мотиви: вони твердять, що Ахмадинежад був радикальним у всьому, однак чесним. Можливо, його оточення крало, але сам він був бідняком і залишився бідняком.

У Тегерані, приміром, навпаки прагнуть лібералізації. Слід розуміти, що коли ви приїжджаєте в Іран, то бачите арабську країну, де багато соціальної та культурної архаїки. Заразом країна більшою мірою європеїзована, ніж Туреччина. Так, є культурні особливості, але це — модернізоване суспільство. Політичні ідеї там нерідко нагадують наше минуле.