Путін і Обама, Сирія та Україна - страхи та надії дипломатів щодо Генасамблеї ООН

Зустріч Путіна і Обами, виступ президента РФ на Генасамблеї ООН. Відкрита російська військова участь у Сирії. Наміри створити міжнародну коаліцію для боротьби з Ісламською державою. Готовність Європи нарешті взятися за Сирію після чотирьох років мовчання через кризу з біженцями, зустріч лідерів України, Росії та Франції. Підігріті Москвою розмови про зняття санкцій з Росії, якщо та стане «надійним» партнером у боротьбі з ІДІЛ.

Спілкуючись з дипломатами, журналістами й аналітиками hromadske.tv спробувало розібратися, що все це означає, що мають знати українці, щоб говорити без маніпуляцій, які часто підкидають в інформаційний простір.

Путін поступається Україні, тому розігрує сирійську карту, щоб повернутися на світову арену і позбутися статусу парії. Такі думки лунають в дипломатичних та провладних колах у Франції, Британії та США.  Для того, щоб зрозуміти, чого чекати Україні, насамперед треба розібратися з розстановкою сил в регіоні, позиціями ключових гравців: США, Франції, Німеччини, (останні дві - країни Нормандської четвірки), а також Росії. Сирійське питання для Європи загострилося й у зв’язку з кризою біженців з Близького Сходу, котрі через Туреччину, Балкани й Східну Європу прибувають до європейських країн, де можна отримати притулок.

Зала засідань ООН / Фото: John Gillespie via Flickr

Європі дісталося куди менше біженців, аніж лишається в країнах-сусідах Сирії. Тим не менш, проблема шукачів притулку з Близького Сходу буде усіляко підійматися на виборах у більшості західноєвропейських країн, де посилилися праві рухи, а отже лідери не можуть більше ігнорувати сирійське питання і зволікати з ними. За 4,5 роки війна у Сирії забрала, за даними ООН, більше 220 тисяч життів, понад 4 млн виїхало з країни - переважно в Ліван, Туреччину та Йорданію, майже 8 млн є внутрішніми переселенцями.

Поновлення відносин США й Росії

Найбільше очікують на зустріч російського президента з американським лідером Бараком Обамою, що відбудеться в Нью-Йорку в понеділок, 28 вересня, під час саміту Генеральної Асамблеї ООН. Дипломати та журналісти, близькі до європейських лідерів, пояснюють, що США будуть усіляко демонструвати, що Білий дім не хотів цієї зустрічі, але Росія доклала чимало зусиль, щоб та відбулася. Владіміра Путіна найбільше дратувало те, що Обама називає Росію «важливою регіональною» державою, а не глобальним гравцем.

Від початку російської агресії, анексії Криму та війни на Донбасі, Путін домагався прямих розмов саме з американцями, а не європейцями - останнє ніби применшує його статус. Стратегія Обами – не надавати Росії більшої ваги, аніж та має, що не тішить росіян. Утім посилення в Сирії угруповання «Ісламська держава», послаблення і опозиції (Вільної армії Сирії і джихадистів), і сил президента Сирії Башара Асада, а також відкрита участь російської армії таки змусили Вашингтон погодитися на розмову президентів США та Росії. У вересні американський Секретар з питань безпеки Ештон Картер вже зустрічався з міністром оборони Росії Сєргєєм Шойгу, аби домовитися, щоб російські військові у Сирії часом не поцілили в американський літак.

Світ чекає зустрічі Путіна та Обами / Колаж: careinfo in via Flickr

На відміну від країн Заходу, які після війни в Іраку та Афганістані відмовляються посилати війська в гарячі точки, Росія не остерігається політики boots on the ground – військової присутності. Авіаудари по позиціях ІДІЛ показують свою неефективніcть, хіба відтягують час, за який ісламісти збільшують підконтрольну їм територію Сирії. Альтернативою для США і Європи можуть бути лише війська арабських країн, як-от Саудівської Аравії, котрі готові платити, але доволі неохоче відправляють свої війська воювати за кордоном. Іракські війська і без того захищають власну країну.

Чи може Росія бути членом міжнародної коаліції

Чи можлива співпраця Росії з Заходом у рамках коаліції заради боротьби з ІДІЛ, сьогодні лишається одним з основних питань, зважаючи на те, що з перших днів революції у Сирії, що переросла у громадянську війну, Кремль підтримував владу.

Мотив Путіна сьогодні, окрім показати себе людиною, яка готова «врятувати світ» від Ісламської держави, – не лише підтримати давнього друга, диктатора Асада. Він прагне вчасно перетворитися з «частини проблеми» на «частину вирішення», якомога довше затриматися на Близькому Сході і зберегти єдину в Середземномор’ї російську військову базу в Тартусі.

Сирія може бути і маневром у відносинах з Заходом, щоб той перемкнув увагу з України.

Статті про Путіна - борця з ІДІЛ постійно з'являються в західних виданнях.

Водночас в численних інтерв'ю hromadske.tv європейські політики наполягають, що довіри до Путіна все ж немає.

Французький посол у Вашингтоні також заперечив поширену нещодавно інформацію, що в 2012-му Росія пропонувала Заходу домовитися про відхід Асада, тоді як США проігнорували пропозицію. Такі розмови не були серйозними, пояснив дипломат.

Чому виникли протиріччя між Францією і Німеччиною  

«Я би хотів знати, що насправді скаже Путін», – в інтерв’ю французькому виданню Le Monde наприкінці тижня пояснив міністр закордонних справ Великої Британії Філіпп Хаммонд, ніби демонструючи те, що мало хто знає, чого чекати від Москви. Міністри закордонних справ Франції, Великої Британії, Німеччини, а також головний дипломат ЄС Фредеріка Могеріні зустрічалися напередодні в Парижі, щоб обговорити спільні дії.

Меркель і Олланд розійшлися у питанні Асада / Фото: President of the European Council via Flickr

Джерела hromadske.tv пояснюють, що метою Путіна може бути випробуваний прийом – розбрат між європейцями, у цьому випадку - між Францією і Німеччиною.

Річ у тім, що німецька канцлерка Ангела Меркель на саміті в Брюселі зазначила про можливість переговорів з сирійським лідером Башаром Асадом. Франція має історичний зв’язок із Сирією та займає жорстку позицію, що полягає в неможливості будь-яких контактів з Асадом, окрім розмови про його відмову від влади. Цю позицію підтримує і Могеріні. Німці і американці в цьому питанні менше категоричні. Росія ж ніби не буде готова долучитися до врегулювання в Сирії, але є шанси, що погодиться на відхід Асада.

Протиріччя у сирійських питаннях існують між Францією і США

Вони виникли ще восени 2013, після того, як було повідомлено про застосування Сирією хімічної зброї. Французькі бойові літаки вже були заправлені і готові завдавати ударів по Сирії, тоді як Обама вирішив проконсультуватися з Конгресом США і скасував рішення про участь коаліції в поваленні режиму Асада. Хоча європейці у військових питання все ж покладаються на США, Кремль грає на різниці в позиціях.

Мітинг на підтримку біженців з Сирії у Берліні / Aggi Cantrill via Flickr

Як це впливає на Україну

Французські й американські військові наполягають, що в розмовах про Сирію Україна може й не згадуватися, як це було в переговорах щодо Ірану.

2 жовтня, після Генасамблеї ООН, у Парижі відбудеться зустріч Нормандської четвірки за участі лідерів України, Росії, Німеччини та Франції: Петра Порошенка, Владіміра Путіна, Ангели Меркель і Франсуа Олланда. Все вище зазначене, зокрема зустріч Путіна з Обамою та його виступ,  безпосередньо впливатиме на розстановку сил. Чітко пояснити, чому лідери збираються зараз, навряд чи можна. Формальна й неформальна відповідь – «звіряють годинники».

Нечітка фраза Олланда, «санкції з Росіі можуть бути зняті у разі виконання Мінських угод»,  вже викликала хвилю чуток. Вони підтримуються проросійськими колами у Франції і Москвою. Однак і офіційний Париж, як і французькі аналітики, пояснює, що йдеться про повне виконання домовленостей, а отже - відновлення контролю над російсько-українським кордоном. За планом, санкції проти Росії можуть бути переглянуті на початку 2016-го.

У рамках зустрічі в нормандському форматі Путін хотів провести особисту прес-конференцію в Єлисейському палаці. Утім, такий формат в гостях не вітається, тому спілкуватиметься з пресою разом з французьким лідером Олландом.

Український президент поки планує одноденний візит, однак, залежно від ситуації, може залишитися в Парижі ще на день.

Попри відсутність чіткого бачення в українського уряду, як саме мають пройти вибори на окупований територіях, у Парижі та Берліні можливість їх організації розглядають.

/ Наталя Гуменюк

hromadske.tv

Фото: United Nations Photo via Flickr