Рада легалізувала виробництво ГМО-продуктів в Україні. Що це означає?

За відповідний законопроєкт №5839 проголосували 276 парламентарів, повідомив народний депутат Ярослав Железняк.

Згідно з пояснювальною запискою, документ визначає державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за розміщенням на ринку генетично модифікованих організмів і продукції.

У законі надано визначення термінам «генетично модифікований організм», «генетично модифікована продукція», «ГМ-продукція як харчовий продукт». Також документ вводить державну реєстрацію ГМО тощо.

Перед ухваленням закону в другому читанні до нього внесли правки, які забороняють вирощування та ввезення ГМ-кукурудзи, а також вирощування протягом п'яти років генетично модифікованих цукрових буряків і ріпаку.

Документ запроваджує комплексне врегулювання правових та організаційних засад генетично-інженерної діяльності через здійснення держнагляду за використанням ГМО та обігом такої продукції.

А ще законопроєкт удосконалює систему оцінки ризиків ГМО щодо можливого впливу на здоров'я людини, запроваджує європейські механізми державної реєстрації ГМО, вдосконалює вимоги до маркування ГМ-продукції, а також встановлює відповідальність за порушення законодавства у цій сфері.

Для чого це потрібно?

Т.в.о. голови Держпродспоживслужби Ольга Шевченко пояснювала, що йдеться про зміну державного регулювання у сфері поводження з ГМО, а не про перехід на щось нове. За її словами, документ є частиною зобов'язань, які Україна брала на себе як кандидат на вступ до Європейського Союзу.

Шевченко зазначила, що в межах євроінтеграції Україні необхідно реалізувати механізми реєстрації ГМО-джерел, а також схвалити порядок поводження разом із вимогами до маркування продуктів з ГМО.

Президент Національної академії аграрних наук України Ярослав Гадзало вважає, що зараз слід удосконалити законодавство про реєстрацію та обіг ГМО, розвивати генно-інженерні біотехнології та розробляти спільні з іноземними установами програми з надання ГМ-конструкцій для використання під час створення вітчизняних сортів важливих сільськогосподарських культур.

Водночас, за його словами, потрібно враховувати, що в будь-якому разі споживач повинен мати право вибору. Тому найважливішим моментом є правильне й відповідальне маркування готової продукції у разі перевищення наявності в ній частки ГМО обсягом 0,1%.

Критика законопроєкту

Виконавча директорка Насіннєвої асоціації України Сюзанна Григоренко заявляла, що запропоновані авторами законопроєкту норми регулювання ГМО концептуально відрізняються від підходів, які діють у Євросоюзі. Підхід ЄС — не встановлювати заборони чи обмеження, а визначити умови, терміни та відповідальність.

Дискусії щодо ГМО в Україні зводяться до їхнього вирощування, без огляду на думку громадськості та споживачів, економічну доцільність та репутаційні ризики, вважає Григоренко.

Також, за її словами, документ не враховує фундаментальні аспекти регулювання ЄС, а саме директиву, яка визначає критерії безпечності ГММ для здоров’я людини й довкілля, зобов’язання оцінювати ризик у країні подання заявки на тестування, встановлені елементи оцінки та процедури.

Що воно взагалі таке — ГМО?

Це організми, генотип яких зазнав змін за допомогою методів генної інженерії. Широко застосовуватися комерційне культивування ГМО почало в середині 1990-х. Зараз ГМО використовують у біологічних та медичних дослідженнях, виробництві ліків, генній терапії та сільському господарстві.

В Україні наразі офіційно не зареєстровано жодної трансформаційної ГМ-події та жодного сорту рослин чи породи тварин. Тому в сільськогосподарському виробництві України офіційно ГМ-рослини і тварини не використовуються.